Ухвала КАС ВС № 640/21763/19

УХВАЛА 22 серпня 2022 року м. Київ справа № 640/21763/19 адміністративне провадження № К/990/20331/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі № 640/21763/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, В С Т А Н О В И В: 03 серпня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ від 17 жовтня 2019 року №1125ц про звільнення його з посади заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації - начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України, та органів прокуратури з 18 жовтня 2019 року; поновити його на попередній роботі та в органах прокуратури для забезпечення виконання функцій прокуратури і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 17 жовтня 2019 року №1125ц, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації - начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконання судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України, та органів прокуратури з 18 жовтня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації - начальника управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконання судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 19 жовтня 2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 19 жовтня 2019 року по 24 листопада 2021 року в сумі 1 145 246,26 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, вкладеного у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі №640/23342/19. Верховний Суд наголошує, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Верховний Суд зазначає, що правовідносини у справі №640/23342/19 не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, з огляду на різні обставини у справах. Так, судом першої інстанції у справі №640/21763/19 було встановлено, що позивач направив на адресу Генерального прокурора заяву від 15 жовтня 2019 року, у якій просив перевести його на адміністративну посаду в Офіс Генерального прокурора, зазначив про обізнаність з умовами та процедурами проведення атестації. Відповідач, листом від 31 жовтня 2019 року №1441-2357вих-19 зазначив про невідповідність змісту та форми заяви вимогам Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №

221. Судом другої інстанції у справі №640/21763/19 було встановлено, що позивачем було подано у встановлений строк заяву до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, однак дана заява не містила надання своєї згоди на проходження атестації та надання згоди на повний та безперервний доступ до відповідної інформації з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації. У справі №640/23342/19, на яку покликається скаржник, Верховним Судом було зазначено:

52. «відповідно до пункту 10 Порядку № 221 подана позивачем заява, для визначення її відповідності вимогам закону, мала містити у собі такі відомості: про переведення на посаду прокурора Офіса Генерального прокурора; про намір пройти атестацію; про надання згоди на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.

53. Зі змісту заяви позивача від 15 жовтня 2021 року слідує, що вона містить у собі відомості, визначені пунктом 10 Порядку № 221.

54. Ураховуючи, що позивачем було подано у встановлений строк заяву та висловлено намір пройти атестацію для переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора доводи відповідача про відсутність його волевиявлення щодо призначення до Офісу Генерального прокурора є не обґрунтованими, оскільки подана позивачем заява у достатній мірі дає розуміння волі позивача щодо погодження на проходження процедур атестації.» Зі змісту поданої касаційної скарги у справі, що розглядається, скаржником не викладені обставини про подання заяви з обов`язковими, зазначеними в неї, відомостями, тобто в заяві позивача, як встановлено судами попередніх інстанцій, не було зазначено про намір пройти атестацію та надання згоди на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації на відмінну від заяви позивача у справі №640/23342/19, на яку покликається скаржник. Отже, наявні різні фактичні обставини у справі, що розглядається, зі справою №640/23342/19. З огляду на викладене, наведені у касаційні скарзі висновки Верховного Суду не є релевантними до застосування у спірних правовідносинах. Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя Н.А. Данилевич