Ухвала КАС ВС № 440/5531/21

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 19 серпня 2022 року м. Київ справа №440/5531/21 адміністративне провадження № К/990/14644/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про визнання частково недійсним та скасування рішення, У С Т А Н О В И В: 31 травня 2021 року Публічне акціонерне товариство "Джей Ті Інтернешнл Україна" (надалі - позивач, ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (надалі - відповідач, УВДФССУ у Полтавській області), у якій з урахуванням уточненої позовної заяви, просило визнати частково недійсним та скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області №207 від 06 травня 2021 року в частині зобов`язання Товариства повернути страхові кошти Фонду соціального страхування України у сумі 104 537, 02 грн та в частині зобов`язання Товариства сплатити штраф у сумі 52 268,51 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року, позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, УВДФССУ у Полтавській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовлено у задоволенні клопотання УВДФССУ у Полтавській області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року. Касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання нової заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших причин поважності пропуску строку на касаційне оскарження. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 04 липня 2022 року скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник обґрунтовує тим, що копію постанови суду апеляційної інстанції він не отримував. Так, відповідно до листа Полтавського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року № 2.2.-61/22251/22 адміністративна справа № 440/5531/21 була 10 листопада 2021 року надіслана для розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду і станом на 11 липня 2022 року до суду першої інстанції не повернулася. Другий апеляційний адміністративний суд листом від 15 липня 2022 року № 2.6-15/12074/22 повідомив про наявність списку згрупованих поштових відправлень, відповідно до якого копію постанови від 17 січня 2022 року у справі № 440/5531/21 направлено на адресу скаржника 08 лютого 2022 року, проте станом на 15 липня 2022 року зворотне повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення до суду апеляційної інстанції не надходило. Копію постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у паперовій формі скаржник одержав тільки 24 червня 2022 року у відповідь на своє звернення від 15 червня 2022 року № 1004-10 до Полтавського окружного адміністративного суду. Касаційна скарга направлена до Верховного Суду засобами поштового зв`язку 10 червня 2022 року. Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження є поважними, а тому строк на касаційне оскарження підлягає поновленню. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого. Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене узгоджується також з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може будь також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження розглядаються справи незначної складності. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Так, частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 6.) Предметом спору є рішення УВДФССУ у Полтавській області № 207 від 06 травня 2021 року в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 104 537,02 грн та застосування до ПАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" фінансової санкції в розмірі 52 268, 51 грн. З огляду на викладене вище, оскільки у справі оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень щодо повернення коштів та стягнення штрафу на суму, що не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на час звернення до суду із позовом, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328, пункти 1, 4 частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/3126/17-а, від 29 квітня 2020 року у справі № 805/1376/16-а. Колегія суддів критично оцінює наведені скаржником підстави касаційного оскарження, оскільки висновки наведені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 805/3126/17-а стосуються правильності оформлення листків непрацездатності, з урахуванням допущених в них помилок та виправлених лікарем в подальшому; висновки наведені в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 805/1376/16-а стосуються правомірності видачі листків непрацездатності фельдшером лікарської амбулаторії, тоді як у цій справі спірним є питання видачі листків непрацездатності найманими працівниками фізичної особи-підприємця, який має ліцензію на провадження медичної практики. Скаржник зазначає, що існує необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики у питанні використання страхових коштів Фонду на оплату листків непрацездатності, виданих найманими працівниками фізичних осіб-підприємців, які провадять господарську діяльність з медичної практики, оскільки наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Втім, колегія суддів вважає, що вказане обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки, як убачається із оскаржуваних судових рішень, листки непрацездатності завірені печаткою фізичної особи-підприємця з яким лікарі перебували у трудових відносинах, а не самими лікарями як найманими працівниками. Зважаючи на те, що скаржником не наведено підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно Суд не приймає до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої цієї ж статті. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та задовольнити клопотання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Джей Ті Інтернешнл Україна» до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , про визнання частково недійсним та скасування рішення.

3. Надіслати Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя Т.Г. Стрелець