Ухвала КАС ВС № 260/582/21

УХВАЛА 19 серпня 2022 року м. Київ справа № 260/582/21 адміністративне провадження № К/990/21894/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі за позовом Управління Держпраці у Закарпатській області до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, за участю третьої особи - Комунального підприємства «Ужгородліфт», про застосування заходів реагування, В С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року Управління Держпраці у Закарпатській області звернулося до суду із адміністративним позовом до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (далі - Департамент), в якому просило: застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, шляхом зобов`язання зупинити експлуатацію пасажирських ліфтів в м. Ужгороді: вул. 8-го Березня, 20, реєстр. № з-174, № з-175, № 3-204, № 3-205; вул. 8-го Березня, 24, реєстр. № з-107, № з-108; вул. 8-го Березня, 26, реєстр. № з-122, № з-123; вул. 8-го Березня, 28, реєстр. № з-69, № з-70; вул. 8-го Березня, 31, реєстр. № з-189, № з-190, № з-191, № з-192; вул. 8-ґо Березня, 35, реєстр. № з-600, № з-601; вул. 8-го Березня, 37, реєстр.№ 3-597, № 3-598, № 3-599, № з-602, №з-603; вул. Богомольця, 14, реєстр. № 3-701, № 3-702; вул. Богомольця, 30, реєстр. № 3-518, № 3-519; вул. Грушевського, 6, реєстр. № з-128, № з-129; вул. Грушевського, 62, реєстр, № з-77; вул. Грушевського, 66, реєстр. № 3-75; вул. Грушевського, 68, реєстр. № з-76; вул. Грушевського, 72, реєстр. № з-74; вул. Грушевського, 74, реєстр. № з-103; вул. Грушевського, 78, реєстр. № 3-115; вул. Г.Свободи, 5, реєстр. № 3-329, № з-330, № з-331, № з-332, № з-333, №з-334,№з-335; вул. Г.Свободи, 7, реєстр. № з-ЗЗб, № 3-337, № 3-338, № 3-384, № 3-536, №з-537, №з-538; вул. Г.Свободи, 9, реєстр. № 3-806; вул. Заньковецької, 25, реєстр. № з-37, № з-38, № з-39, № з-40; вул. Капушанська, 189, реєстр. № з-801, № 3-802; вул. Легоцького, 6, реєстр. № 3-687; вул. Легоцького, 9, реєстр. № 3-232, № 3-233; вул. Легоцького, 11, реєстр. № 3-221, № 3-234; вул. Легоцького, 18, реєстр. № з-661, № з-662; вул. .Легоцького, 20, реєстр. № з-663; вул. Легоцького, 23, реєстр. № 3-435, № 3-436; вул. Легоцького, 27, реєстр. № з-382, № з-383; вул. Легоцького, 38, реєстр. № 3-613, № 3-614; вул. Легоцького, 46, реєстр. № 3-567, № 3-568; вул. Легоцького, 58, реєстр. № 3-736; вул. Легоцького, 60, реєстр. № 3-672, № 3-673; вул. Легоцького, 64, реєстр. № 3-683, № 3-684; вул. Легоцького, 66, реєстр. № 3-696; вул. Легоцького, 68, реєстр. № 3-720, № 3-721; вул. Легоцького, 70, реєстр. № 3-705; вул. Легоцького, 72, реєстр. № 3-703, № 3-704; вул. Легоцького, 74, реєстр. № 3-747; вул. Легоцького, 76, реєстр. № 3-722, № 3-723, № з-724, № 3.725; вул. Минайська, 11, реєстр. № 3-757, № 3-758; вул. Минайська, 13, реєстр. № 3-543, № 3-544, № 3-545; вул. Минайська, 25, реєстр. № з-309, № з-310, з-311, № з-З 12, № з-313, №з-317,№з-318,№ 3-319; вул. Минайська, 27, реєстр. № 3-248, № 3-249, № 3-250, № з-251, № 3-267, № 3-268, № 3-327; вул. Міцкевича, 5А, реєстр. № 3-755, № 3-756; вул. Нахімова, 1, реєстр. № з-269, № 3-270, № 3-271; вул. Тлехаса, 76/74, реєстр. № з-577, № з-578; вул. Тлехаса, 79, реєстр. № 3-647, № з-648, № з-649; вул. Тлехаса, 83, реєстр. № з-743, № з-744; вул. Тлехаса, 86, реєстр. № з-755, № 3-756; вул. Тлехаса, 93, реєстр. № з-745; вул. Тлехаса, 95, реєстр. №з-737; вул. Челюскінців, 4, реєстр. № з-156, № з-157, № з-158; вул. Челюскінців, 10, реєстр. № з-210, № з-211; вул. Чорновола, 7, реєстр. № 3-729, № з-730, № 3-742; вул. Чорновола, 9, реєстр. № з-763, № з-764, № з-765; вул. Чорновола, 31, реєстр. № з-731, № з-732; вул. Чорновола, 33, реєстр. № з-716, № з-717. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено. 10 серпня 2022 року Управління Держпраці у Закарпатській області утретє подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року. Заявник, пославшись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права просить скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов. Предметом спору у цій справі є застосування заходів реагування у сфері техногенної та пожежної безпеки. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі Управління Держпраці у Закарпатській області указало, що оскаржує судові рішення на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду «щодо того, чи можуть бути застосовані до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради заходи реагування у сфері держевного нагляду (контролю) шляхом зобов`язання зупинити експлуатації ліфтів у місті Ужгороді». Норми, що потребує такого висновку заявником не указано. Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник лише формально послався на відсутність висновку Верховного Суду, проте не конкретизував норми права, яку неправильно застосовано судами і не виклав ці аргументи у взаємозв`язку із обставинами справи та виключними підставами, передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України. Підстав необхідності формування такого висновку також не наведено, як і не зазначено який вплив висновок Верховного Суду буде мати для вирішення спору по суті. Так, аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, з посиланням на проведення процедури списання з балансу ліфтів, наведення норм Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів що стосуються безпечної експлуатації ліфтів, з подальшим їхнім тлумаченням, переоцінку доказів у справі та неповного з`ясування її обставин судом апеляційної інстанції, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права. Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постанові за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі за позовом Управління Держпраці у Закарпатській області до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, за участю третьої особи - Комунального підприємства «Ужгородліфт», про застосування заходів реагування повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко