Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17808/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/17808/21 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ВЕКТОР» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень №2822601/43435133 від 01.07.2021 року, №2822602/43435133 від 01.07.2021 року, №2822617/43435133 від 01.07.2021 року, №2822624/43435133 від 01.07.2021 року та зобов`язання зареєструвати податкові накладні №4 від 07.05.2021 року, №16 від 24.05.2021 року, №4 від 07.06.2021 року, №10 від 23.06.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем фактичного надходження, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТОВ «Н-ВЕКТОР» звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, ДПС України, в якому позивач просить:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: - №2822601/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 07.05.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; - №2822602/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №16 від 24.05.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; - №2822617/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 07.06.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; - №2822624/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 23.06.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем фактичного надходження податкові накладні №4 від 07.05.2021 року, №16 від 24.05.2021 року, №4 від 07.06.2021 року, №10 від 23.06.2021 року, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-ВЕКТОР». Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатом здійснення господарських операцій, складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄДРПН) податкові накладні №4 від 07.05.2021 року, №16 від 24.05.2021 року, №4 від 07.06.2021 року, №10 від 23.06.2021 року. Проте, таку реєстрація згідно квитанцій відповідач зупинив. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивач подав пояснення з належним чином оформленими підтверджуючими первинними документами, однак, відповідач прийняв рішення, якими відмовив у реєстрації податкових накладних. Позивач вказує, що ним виконано вимоги необхідні для реєстрації податкових накладних та надано всі необхідні первинні документи, відтак, оскаржувані рішення про відмову у реєстрації ПН є протиправними та підлягають скасуванню. Від представника ГУ ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що рішення комісії було прийнято у зв`язку з ненаданням копій необхідних документів, що підтверджують постачання/придбання товару. Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: - №2822601/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 07.05.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; - №2822602/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №16 від 24.05.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; - №2822617/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 07.06.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; - №2822624/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 23.06.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем фактичного надходження податкові накладні №4 від 07.05.2021 року, №16 від 24.05.2021 року, №4 від 07.06.2021 року, №10 від 23.06.2021 року, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-ВЕКТОР». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ВЕКТОР» судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок), 00 грн. та витрат на професійну правову допомогу у сумі 7500 (сім тисяч п`ятсот), 00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ВЕКТОР» судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок), 00 грн. та витрат на професійну правову допомогу у сумі 7500 (сім тисяч п`ятсот), 00 грн. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ГУ ДПС в Одеській області, ДПС України подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Н-ВЕКТОР» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянти вважають, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені нормі процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а тому, на думку апелянтів, є всі підстави для скасування рішення. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року - залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі. У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк апеляційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року на підставі вимог п.4 ч.1 ст.299 КАС України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ВЕКТОР» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ТОВ «Н-ВЕКТОР» є юридичною особою приватного права, що була створена 28.12.2019 року, про що свідчить державна реєстрація юридичної особи. Основний вид економічної діяльності: 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику. 24.03.2021 року ТОВ «Н-ВЕКТОР» (виконавець) та ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ-ОДЕСА» (замовник) уклали договір №24/03-1 про надання послуг технікою. (а.с.17-20). За результатами здійснення господарських операцій за вказаним договором, позивач склав та направив на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні №4 від 07.05.2021 року, №16 від 24.05.2021 року, №4 від 07.06.2021 року, №10 від 23.06.2021 року (а.с.23,35,47,58), реєстрацію яких було зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуги 43.12, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари /послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено показники «D» та «Р» щодо кожної податкової накладної. Позивач 25.06.2021 року направив повідомлення про подання пояснень та копій первинних документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено серед яких договір про надання послуг технікою №24/03-1 від 24.03.2021, платіжні доручення щодо розрахунків по договору, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, форма №20-ОПП від 24.05.2021 року, договір найму (оренди) техніки №2020/11-09-01 від 09.11.2020 року, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску від 05.05.2021 року. 01.07.2021 Комісія ГУ ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН прийняла рішення №2822601/43435133, №2822602/43435133, №2822617/43435133 та №2822624/43435133, якими позивачу відмовила у реєстрації податкових накладних №4 від 07.05.2021 року, №16 від 24.05.2021 року, №4 від 07.06.2021 року, №10 від 23.06.2021 року з підстав ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції складських документів (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунків-фактури інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити) (а.с.28,37,49,59). Не погодившись з вказаними рішеннями позивач 16.08.2021 року подав скарги в адміністративному порядку із поясненнями та додатками, де в тому числі надав рахунки на оплату, банківські виписки та платіжні доручення. За результатами розгляду вказаних скарг відповідач прийняв рішення, якими залишив скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін (а.с.31,43,54,65). Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд першої інстанції вірно визначив обсяг нормативно-правового регулювання спірних відносин, яке врегульовує спірні правовідносини, зокрема Податковий кодекс України (далі - ПК України), постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі - Постанова №1246), Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (далі - Порядок №1165), Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 (далі - Порядок №520). Відповідно до вимог п.п.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Згідно з підпунктами «а», «б» п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, послуг місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1 ст.188 ПК України). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з вимогами п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вимог п.2 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (у редакції постанови КМУ від 26.04.2017 року №341) (далі - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Згідно з вимогами п.12 Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10. статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п.13 Порядку №1246). У свою чергу механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (далі - Порядок №1165). Пунктом 4 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Згідно з вимогами п.6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. З аналізу положень Порядку №1165 вбачається, що саме у разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація податкової накладної зупиняється, а платник має право подати документи, необхідні для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Отже, саме для вирішення питання виключення платника з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості Комісія регіонального рівня має дослідити договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне. ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції повністю погодився з обґрунтуваннями позивача щодо протиправності рішень Комісії ГУ ДПС в Одеській області, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних відсутня інформація, які саме документи слід було надати позивачем до контролюючого органу для реєстрації спірних податкових накладних, що фактично ставить платника податку у стан невизначеності у питанні документального спростування існуючих на думку відповідача ризиків. Зупинення реєстрації податкових накладних з підстав того, що код УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 43.12, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) не може вважатись обґрунтованою підставою для зупинення реєстрації ПН. Разом з цим, у наведених квитанціях відповідач не визначив, коли позивач подав відповідну таблицю даних платника податку на додану вартість, коли вона врахована податковим органом та взагалі не вказано щодо якої таблиці даних податковим органом здійснювалось співставлення даних з даними поданої на реєстрацію податкових накладних. Відповідачі не надали копії відповідної таблиці на підтвердження своїх доводів щодо відсутності у цій таблиці коду товару, що визначений у направлених на реєстрацію спірних податкових накладних. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішень відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних, так як вони ґрунтуються на доказах, досліджених судом першої інстанції та приписах законодавства. Оскаржуючи судове рішення, сторона відповідача в апеляційній скарзі не навела конкретних обставин, які стосуються господарських операцій саме позивача, за результатами якої було видано податкову накладну, а лише обмежилася посиланнями на норми ПК України та підзаконних нормативних актів щодо зупинення/реєстрації податкових накладних, зазначивши при цьому, що позивач відповідає критеріям ризиковості та не надав всі документи на вимогу Комісії ГУ ДПС у Одеській області. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Н-ВЕКТОР» було направлено до контролюючого органу Таблицю даних платника податку на додану вартість, в якій дотримані вимоги п.п.12-14 Порядку №1165. Жодних обставин чи доказів, які б поставили під сумнів рішення суду першої інстанції, апелянт у апеляційній скарзі не навів. В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти). В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості. Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є: - право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом; - виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується . Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку. Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів прийняття спірного рішення, тому рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування ГУ ДПС в Одеській області №2822601/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 07.05.2021 року, №2822602/43435133 від 01.07.2021 року, про відмову в реєстрації податкової накладної №16 від 24.05.2021 року, №2822617/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 07.06.2021 року, №2822624/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №10 від 23.06.2021 року, в Єдиному реєстрі податкових накладних суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував його. Також колегія суддів погоджується із застосованим судом першої інстанції способу захисту прав позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні датою її фактичного подання, який узгоджується з приписами пункту 20 Порядку №1246, яким передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Що стосується стягнутих на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а судові витрати на професійну правову допомогу необхідно зменшити, виходячи з наступного. Суд першої інстанції вирішуючи питання щодо судових витрат прийшов до висновку, що заявлені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25 000, 00 грн. не є співмірними із складністю справи і наданими адвокатом послугами, у зв`язку із чим суд першої інстанції вважає, що обґрунтованим та розумним розміром витрат за надання професійної правової допомоги є сума 15 000, 00 грн. Відповідно до вимог ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Вимогами ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У відповідності до вимог ч.9 статті 139 КАС України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. У разі недотримання вимог ч.4 статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною сьомою статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16. Як вбачається з матеріалів справи, заявником на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн. надано: - рахунок-фактуру № СФ-0000070 від 20.09.2021 на суму 25 000,00 гривень та довідку № 70 від 20.09.2021; - договір про надання правової допомоги № 70 від 12.07.2020 року, ордер адвоката; - акт приймання-передачі виконаних робіт; - детальний опис робіт; Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Вищевказані висновки зазначені в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року по справі №922/2685/19. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати, на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Дослідивши матеріали даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає заявлений розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторони, оскільки справи цієї категорії не складні, є типовими, по яким протягом тривалого часу сформувалась стала практика Верховного Суду, а тому складення позовної заяви, узгодження правової позиції не є складним та не потребує значної кількості часу. Крім того, загальна сума коштів по незареєстрованим податковим накладним становить 24753,60 грн., що є меншим від заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу. Із детального опису виконаних робіт слідує, що до нього включені такі роботи як складення відповіді на відзив, супровід примусового виконання рішення суду, представництво інтересів клієнта в установах, організаціях, підприємствах, які не виконувались, а справу розглянуто судом першої інстанції у письмовому провадженні. Таким чином, колегія суддів зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу має становити 4000,00 гривень всього, тобто по 2000,00 гр. з кожного відповідача, що є співмірним складності справи, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п.2 ч.1 ст.315 КАС України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.317 КАС України). За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішень №2822601/43435133 від 01.07.2021 року, №2822602/43435133 від 01.07.2021 року, №2822617/43435133 від 01.07.2021 року, №2822624/43435133 від 01.07.2021 року про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов`язання зареєструвати податкові накладні №4 від 07.05.2021 року, №16 від 24.05.2021 року, №4 від 07.06.2021 року, №10 від 23.06.2021 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем фактичного надходження - є законним, а в частині стягнення судових витрат підлягає зміні, шляхом їх зменшення. Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року змінити в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ВЕКТОР» (ЄДРПОУ 43435133) судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок), 00 грн. та витрат на професійну правову допомогу у сумі 2000,00 (дві тисячі) грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-ВЕКТОР» (ЄДРПОУ 43435133) судовий збір у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок) та витрат на професійну правову допомогу у сумі 2000,00 (дві тисячі) грн. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року по справі №420/17808/21 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.