Постанова 4874 № 138/794/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 року Справа № 138/794/18 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Петухов М.Г. секретар судового засідання Першко А.А. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився від відповідачів: не з`явились прокурор: Ковальчук І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року у справі №138/794/18 (повний текст складено 02 травня 2022 року, суддя Яремчук Ю.О.) за позовом Заступника керівника Могилів - Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Могилів-Подільської міської ради Вінницької області до ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Ганна Плюс" до Могилів-Подільської районної ради Вінницької області про визнання державного акта недійсним, повернення земельної ділянки ВСТАНОВИВ: У березні 2018 року Могилів-Подільська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 та Фермерського господарства "Ганна плюс" про визнання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою виданого 21 липня 1993 року на підставі рішення Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27 травня 1993 року та зереєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №23 та повернення земельної ділянки загальною площею 10 га, яка знаходиться на території Ярузької сільської ради за межами населеного пункту. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у справі №138/794/18 залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 . Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який виданий 21 липня 1993 року на підставі рішення Ярузької сільської Ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27 травня 1993 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23. Зобов`язано ФГ "Ганна плюс" повернути ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку площею 10 га, яка знаходиться на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області за межами населеного пункту шляхом підписання акту прийому передачі. Присуджено до стягнення в рівних частинах з ФГ "Ганна плюс" та ОСОБА_1 на користь прокуратури Вінницької області в розмірі 5823 грн 75 к. витрат на сплату судового збору. Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 адвоката Гримайло К.Л. задоволено частково. Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено Могилів-Подільській окружній прокуратурі, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови позивач вправі звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. 08 листопада 2021 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява Могилів-Подільської окружної прокуратури про направлення вказаної справи на розгляд за встановленою юрисдикцією. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року задоволено клопотання Могилів-Подільської окружної прокуратури про передачу справи за встановленою юрисдикцією, а справу №132/794/18 передано до Господарського суду Вінницької області. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13 січня 2022 року у справі №132/794/18, серед іншого, замінено позивача у справі - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на його правонаступника - Могилів - Подільську міську раду Вінницької області (пл. Шевченка, 6/16, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 26340549). Протокольними ухвалами від 10 лютого 2022 року було задоволено заяви прокурора про зміну предмету позову (вх. № канц. 01-34/1334/22 від 10 лютого 2022 року) та про залучення співвідповідача (вх. № канц. 01-34/1334/22 від 10 лютого 2022 року) а саме Могилів - Подільську районну раду Вінницької області,. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року у справі №138/794/18 відмовлено в позові Заступника керівника Могилів - Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Могилів-Подільської міської ради Вінницької області до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Ганна Плюс" та до Могилів-Подільської районної ради Вінницької області про визнання державного акта недійсним, повернення земельної ділянки. Вказане рішення мотивоване тим, що прокурором не доведено фактів порушень вимог чинного законодавства при видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, оскільки саме посилання на відсутність рішення Ярузької сілької ради 14 сесії 21 скликання від 27 травня 2003 року у відповідних органах, не спростовує факту правомірного набуття державного акту відповідно до вимог доказів, які містяться в матеріалах справи та у відповідності чинного законодавства діючого на той час, що за даних обставин, не може бути підставою для задоволення заявленого позову. Місцевий суд зазначив, що саме на орган, який видав відповідний державний акт покладено обов`язок його зберігання, що останнім не здійснено. Крім того, Господарський суд Вінницької області зауважив, що строк, у межах якого позивач міг звернутись до суду за оскарженням оспорюваного державного акта, становив 3 роки та сплив 22 липня 1996 року. Проте, прокурор звернувся до суду в 2021 році, посилаючись на перевірку з пропуском строку позовної давності більш ніж на 15 років. Не погодившись із прийнятим рішенням, Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року у справі №138/794/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на помилковість висновку про недоведеність прокуратурою факту порушень земельного законодавства при видачі державного акту на право постійного користування землею ОСОБА_2 , оскільки згідно доданими прокуратурою до позовної заяви доказами, а саме: довідками Ярузької сільської ради №143 від 08 лютого 2018 року, архівного відділу Могилів-Подільської районної ради №№ 1/05-4, 2/05-4 від 10 січня 2018 року 14 сесія 21 скликання Ярузької сільської ради 27 травня 1993 року, на якій вирішено надати ОСОБА_2 в користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, взагалі не проводилася. У 21 скликанні Ярузьської сільської ради проведено всього 13 сесій. Остання - 13-та сесія проведена 01 квітня 1994 року. До позовної заяви долучено надану архівним відділом Могилів-Подільської районної ради копію протоколу порядку денного 11 сесії 21 скликання Ярузьської сільської ради, яка відбулася 26 червня 1993 року і на якій земельні питання не розглядалася. Наступною після 21 скликання була 1 сесія 22 скликання, яка відбулася 01 квітня 1994 року. Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України 1990 року, який діяв на момент видачі спірного державного акту на право постійного користування землею, проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель. За таких обставин, надання в постійне користування земельної ділянки може відбуватися лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, яке виражається у формі його рішення. Водночас, відсутність волевиявлення (рішення) Ярузької сільської ради про надання в користування ОСОБА_2 земельної ділянки судом безпідставно не взято до уваги. На переконання апелянта, твердження суду про те, що згідно статей 22, 23 Земельного кодексу України 1990 року право користування землею виникає після встановлення меж в натурі і одержання документа, що посвідчує це право, а відсутність рішення сільської ради про надання в користування землі не спростовує факт правомірного набуття такого права є помилковим. Встановлення меж ділянки і отримання правовстановлюючого документу є похідними діями після отримання волевиявлення (рішення) розпорядника землі. Апелянт звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні судом встановлено, що ОСОБА_2 до поданого відзиву на позовну заяву долучено копію технічної документації по інвентаризації земельної ділянки та виготовлення державного акта на право постійного користування спірною землею. При цьому, судом враховано те, що в документації міститься пояснювальна записка, де зазначено, що рішенням №7 Ярузької сільської ради від 30 березня 1993 року ОСОБА_2 надано згоду на надання в постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства площею 10 га. Водночас, саме рішення Ярузької сільської ради №7 від 30 березня 1993 року, на яке послався суд, у матеріалах судової справи та технічної документації, відсутнє. Суд взяв до уваги лише інформацію про можливу наявність вищевказаного рішення №7 Ярузької сільської ради від 30 березня 1993 року, яке в матеріалах справи відсутнє і відповідачем, якого воно стосується, попри свої заяви у відзиві, його суду не надано. Оскільки у прокуратури не було об`єктивної можливості надати вказаний доказ під час розгляду справи у суді першої інстанції, так як він не стосувався предмету позову і не свідчив про наявність рішення 14 сесії 21 скликання Ярузьської сільської ради від 27 травня 1993 року, однак суд безпідставно взяв до уваги інформацію з пояснювальної записки землевпорядної документації, тому прокуратурою 11 травня 2022 року зроблено запит до архівного відділу Могилів - Подільської районної державної адміністрації. Згідно відповіді від 11 травня 2022 року №21/01-9 в архівному відділі протоколу засідання сесії від 30 березня 1993 року немає (відповідь додається). Натомість наявні протоколи засідань 10 сесії від 16 березня 1993 року, 11 сесії від 26 червня 1993 року та 12 сесії від 26 грудня 1993 року (відповідь додається), що також підтверджує те, що сесія 30 березня 1993 року не проводилась і, як наслідок, додатково вказує на відсутність волевиявлення Ярузької сільської ради на передачу в користування земельної ділянки ОСОБА_2 та факту проведення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради 27 травня 1993 року. Також суд першої інстанції з посиланням на рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року №653/1096/16 невірно дійшов висновку, що вказаний позов відноситься до категорії віндикаційних і, як наслідок, прокуратурою пропущені строки позовної давності. Листом №138/794/18/2771/22 від 30 травня 2022 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області. 06 червня 2022 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2022 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Маціщук А.В. у період з 06 червня 2022 року по 17 червня 2022 року включно, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року у справі №138/794/18 та призначено дату судового засідання на 21 липня 2022 року. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 липня 2022 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 10 серпня 2022 року. Зобов`язано Архівний відділ Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області надати колегії суддів через канцелярію суду належним чином завірені копії всіх протоколів сесій Ярузької сільської ради народних депутатів за 1993 рік. Зобов`язано Могилів-Подільську місцеву прокуратуру надати колегії суддів через канцелярію суду: оригінал Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 21 липня 1993 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №23; належним чином завірені копії всіх протоколів сесій Ярузької сільської ради народних депутатів за 1993 рік; належним чином засвідчену копію витягу з Книги записів державних актів на право постійного користування землею Могилів-Подільської районної ради народних депутатів за липень 1993 року. Зобов`язано ОСОБА_1 та Фермерське Господарство "Ганна плюс" надати колегії суддів через канцелярію суду або особисто в судове засідання: оригінал Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 21 липня 1993 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №23; оригінал Технічної документації по інвентаризації земельної ділянки та виготовленню державного акта на право постійного користування землею, яка долучалась до відзиву на апеляційну скаргу; письмові пояснення щодо створення Фермерського господарства "Ганна плюс" саме у 2018 році; оригінал рішень Ярузьської сільської ради від 30 березня 1993 року та від 27 травня 1993 року. Зобов`язано Могилів-Подільську районну раду надати колегії суддів через канцелярію суду належним чином засвідчену копію витягу з Книги записів державних актів на право постійного користування землею Могилів-Подільської районної ради народних депутатів за липень 1993 року, в якій відображено реєстрацію державного акта ВН від 21 липня 1993 року. 02 серпня 2022 року від Могилів-Подільської районної ради надійшов лист у якому остання повідомила, що у них відсутня Книга записів державних актів на право постійного користування землею, Могилів-Подільської районної ради народних депутатів за липень 1993 року, в якій відображено реєстрацію державного акта ВН від 21 липня 1993 року. 02 серпня 2022 року від Архівного відділу Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області надійшли копії всіх протоколів сесій Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області за 1993 рік, що зберігаються у справі №396, фонд №40 "Ярузька сільська рада". 08 серпня 2022 року від Могилів-Подільської окружної прокуратури надійшов лист, до якого додано копії протоколів сесій Ярузької сільської ради народних депутатів за 1993 рік, копія протоколу виконавчого комітету Ярузької сільської ради №2 від 16 лютого 1993 року, копія рішення виконавчого комітету Ярузької сільської ради №6, копія рішення виконавчого комітету Ярузької сільської ради №7, копія додатку до протоколу виконавчого комітету Ярузької сільської ради №2 від 16 лютого 1993 року (в таблиці), копію Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 21 липня 1993 року, лист Могилів-Подільської районної ради №01-14/57 від 05 серпня 2022 року, лист Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №1584/475-22 від 05 серпня 2022 року. Прокуратурою також зазначено, що 16 березня 1993 року на 10 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради розглядалось питання про затвердження рішень виконкому №6 та №7 від 16 лютого 1993 року, що підтверджується відповідно Протоколом 10 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради. Як вбачається з протоколу 10 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради у подальшому механічним шляхом запис про затвердження рішень виконкому №6 та №7 від 16 лютого 1993 року змінено на затвердження проекту відводу земель для ведення селянського (фермерського) господарства та видачу державного акту на право користування землею. Відповідно до рішення Ярузької сільської ради від 16 березня 1993 року "Про затвердження проекту відводу земель для ведення селянського (фермерського) господарства та видачу державного акта на право користування землею" затверджено проект відводу земельної ділянки площею 9.2 га в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 з земель запасу сільської ради. В той же час, Могилів-Подільською окружною прокуратурою з Архівного відділу Могилів-Подільської районної військової адміністрації Вінницької області додатково витребувано протокол виконавчого комітету Ярузької сільської ради №2 від 16 лютого 1993 року. Встановлено, що 16 лютого 1993 року відбулось засідання виконавчого комітету Ярузької сільської ради на якому розглядались заяви громадян про виділення земель запасу для ведення селянського (фермерського) господарства. Рішенням №6 виконавчого комітету Ярузької сільської ради вирішено надати ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства 5 га землі з земель запасу. Вказане також підтверджується додатком до протоколу виконавчого комітету у вигляді таблиці про надання земельних ділянок для організації селянських (фермерських) господарств. Таким чином, згідно протоколу 10 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради від 16 березня 1993 року на засіданні радою вирішувалося питання про затвердження рішення її виконкому №6 від 16 лютого 1993 року про надання ОСОБА_2 лише 5 га землі для ведення фермерського господарства. Отже, волевиявлення Ярузької сільської ради, як органу місцевого самоврядування, про виділення ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 10 га, про що зазначено у Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 21 липня 1993 року, відсутнє. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2022 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Олексюк Г.Є., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Петухов М.Г. Ухвалою від 09 серпня 2022 року апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року у справі №138/794/18 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів. Відповідачі своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не надали. Безпосередньо в судових засіданнях 21 липня 2022 року та 10 серпня 2022 року прокурор повністю підтримала вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі. Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України. Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно Державного акту серії ВН від 21 липня 1993 року на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільському району Вінницької області від 27 травня 1993 року надається у постійне користування земельна ділянка площею 10 га в межах згідно з планом ОСОБА_2 , правонаступнком якого є ОСОБА_1 .. Земельна ділянка розташована на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району. Землю надано для ведення селянського (фермерського господарства). Державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землекористувачеві ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , другий зберігається у Могилів-Подільській районній раді народних депутатів. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23. 10 січня 2018 року ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право постійного користування землею виданого 21 липня 1993 року створив Фермерське господарство "Ганна плюс" /т.1, а.с.24-25/. Відповідно до розділу 5 Статуту Фермерського господарства "Ганна плюс", затвердженого рішенням №1 засновника від 09 січня 2018 року до земель ФГ "Ганна плюс" входить право користування земельною ділянкою загальною площею 10 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, серія ВН, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27 травня 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 21 липня 1993 року за №23. Аналогічне положення зазначено і в новій редакції Статуту ФГ "Ганна плюс", затвердженого рішенням №2 засновника від 26 січня 2018 року. Відповідно до довідки архівного відділу Могилів-Подільської РДА Вінницької області №1/05-4 та №2/05-4 від 10 січня 2018 року, у 21 скликанні Ярузької сільської ради народних депутатів проведено 13 сесій (тринадцята сесія проведена 01 квітня 1994 року), наступною була перша сесія 22 скликання, проведена 16 липня 1994 року. У справі протоколів сесій Ярузької сільської ради народних депутатів за 1993 рік документів про проведення засідання сесії сільської ради від 27 травня 1993 року немає. Згідно повідомлення Могилів-Подільської РДА Вінницької області №01-25/1 від 15 січня 2018 року, Державний акт на право постійного користування землею №23 виданий 21 липня 1993 року ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 10 га на території Ярузької сільської ради та документи, на підставі яких видано вказаний державний акт у Могилів-Подільській районній раді відсутні . Згідно довідок Ярузької сільської ради №2-19/1 від 03 січня 2018 року та №143 від 08 лютого 2018 року, ОСОБА_2 , правонаступник якого є ОСОБА_1 , дійсно використовує земельну ділянку із земель державної власності на підставі Державного акта на право постійного користування. Коштів до бюджету сільської ради за використання вказаної земельної ділянки за період з 2014 року по даний час не надходило. Податку на дану земельну ділянку взагалі не сплачував з моменту надання земельної ділянки йому в користування. Протоколи та рішення сесій сільської ради до 2015 року зберігаються в районному архівному відділі Могилів-Подільської РДА. Згідно Даних архівного відділу засідання 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради від 27 травня 1993 року не проводилося. Згідно повідомлення відділу у Могилів-Подільському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.24-21/110-18 від 15 лютого 2018 року, технічна документація з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку загальною площею 10 га, яка згідно державного акту на право постійного користування землею серія ВН від 21 липня 1993 року перебуває в користуванні ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району не виготовлялась, тому витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки надати неможливо. Згідно із додатком 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (пункт 4 розділу ІІ) нормативна грошова оцінка 1 га ріллі з врахуванням коефіцієнту індексації за межами населених пунктів по Вінницькій області станом на 01 січня 2018 року складає 27078 грн. 28 коп. В матеріалах справи також міститься копія технічної документації по інвентаризації земельної ділянки та виготовленню державного акта на право постійного користування землею, яка виготовлена за замовленням Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств на підставі договору №5 від 04 січня 1993 року. Вказана технічна документація містить акт встановлення меж ділянки в натурі від 09 червня 1993 року, схему земельної ділянки, що відводиться для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_2 , наявний опис меж земельної ділянки в розмірі 10 га, з яких 7 га-рілля та 3 га пасовища. Акт та схема складені в присутності начальника відділу земельних ресурсів райдержадміністрації Яроменка В.С., голови Ярузької сільської ради народних депутатів Цимбалюка Г.Г. та фермера ОСОБА_2 . Також в даній технічній документації міститься пояснювальна записка з посиланням на рішення Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільському району Вінницької області №7 від 30 березня 1993 року, згідно якого Ярузька сільська рада народних депутатів надала згоду на надання в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку в розмірі 10 га з яких 7 га рілля та 3 га пасовища, з земель запасу Ярузької сільської ради народних депутатів Могилі-Подільського району Вінницької області. В ході вивчення стану законності використання земельних ділянок на території Могилів-Подільського району, Могилів-Подільською місцевою прокуратурою було встановлено, що ОСОБА_2 , правонаступник якого є ОСОБА_1 , використовує земельну ділянку площею 10 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Ярузької сільської ради на підставі державного акта на право постійного користування землею, в якому міститься інформація про рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради від 27 травня 1993 року, яке відсутнє. В порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Заступник керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури листом №70-1872вих18 від 15 березня 2018 року повідомив Начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про звернення до суду з даним позовом. Дослідивши зазначені обставини, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відмову у позові з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Предметом позову у даній справі є вимога прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 та до Фермерського господарства "Ганна Плюс" про визнання державного акта недійсним та повернення земельної ділянки. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру". За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Системне тлумачення положень частин 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі №924/1237/17). Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц). Як свідчать матеріали справи, Могилів-Подільською місцевою прокуратурою вивчено стан законності використання земельних ділянок на території Могилів-Подільського району, в ході якого встановлено, що ОСОБА_1 використовував земельну ділянку площею 10 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Ярузької сільської ради на підставі держаного акта на право постійного користування землею, який видано з порушенням процедури та без відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Встановлено, що відповідно до інформації, зазначеної у державному акті на право постійного користування землею, останній виданий на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27 травня 1993 року. Відповідно до інформації Архівного відділу Могилів-Подільської районної державної адміністрації протоколи сесій Ярузької сільської ради народних депутатів за 1993 рік документи про проведення засідання сесії сільської ради від 27 травня 1993 року відсутні. Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року за №308, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яким передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру України на території Вінницької області, і яке, згідно з пунктом. 4.13 Положення, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Вінницької області. Отже використання земельної ділянки на підставі державного акта на право постійного користування виданого з порушення земельного законодавства, неповернення вказаної земельної ділянки порушує права та інтереси держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Вінницької області та ставить під загрозу можливість розпорядження землями державної форми власності та суттєво порушує економічні інтереси держави, сприяє недоотриманню коштів по платі за землю перед місцевим бюджетом. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, надсилання прокурором повідомлення на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави. При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі №910/6144/18, від 06 серпня 2019 року у справі №912/2529/18). Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим". Як свідчать матеріали справи, у листі Заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури від 15 березня 2018 року №70-1872вих18, який адресований Начальнику Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, прокурор керуючись статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив про подання позовної заяви. На час звернення з позовною заявою, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області ніяких дій щодо захисту свого порушеного права не вчинило, позов про визнання акта на право постійного користування земельною ділянкою недійсним та повернення земельної ділянки у розпорядження Головного управління Держгеокадарстру у Вінницькій області шляхом підписання акта прийому-передачі спірної земельної ділянки не подало, що порушує інтереси держави та є підставою для звернення прокурора з позовом до суду. Як вбачається з матеріалів справи, заступник керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури своє звернення до суду у березні 2018 року з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, належним чином обґрунтував обставинами бездіяльності останнього з липня 2016 року по здійсненню державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, викладеними у позовній заяві та підтвердив наданими доказами, що свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави. Тим самим заступник керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури у позові самостійно визначив та зазначив у позові з посиланням на законодавство та надані докази, у чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтував у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначав територіальний орган державної влади, уповноважений державою здійснювати відповідні функції на час виникнення спірних правовідносин - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, а відтак наявні підстави для представництва інтересів держави прокурором. Вище зазначено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень (частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). У випадку, якщо компетентний орган (в цьому випадку - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області) не був згідний з наявністю підстав для представництва прокурором, в тому числі і можливості самостійного звернення до суду, міг оскаржити такі дії прокурора. Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області заперечує звернення прокурора з цим позовом до суду. Враховуючи вказане, прокуратурою було надано достатньо часу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області для вжиття відповідних заходів, а саме звернення з позовом, однак цього зроблено не було, а тому місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Крім того, Вінницьким апеляційним судом, зокрема, у постанові від 17 листопада 2020 року у даній справі №138/794/18, досліджувалось питання дотримання прокурором порядку звернення до суду з позовною заявою в інтересах ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у даній справі. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування України" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування України", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування України" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України). За змістом частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. За змістом частини 2 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 05 березня 2009 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Статті 116, 118 Земельного кодексу України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади. Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Частинами першою, другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку. Відповідно до частини 2 статті 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як вбачається із статті 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Як встановлено судами, згідно Державного акта серії ВН від 21 липня 1993 року на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільському району Вінницької області від 27 травня 1993 року надається Пшеничку В.Г., правонаступником якого є Пшеничко С.В.,у постійне користування земельна ділянка площею 10 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району. Землю надано для ведення селянського (фермерського господарства). Як слідує, з матеріалів справи Державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землекористувачеві Пшеничку В.Г., другий зберігається у Могилів-Подільській раді народних депутатів. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23. Станом на 27 травня 1993 року порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) був передбачений відповідною інструкцією, яка затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року №28, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за №31. Відповідно до пункту 1.7. Інструкції, на земельні ділянки, якими користуються громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки. Технічна документація при складанні державних актів включає: при складанні державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються: виписку з рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування; абриси обміру земельної ділянки; план земельної ділянки, складений за результатами обміру; збірний план землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площ; матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами (пункт 1.10. Інструкції). Згідно пункту 3.1. Інструкції державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування. Якщо рішення про передачу (надання) земельної ділянки прийняте обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, то видача і реєстрація державних актів здійснюється районною Радою народних депутатів. Відповідно до пункту 3.2. Інструкції, державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею реєструються відповідно: - у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю за формою згідно з додатком №1; - у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком № 2; - у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею (громадянами) за формою згідно з додатком №3; - у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею за формою згідно з додатком №4. Пунктом 3.4 Інструкції передбачено, що книги записів (реєстрації) державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) ведуться виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (міст обласного підпорядкування), відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, управліннями земельних ресурсів Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Ці книги шнуруються, засвідчуються підписами голови відповідної Ради народних депутатів, інженером-землевпорядником місцевої Ради, скріплюються гербовою печаткою Ради. Власники землі і землекористувачі зберігають видані їм державні акти і договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) як документи постійного зберігання (пункт 4.1 Інструкції). Другі примірники державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію (пункт 4.2. Інструкції). Згідно із статтею 22 Земельного кодексу України (в редакції станом на 21 липня 1993 року) було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України (в редакції станом на 21 липня 1993 року) право власності або право постійного користування землею мало посвідчуватися державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Після набрання чинності статтею 92 Земельного Кодексу України 2001 року, ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Таким чином, право постійного користування громадянами, які отримали за чинним на той час земельним законодавством земельні ділянки у постійне користування в тому числі для ведення селянсько (фермерського) господарства, зберігається й зараз. Прокуратура у даній справі в обгрунтування своїх позовних вимог стверджує про відсутність волевиявлення органу місцевого самоврядування з передачі земельної ділянки в постійне користування. Однак, місцевим господарським судом було встановлено, що наявна технічна документація по інвентаризації земельної ділянки та виготовленню державного акта на право постійного користування землею в с. Яруга Могилів-Подільського району Вінницької області, яка виготовлена за замовленням Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств №5 від 04 січня 1993 року, та в якій наявний опис меж здійснений землевпорядною організацією Інституту землеустрою Вінницьким філіалом на земельну ділянку в розмірі 10 га з яких 7 га-рілля та 3 га пасовища, з земель запасу Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району та який знайшов своє відображення і в державному акті на право користування землею серії ВН від 21 липня 1993 року, примірник якого знаходиться у відповідача та в архіві Могилів-Подільської РДА Вінницької області. Також в даній технічній документації міститься пояснювальна записка з покликанням на рішення №7 від 30 березня 1993 року, згідно якого Ярузька сільська рада народних депутатів надала згоду на надання в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку в розмірі 10 га з яких 7 га рілля та 3 га пасовища, з земель запасу Ярузької сільської ради народних депутатів Могилі-Подільського району Вінницької області та акт по встановленню меж ділянки в натурі від 09 червня 1993 року, в якому встановлено, що на виконання рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27 травня 1993 року, в присутності начальника відділу земельних ресурсів райдержадміністрації Яроменка В.С., голови Ярузької сільської ради народних депутатів Цимбалюк Г.Г. та фермера Пшеничко В.Г. пред`явивши свої повноваження встановлено межі в натурі. До апеляційної скарги прокурором додано довідку архіву Могилів-Подільської РДА Вінницької області про відсутність також згадуваного рішення №7 від 30 березня 1993 року, яким Ярузька сільська рада народних депутатів надала згоду на надання в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку в розмірі 10 га. Апеляційний суд, в силу ст. 269 ГПК України, не може оцінювати даний документ як доказ у справі, оскільки вищевказана довідка не досліджувалася судом першої інстанції. При цьому суд зауважує, що копію технічного звіду, з пояснювальною запискою, що міситить відсилання до рішення № 7 від 30.03.1993 долучено відповідачем у справі до відзиву на позовну заяву та зареєстровано Могилів-Подільким районним судом 25.05.2018р. А тому прокурор мав достатньо часу для подання доказів на спростування обставин, зазначених у даному документі, під час розгляду справи у судах першої інстанції. З метою всебічної, повної перевірки обставин справи та наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, а також зважаючи на відомості про наявність інших рішень сільської ради (відмінних від зазначеного в державному акті) колегією суддів було витребувано у Могилів-Подільської місцевої прокуратури та у Архіві Могилів-Подільської РДА Вінницької області копії протоколів сесій Ярузької сільської ради народних депутатів за 1993 рік, копію спірного державного акта та копію книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею. Прокурором на вимогу суду надано копію рішення №6 Виконкому Ярузької селищної ради від 16 лютого 1993 року, згідно якого ОСОБА_2 надано 5 га землі із земель запасу для ведення фермерського господарства /т. 5 а.с. 74/. Також, 16 березня 1993 року на 10 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради було прийнято рішення про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 9,2 га в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_2 з земель запасу/т. 5 а.с. 46/. Вказані рішення свідчать про наявність волевиявлення Ярузької селищної ради на передачу земельних ділянкок в постійне користування ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, що спростовує підстави, визначені прокурором у позові Доводи прокурора про те, що 16 березня 1993 року на 10 сесії 21 скликання затверджувались рішення виконкому №6 та №7 від 16 лютого 1993 року (про надання 5 га, а не 9,2 га як зазначено у рішенні) не беруться колегією суддів до уваги, оскільки рішення Ярузької сільської ради від 16 березня 1993 року "Про затвердження проекту відводу земель для ведення селянського (фермерського) господарства та видачу державного акта на право користування землею" не містить жодних посилань на рішення виконкому № 6 від 16 лютого 1993 року. При цьому судом враховується, що наявність таких рішень сільської ради прокурором не оспорюється. Також суд враховує відповідь Могилів Подільської районної радивід 02.08.22р. /т. 5 а.с. 1/ про відсутність у неї книги записів державних актів на право постійного користування землею, в якій відображено реєстрацію державного акта ВН від 21.07.1993року, зазначаючи при цьому, що саме на орган, який видав відповідний державний акт та прийняв відповідне рішення покладено обов`язок їх зберігання та подальшу передачу до архіву. Колегія суддів зазначає, що стверджуючи одночасно про відсутність рішення та існування акта на землю, прокурор повинен був пересвідчитися про відсутність кримінальної складової у діях осіб, підписи яких містяться у даному документі, на предмет його підроблення (фальсифікації). При цьому встановлений у кримінальному провадженні факт підробки офіційного документа виключав би необхідність визнання його незаконним чи скасування у господарському чи іншому провадженні, оскільки підроблений документ, по суті, є таким, що ніколи не видавався (не створювався), а суб`єкт його видачі не виражав волі, що закріплена в такому документі. Однак, прокурором не надано жодної інформації щодо порушення кримінальних проваджень за фактом відсутності рішень Ярузької сільської ради та щодо інформації внесеної посадовими особами до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. На перконання суду, вказані в документах дані можуть свідчити як про описки, так і про вчинення кримінальних правопорушень, а сама відсутність рішення сільської ради в архіві не може однозначно свідчити про те, що таке рішення взагалі не видавалось, оскільки прокурором не досліджувалось питання передання такого рішення до архіву у встановлені строки та належне його зберігання у архіві. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про недоведеність прокурором фактів порушень вимог чинного законодавства при його видачі, оскільки саме посилання на відсутність рішення Ярузької сілької ради 14 сесії 21 скликання від 27 травня 1993 року у відповідних органах та наявність рішення від 16 березня 1993 року, не спростовує факту правомірного набуття державного акта відповідно до вимог доказів, які містяться в матеріалах справи, та у відповідності законодавства діючого на той час, що за даних обставин, не може бути підставою для задоволення заявленого позову. При цьому судом не досліджується питання оплати відповідачем за користування земельною ділянкою, оскільки така обставина не визначена підставою позову. та не підтверджувалася достовірними доказами. Крім того, при розгляді даної справи колегія суддів вважає за необхідне застосувати практику ЄСПЛ. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. При цьому практикою ЄСПЛ розроблено концепцію "легітимних (обґрунтованих) очікувань" у світлі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (пункт 43 рішення у справі "Пономарьов проти України"). Доктринально характеристика очікувань як легітимних поєднує у собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин. Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми - частини 2 статті 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як встановлено колегією суддів, в даному випадку ОСОБА_2 сумлінно та добросовісно реалізовував своє право на отримання земельної ділянки у постійне користування для створення фермерського господарства та мав легітимні очікування на те, що як орган місцевого самоврядування так і районна державна адміністрація у повній мірі дотрималися своїх повноважень та не допустили жодних порушень при передачі в користування земельної ділянки та видачі державного акта у 1993 році. Матеріали справи також не містять жодної інформації, що до 2018 року в прокуратури чи в ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області були наявні претензії щодо права постійного користування спірною земельною ділянкою, наявності інших осіб, які бажають використовувати дану земельну ділянку. Підхід "легітимних очікувань" ґрунтується на принципі верховенства права, закріпленому у статтею 129 Конституції України, відповідає засадам справедливого суду, закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та відображає реалізацію принципу необхідності дотримання належного балансу інтересів всіх зацікавлених осіб, суспільства, до яких у даному випадку, безумовно, належить ФГ "Ганна Плюс". ОСОБА_2 та створене ним фермерське господарство не можуть відповідати за помилки державних органів та органів місцевого самоврядування при виконанні ними своїх повноважень. При розгляді даної справи враховується рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном. Так, у пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Намагання прокуратури виправити допущену в минулому органом влади "помилку" не може мати наслідком непропорційне втручання у права відповідачів та перекладати на них усі негативні наслідки такої "помилки", оскільки задоволення позову із формальних підстав покладає надмірний індивідуальний тягар на особу, яка користується земельною ділянкою протягом тривалого часу, а отже порушить справедливий баланс інтересів сторін. Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності для заявлених прокурором вимог у поданому позові апеляційний суд зазначає наступне. Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини. Колегія суддів вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Однак, застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. Даний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16. Таким чином, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності, відсутні підстави для застосування положень про позовну давність, сплив якої може стати самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про захист порушеного права (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України). Відтак, доводи прокурора викладені в апеляційній скарзі, які стосуються позовної давності не розглядаються колегією суддів. Враховуючи викладене, місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року у справі №138/794/18 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року у справі №138/794/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №138/794/18 повернути до Господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "18" серпня 2022 р. Головуючий суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л. Суддя Петухов М.Г.