Ухвала КЦС ВС № 674/1254/21

Ухвала 19 серпня 2022 року місто Київ справа № 674/1254/21 провадження № 61-7850ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів, визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу та стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив звільнити його від сплати аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , на підставі судового наказу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року № 686/24154/19; визнати судовий наказ таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 . Короткий зміст оскаржуваних судових рішень Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року, позов задоволено частково. Звільнено ОСОБА_2 від сплати аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , на підставі судового наказу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року № 686/24154/19. Визнано таким, що не підлягає виконанню судовий наказ Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року № 686/34154/19, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 . Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 11 серпня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 . Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначила: - Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. - не дослідження (не належне) дослідження письмових доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); - урахування наданих позивачем доказів, які викликають сумнів щодо їх належності, допустимості та достовірності (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги, у зв`язку з тим, що касаційна скарга не містить визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України). Щодо вимог процесуального закону до викладу підстав касаційного оскарження судових рішень І. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні. Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. ІІ. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. ІІІ. Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. ІV. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з наведенням обґрунтувань таких доводів. Виконання зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм. Щодо наявності визначених заявником підстав касаційного оскарження судових рішень Визначаючи підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, заявник посилалася на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, проте у касаційній скарзі не наведено, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Посилання заявника на врахування місцевим судом доказів сторони позивача, які викликають сумнів щодо їх належності, допустимості та достовірності, не мають сутнісного характеру та належного обґрунтування, оскільки всупереч пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України ОСОБА_1 не конкретизовано на підставі яких саме неналежних, недопустимих чи недостовірних доказів, суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, та які саме обставини встановив місцевий суд на підставі таких доказів. Серед іншого, заявник посилалася на не дослідження (неналежне) дослідження судами попередніх інстанцій письмових доказів. Проте, за правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Тобто, обов`язковою умовою застосування положень пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є визначення та наведення заявником підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, проте у поданій заявником касаційній скарзі такі підстави не наведено. Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження судових рішень попередніх інстанцій в касаційному порядку. Посилання на неправильну оцінку досліджених судами доказів зводяться до їх переоцінки, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України. Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Ураховуючи, що заявник не виконала вимог процесуального закону щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, касаційна скарга підлягає поверненню заявнику. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів, визнання таким, що не підлягає виконанню судового наказу та стягнення аліментів, повернути заявникові. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Г. І. Усик