Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/8976/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/8976/21 пров. № СК-А/857/21171/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Носа С.П., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2022 року у справі за його позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суддя у І інстанції Сасевич О.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 17 вересня 2022 року, ВСТАНОВИВ : У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за посадою офіцера 4762 ГВП МО України за період з 11 липня 2016 року по 01 березня 2018 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку індексацію; - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за посадою офіцера 4762 ГВП МО України за період з 01 серпня 2016 року по дату виплати індексації грошового забезпечення та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу вказану компенсацію. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2022 року у справі № 380/8976/21, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказаний позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11 липня 2016 року по 01 березня 2018 року та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період є протиправною, тому суд вирішив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період. Разом з тим, оскільки відповідач таких розрахунків ще не провів, вимоги позивача щодо нарахування та виплатити компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, який у своїй скарзі просив скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач послався на невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що оскільки судом встановлено факт невиплати йому індексації грошового забезпечення, то він має право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, а також визнання дій щодо невиплати такої неправомірними. Вважає, що при виплаті такої компенсації не обов`язково має бути попереднє нарахування доходів. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді офіцера НОМЕР_1 Головного військового представництва Міністерства оборони України (далі - ГВП МОУ). Згідно з листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15 листопада 2013 року № 248/2/3/955 з 01 грудня 2013 року НОМЕР_1 ГВП МОУ зараховане встановленим порядок на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом начальника 4762 ГВП МО України (по стройовій частині) від 11 липня 2016 року № 109 ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Директивою Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 вересня 2020 року №Д-321/7 дск з 01 листопада 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1 переформатовано у ІНФОРМАЦІЯ_2. 14 травня 2021 року позивач звернувся із заявою до відповідача щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 11 липня 2016 року по 01 березня 2018 року із одночасною компенсацією втрат частини доходів. Листом № 4959 від 25 травня 2021 року відповідач повідомив позивача про те, що нарахування та виплата індексації проводиться лише в межах фонду грошового забезпечення. Враховуючи те, що для виплати індексації грошового забезпечення в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони не було, фінансування ЛОВК на виплату індексації не здійснювалось. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 11 липня 2016 року по 01 березня 2018 року по день її фактичної виплати та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація частини доходів проводиться тільки у випадку, якщо такі доходи були нараховані, але були затриманні строки їх виплати. Оскільки нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення не було, зазначене не свідчить про затримання строків виплати грошових доходів, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в цій частині. Доводи апелянта про те, що на час вирішення справи судом апеляційної інстанції відповідачем вже проведено виплату спірної індексації грошового забезпечення і є всі підстави для зобов`язання його провести виплату спірної компенсації частини доходів апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки така обставина не існувала на час звернення ОСОБА_1 до суду першої інстанції із позовом, що розглядається, та не перешкоджає у подальшому зверненню до суду з відповідною позовною заявою у випадку непроведення відповідачем виплати компенсації частини доходів за час затримки виплати спірної заборгованості у добровільному порядку на виконання вимог Закону № 2050. При цьому відповідно до частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 380/8976/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук С. П. Нос