Ухвала КЦС ВС № 520/10448/19

УХВАЛА 19 серпня 2022 року м. Київ справа № 520/10448/19 провадження № 61-7252ск22 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі», державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Наталі Василівни, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння та за позовом третьої особи ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, ВСТАНОВИВ : 25 липня 2022 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила замінити сторону в справі шляхом залучення її як правонаступника, поновити строк на касаційне оскарження. За даною касаційною скаргою не може бути вирішене питання про відкриття касаційного провадження з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі в справі правонаступника відповідної сторони або треьої особи на будь-якій стадії судового процесу. ОСОБА_1 , подаючи касаційну скаргу, просить замінити позивача в справі шляхом залучення її як правонаступника та обґрунтовує це тим, що позивач ОСОБА_6 на момент прийняття постанови апеляційним судом померла. ОСОБА_1 є її дочкою та оформила всі спадкові права після смерті матері, що підтверджується доданою до касаційної скарги копією листа нотаріуса від 15 грудня 2021 року про здійснення дій по оформленню документів щодо спадкоємців та договором від 29 квітня 2022 року, укладеним між нею та ОСОБА_7 про те, що вони як спадкоємці прийняли спадщину та вирішили свої частки розділити, зокрема, право витребування майна у вигляді салону-магазину в справі № 520/10448/19 перейшло до ОСОБА_1 . При цьому документів, які підтверджують факт прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , на підставі яких ОСОБА_1 мала би право на залучення її до участі в справі як правонаступника ОСОБА_6 , вона не надала, що унеможливлює вирішення питання про заміну сторони її правонаступником. До касаційної скарги додано клопотання, в якому ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що на момент прийняття апеляційним судом постанови її мати (позивач) ОСОБА_6 померла, а тому не змогла прийняти участь у судовому засіданні. Зазначає, що до належного оформлення спадщини після смерті матері не мала відповідного процесуального статусу для подачі касаційної скарги. Після оформлення спадщини її представник звернувся до суду першої інстанції для отримання копії постанови апеляційного суду та 23 червня 2022 року передав отриману копію їй. Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне подання скарги стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, що не залежать від волі особи. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин. Указані ОСОБА_1 обставини поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд визнає неповажними, оскільки ОСОБА_1 у справі за позовом її матері до ТОВ «Зі-Зі», державного реєстратора комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р. В., ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н. В., ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння брала участь у процесуальному статусі третьої особи, була учасником справи і мала права та обов'язки, передбачені статтею 43 ЦПК України. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і якщо підстави, наведені особою у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції, навести інші підстави для поновлення строку, та підтвердити їх відповідними доказами. Крім цього, ОСОБА_1 у порушення вимог пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі не зазначила підставу, на якій подається касаційна скарга. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі має зазначатися підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц); пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19). Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно подати: документи, які підтверджують факт прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 , на підставі яких ОСОБА_1 мала би право на залучення її до участі в справі як правонаступника ОСОБА_6 ; заяву, в якій навести інші підстави для поновлення строку та підтвердити їх відповідними доказами; уточнену касаційну скаргу, відповідно до кількості учасників справи, з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Н. О. Антоненко