Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/1817/22

Справа № 344/1817/22 Провадження № 33/4808/335/22 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2022 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П. за участю захисника адвоката Савчука В.Р. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, ІПН НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн 20 коп., в с т а н о в и в: Судом першої інстанції встановлено, що 21.01.2022 о 21 год 05 хв в м. Івано-Франківську по вул. Б.Хмельницького, 82, корпус 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Daewoo Espero 2.ОСD», н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога (Висновок лікаря №67 від 21.01.2022). Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КупАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є необґрунтованою, незаконною, винесена без з`ясування всіх обставин справи, а також прийнятою із значними порушеннями процесуальних норм та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що суд поверхнево підійшов до розгляду даної справи, в основному керуючись даними Протоколу про адміністративне правопорушення. Стверджує, що транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не керував. Незадовго до приїзду працівників поліції ОСОБА_1 припаркував авто у дворі будинку та піднявся у квартиру, де разом зі знайомим вживав спиртні напої. Згодом, вийшов провести знайомого, де біля під`їзду у ОСОБА_1 виник словесний конфлікт з сусідом ОСОБА_2 , який переріс у бійку, в результаті якої останньому було розсічено підборіддя (з даного проводу останнім подано заяву в поліцію про кримінальне правопорушення). У працівників поліції, на думку ОСОБА_1 , не було підстав для складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, оскільки на момент їх приїзду ОСОБА_1 не перебував у транспортному засобі, а стояв біля під`їзду і неодноразово стверджував, що він не керував транспортним засобом. Апелянт вказує на те, що, оскільки працівникам поліції було відомо про конфлікт ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , то вони не повинні були брати до уваги свідчення ОСОБА_2 та його батька ОСОБА_3 , який взагалі з`явився на вулиці після завершення конфлікту перед приїздом працівників поліції. Просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку неодноразово повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Савчука В.Р. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження за його апеляційною скаргою в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Савчук В.Р. повністю підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та захисника адвоката Савчука В.Р., який підтримав вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи, з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Перевіряючи доводи ОСОБА_1 щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог статей 254, 255, 256 КУпАП. Так, зі змісту доводів апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 вважає , що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які підтверджують його винуватість у вчиненні правопорушення, стверджує, що не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки вживав алкоголь в квартирі після того, як припаркував автомобіль біля будинку, де проживає. Вказує, що працівники поліції не зупиняли транспортний засіб і пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння після того, коли транспортний засіб було припарковано, а ОСОБА_1 вийшов до під`їзду провести товариша, з яким вживав алкоголь у квартирі. При зустрічі з працівниками поліції ОСОБА_1 знаходився не за кермом автомобіля, а біля під`їзду. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані доводи ОСОБА_1 були озвучені його захисником адвокатом Савчук В.Р. у суді першої інстанції та перевірялись судом першої інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №127803 від 21.01.2022, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, а саме порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 2.9 а) Правил дорожнього руху; даними Висновку №67 від 21.01.2022 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, згідно якого підтверджено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння; даними відеоматеріалів з нагрудних камер працівників поліції, які повністю узгоджуються з викладеним у письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , долучені до матеріалів провадження. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність доводів захисника ОСОБА_1 адвоката Савчук В.Р. про закриття провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, захисник звертав увагу суду, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, автомобіль був припаркований, а працівники поліції фактично змусили ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Крім того, зауважив, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про рух транспортного засобу. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Савчук В.Р. підтримав вищевказані доводи та вказував на необхідність закриття провадження у справі. Апеляційний суд вважає, що суд обґрунтовано зазначив, що перевірка працівниками поліції стану сп`яніння щодо ОСОБА_1 проводилась відповідно до приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015. Огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 проводився у лікаря-нарколога у КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Млинарська, 21, письмовий висновок якого долучено до матеріалів справи. Як вбачається із вказаного висновку, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, під час процедури його огляду в КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» та складання протоколу щодо нього про адміністративне правопорушення. Матеріали провадження також не містять і даних щодо оскарження цих дій ОСОБА_1 , його захисником, як і не містять результатів такого оскарження. Навпаки, суд, дослідивши відеоматеріали, що містяться на оптичному диску, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляду щодо визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі, на що останній погодився, доставили ОСОБА_1 до медзакладу, склали протокол за результатами огляду та встановлених результатів. Враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 стверджує про невинуватість у вчиненні правопорушення та посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, на який безпідставно послався суд першої інстанції, містить дані, які не відповідають обставинам справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи. Перевіряючи доводи особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 щодо його невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. За змістом рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії», протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред`явлений особі, яка притягається до відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним. Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: суть адміністративного правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст. 2.9А Правил дорожнього руху України. Так, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським взводу №1 роти №2 Б УПП в Івано-Франківській області рядовим поліції Микуляком Анатолієм Івановичем, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний уповноваженою на те особою та особисто ОСОБА_1 . ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в м. Івано-Франківську, про що свідчить його власноручний підпис. В протоколі зазначені свідки, що зафіксовано і даними нагрудних відеокамер патрульних поліцейських. До протоколу додані їх письмові пояснення, які повністю логічно узгоджуються з даними, зафіксованими на долучених до матеріалів провадження відеодисків. Працівники поліції у ОСОБА_1 вилучили посвідчення водія НОМЕР_3 та видали йому тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами, серії НОМЕР_4 . В протоколі у графі для пояснень ОСОБА_1 зазначив, що не керував транспортним засобом, а також вказав: «…фіксація не при знаходженні мене поза транспортним засобом». Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 вважає, що він не є суб`єктом правопорушення, оскільки він не керував транспортним засобом. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_1 добровільно , саме як водій транспортного засобу у відповідності до вимог п.2.5 Правил дорожнього Рруху України . пройшов огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Таким чином, процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час проведення огляду на стан сп`яніння свідчить про те, що він повністю визнавав факт керування транспортним засобом та саме як водій транспортного засобу пройшов відповідний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Крім того, вищевказані доводи ОСОБА_1 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_2 , які повністю узгоджуються із іншими доказами по справі. Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції було допитано свідка ОСОБА_2 , який показав, що 21.01 2022 року бачив, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим він викликав працівників поліції. Стверджує, що після приїзду працівників поліції, в його присутності водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу . Вказує, що 19.01.2022 року ОСОБА_1 дійсно зачепив його автомобіль, оскільки постійно керує транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Зокрема, нещодавно, він знову бачив, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом, з явними ознаками алкогольного сп`яніння. При цьому, свідок ОСОБА_2 показав, що дійсно надавав письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи та повністю підтверджує їх правильність в частині того, що він бачив, як ОСОБА_1 21.01.2022 року керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Стверджує, що його батько ОСОБА_3 не зможе з`явитися до суду, оскільки постійно працює на роботі, яку не може залишити, а тому не може з`явитися до суду апеляційної інстанції. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів. Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Зі вищевказаних відеозаписів, які були досліджені апеляційним судом під час розгляду справи, вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування із працівниками поліції стверджував, що поліцейські не мають доказів керування ним транспортним засобом. Із долучених відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції приїхали на місце події, в зв`язку з тим, що на лінію «102» поступило повідомлення про те, що особа з ознаками алкогольного сп`яніння керувала автомобілем. Свідок на відеозаписах озвучив те, що ним заблоковано виїзд з двору автомобілею марки «Daewoo», яким керував його сусід ОСОБА_1 , оскільки останній 19.01.2022 зачепив його автомобіль та хотів з ним порозумітися (домовитися). Свідок бачив, що водій ОСОБА_1 ледь вийшов з автомобіля та під час спілкування побачив, що водій п`яний, після чого і викликав працівників поліції. Оглянутими відеозаписами підтверджується, що на місці водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager». Поліцейський озвучив, що є свідки, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, після чого ОСОБА_1 повідомив, що бажає пройти огляд в медичному закладі (на вул.. Млинарській). ОСОБА_1 доставлено в заклад охорони здоров`я, де останній пройшов відповідний огляд на стан сп`яніння, під час якого в нього було відібрано біологічний матеріал сечу. На відеозаписах також зафіксовано добровільне проходження ОСОБА_1 огляду на визначення стану сп`яніння, на підставі чого було складено висновок №67 від 21.01.2022 про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 2). Від підпису результатів медичного огляду ОСОБА_1 відмовився. Відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, встановити логічну послідовність даних, що містяться в матеріалах провадження (в т.ч. письмових та усних пояснень свідків, зафіксованих нагрудними відеокамерами патрульних поліцейських), детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 при фіксації обставин подій патрульними поліцейськими та проходженні ним огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі. Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було повідомлення на лінію 102 про те, що особа з ознаками алкогольного сп`яніння керувала автомобілем, з`ясування обставин подій безпосередньо по місцю знаходження і транспортного засобу, і водія, а також саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Вказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 розумів, що проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння саме як водій транспортного засобу у зв`язку з тим, що поліцейський підозрює його в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. За результатами перевірки не встановлено порушень, передбачених ст. 266 КУпАП порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. Апеляційний суд вважає, що огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі КНП «ПНЦ ІФ ОР» проведено у відповідності до вимог Інструкції, та містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився огляд. Апеляційний суд вважає доведеним те, що водій ОСОБА_1 21.01.2022 о 21 год 05 хв в м. Івано-Франківську по вул. Б.Хмельницького, 82, корпус 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Daewoo Espero 2.ОСD», н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога (Висновок лікаря №67 від 21.01.2022). Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КупАП. Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що в матеріалах провадження достатньо належних та допустимих доказів, які поза всяким розумним сумнівом доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а відтак і наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами, оскільки при накладенні стягнення судом першої інстанції було вірно враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв