Постанова Львівський апеляційний суд № 462/306/21

Справа № 462/306/21 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М. Провадження № 22-ц/811/4689/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Н.П. Крайник суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук при секретарі: К.О. Ждан розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання боргових зобов`язань спільними сумісними зобов`язаннями, що виникли за час шлюбу,- в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання боргових зобов`язань спільними сумісними зобов`язаннями, що виникли за час шлюбу, в якому просив визнати боргові зобов`язання, які виникли із договорів позики на загальну суму 26 000 (двадцять шість тисяч) грн 00 коп. та 16 000 (шістнадцять тисяч) доларів США, укладених ним в інтересах сім`ї, спільними сумісними зобов`язаннями, що виникли за час шлюбу і поділити заборгованість у рівних частках між ними. 14.12.2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь які дії щодо квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_6 . Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання боргових зобов`язань спільними сумісними зобов`язаннями, що виникли за час шлюбу - відмовлено. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає її незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_6 , суд першої інстанції не врахував наявність рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19.04.2021 року у справі № 462/7357/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11252549000 від 19.11.2007 року у розмірі 30392, 80 доларів США /тридцять тисяч триста дев`яносто два долари США 80 центів/. Зазначене рішення оскаржене ним в апеляційному порядку. Вважає, що прийняття Львівським апеляційним судом рішення про стягнення зазначеної заборгованості з ОСОБА_6 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, що свідчить про обгрунтованість поданої ним заяви про забезпечення позову. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задоволити. У засіданні колегії суддів апелянт Фаріон В.Б. скаргу підтримав. Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 проти скарги заперечили. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України до способів забезпечення позову належать зокрема: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. 1-9 ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006р. №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , в якому просив визнати боргові зобов`язання, які виникли із договорів позики на загальну суму 26 000 (двадцять шість тисяч) грн 00 коп. та 16 000 (шістнадцять тисяч) доларів США, укладених ним в інтересах сім`ї, спільними сумісними зобов`язаннями, що виникли за час шлюбу і поділити заборгованість у рівних частках між ними. 14.12.2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь які дії щодо квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_6 . Заяву обгрунтовував тим, що предметом спору у даній справі є визнання боргових зобов`язань спільним сумісним зобов`язанням, що виникли за час шлюбу шляхом придбання та ремонту квартири АДРЕСА_2 . Зазначена квартира була придбана відповідно до договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 85 від 22 жовтня 2012 року за 129 тисяч грн, що належали його родині з Тернопільської області та становили основну частину вартості квартири та її ремонту. За домовленістю із відповідачем у справі, його колишньою дружиною, придбана квартира була переписана на матір відповідача ОСОБА_8 , натомість отримані кошти від здачі квартири в оренду мали скеровуватися відповідачем на погашення кредиту, оформленого з метою придбання цієї квартири. Однак, відповідач умови домовленості між ними не виконувала, отримуючи кошти від здачі квартири в оренду витрачала такі на власні потреби. Відповідач офіційно непрацевлаштована, а тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_6 , може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано достатніх доказів для вжиття заходів забезпечення поданого ним позову. Викладені в заяві мотиви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому якимось чином ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, не наведено обґрунтовних підстав для застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на квартиру. При цьому суд враховував інтереси відповідача та інших осіб, права яких можуть бути порушені шляхом вжиття заходів забезпечення позову. З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки,виходячи із змісту заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, зв`язок між заходом забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру ОСОБА_2 та предметом позову про визнання боргових зобов`язань спільними сумісними зобов`язаннями, що виникли за час шлюбу, відсутній, що свідчить про неспроможність заходів, які заявник просив вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення даного позову. Покликання апелянта на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 19 квітня 2021 року, залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду 11 квітня 2022 року, яким стягнуто солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11252549000 від 19.11.2007 року у розмірі 30 392, 80 доларів США, як на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у даній справі, не береться колегією суддів до уваги, оскільки не стосується предмету спору. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 грудня 2021 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 19 серпня 2022 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: О.М. Ванівський О.Я. Мельничук