LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС910/7853/21

від 22.08.2022 · Господарська
Резолютивна:Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/7853/21 залишити …

УХВАЛА 22 серпня 2022 року м. Київ Справа № 910/7853/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної служби геології та надр України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поляна" до: 1) Державної служби геології та надр України; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Голд"; 3) Товарної біржі "Українська енергетична біржа" про визнання недійсними результатів аукціону, договору, спеціального дозволу та угоди про умови користування надрами, ВСТАНОВИВ: 12.08.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби геології та надр України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 (повний текст складено 21.07.2022) і рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/7853/21, подана 10.08.2022 через засоби поштового зв`язку. Перевіривши матеріали касаційної скарги Державної служби геології та надр України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком. Оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення. У касаційній скарзі Державної служби геології та надр України викладено обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Разом з тим, згідно з абзацом 1 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для касаційного оскарження судових рішень виключно у взаємозв`язку із наявністю випадків, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте касаційна скарга Державної служби геології та надр України оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) касаційного оскарження та не наведено її (їх) обґрунтування. Крім того, посилання скаржника на недослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі не може вважатися достатньою підставою касаційного оскарження, оскільки у касаційній скарзі не наведено та не обґрунтовано підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поляна" подало у травні 2021 року, її предметом є 6 вимог немайнового характеру. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270,00 грн. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022, позов задоволено частково, а саме: - визнано незаконним та скасовано пункт 14 додатку № 1 до наказу Державної служби геології та надр України від 06.01.2021 № 2; - визнано недійсним аукціон, проведений 25.02.2021 Державною службою геології та надр України з продажу спеціального дозволу на користування надрами - ділянка "Мрія" (свердловина № 90), що знаходиться на території с. Поляна (центральна частина, на відстані 0,4 км на північ від дороги на с. Плоське) Мукачівського району Закарпатської області та за 8 км на північ від м. Свалява (посилання на аукціон - https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-01-06-000022-3); - визнано недійсним договір від 15.03.2021 № 4/3-21 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища підземних вод ділянки "Мрія" (свердловина № 90), яка знаходиться у с. Поляна Мукачівського району Закарпатської області, укладений між Державною службою геодезії та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Голд"; - визнано недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовища корисних копалин загальнодержавного значення - ділянка "Мрія" (свердловина № 90) від 08.04.2021 № 5161; - визнано недійсною угоду від 08.04.2021 № 5161, яка укладена Державною службою геодезії та надр України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Голд", про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення. У позовній вимозі про визнання недійсним протоколу проведення аукціону від 25.02.2021 відмовлено. Стягнуто з Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Голд" по 5 675,00 грн судового збору. Державна служба геології та надр України у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/7853/21 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Тобто скаржник просить скасувати оскаржувану постанову та рішення в частині задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 22 700,00 грн, а саме 2 270,00 х 200 % х 5, де 2 270,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги, 5 - кількість вимог немайнового характеру, які оскаржуються. Однак Державна служба геології та надр України додала до касаційної скарги в якості сплати судового збору платіжне доручення від 26.07.2022 № 379 на суму 18 160,00 грн. Тобто судовий збір сплачено не в повному обсязі. Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху. Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Державної служби геології та надр України необхідно: - подати нову редакцію касаційної скарги, у якій навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали); - подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі, а саме у розмірі недоплаченої суми - 4 540,00 грн, за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір". У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові. Крім того, згідно зі статтею 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Проте до касаційної скарги Державної служби геології та надр України додано як докази надсилання копії цієї касаційної скарги іншим учасникам справи фіскальні чеки, що не є належним доказом виконання вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України. Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Отже, Державній службі геології та надр України необхідно належним чином виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України і надати суду докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги в новій редакції листом з описом вкладення. Керуючись статтями 234, 290, 291 частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 у справі № 910/7853/21 залишити без руху до 16.09.2022, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Н. О. Багай

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»