Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/8190/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 серпня 2022 року м.Дніпросправа № 160/8190/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Лукманової О.М., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі №160/8190/20 (суддя Кадникова Г.В., справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) (правонаступником є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області код ЄДРПОУ ВП 44118658) (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 261 285,79 грн.. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року було задоволено позовні вимоги, суд стягнув з відповідача на користь бюджету податковий борг в сумі 261 285,79 грн.. З рішенням суду першої інстанції не погодилася відповідач та подала апеляційну скаргу. В скарзі відповідач стверджує, що висновки суду про наявність підстав для стягнення з неї вказаної суми боргу є помилковими, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач наполягає, що зазначена позивачем сума боргу не є узгодженою, податкові повідомлення-рішення та вимога контролюючим органом їй не надсилалися та не були отримані. Крім того, стверджує про безпідставність нарахування їй податкових зобов`язань податковими повідомленнями рішеннями, та невірно визначену позивачем суму податкового боргу. Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач вказує, що висновки суду ґрунтуються на доказах, що є в матеріалах справи. Вважає відсутніми підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції. Позивач просить суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст.311 КАС України, в порядку письмового провадження. Перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Судом встановлено, що в інтегрованій картці платника податків станом на час розгляду справи за ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 261 285грн.79коп., а саме: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 241 199грн. 96коп. та по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 20 085грн. 83коп.. Податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, виник в результаті несплати у встановлений термін суми грошового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом: - податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0007721304 від 11.01.2018р. в сумі 225' 325грн. 11коп. (акт перевірки №26693/04-36-13-04/2910400340 від 23.11.2017) (а.с. 4 зв.ст.); -податковим повідомленням-рішенням форми «ПС» №0007731304 від 11.01.2018р. в сумі 170 грн. 00коп. (акт перевірки №26693/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 23.11.2017) (а.с.4); -пені в сумі 15704 грн. 85коп., нарахованої у зв`язку з несплатою зобов`язання, визначеного на податкове повідомлення-рішення №000721304 від 11.01.2018р.. Податковий борг по військовому збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, виник в результаті несплати у встановлений термін суми грошового зобов`язання нарахованого контролюючим органом згідно: - податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0007711304 від 11.01.2018р. в сумі 18 777грн. 09коп. (акт перевірки №26693/04-36-13-04/ НОМЕР_1 від 23.11.2017) (а.с.5); - нарахованої пені в сумі 1 308грн. 74коп.. На момент вирішення спору в суді доказів сплати суми податкового боргу та доказів оскарження податкових повідомлень-рішень надано не було. Податкові повідомлення-рішення направлялися засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_1 , проте відповідачем не отримані. Контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме згідно з положеннями статті 59 ПК України 03 квітня 2018 року була сформована податкова вимога №36574-17 на суму 261 667,49 грн., яка направлялась засобами поштового зв`язку на адресу боржника: АДРЕСА_1 , яка також не була вручена платнику та повернулася з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.3). Доказів оскарження відповідачем податкової вимоги матеріали справи не містять. Позивач, вважаючи суму боргу узгодженою, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що визначена сума податкових зобов`язань є узгодженою, та набула статусу податкового боргу. Будь-які відомості щодо оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку, до матеріалів справи не надано, а отже наявні підстави для стягнення такого боргу з відповідача. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення податкового боргу. Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни. Згідно із п.36.1, п.36.2 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Положеннями пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року №610 (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних відносин). Пунктом 7 розділу IV зазначеного Порядку встановлено, що податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті). За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Аналіз зазначених вище положень зумовив висновок про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про існування податкового боргу. Як встановлено судом, суми зобов`язань, зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях: форми «Р» №0007721304 від 11.01.2018р.; форми «ПС» №0007731304 від 11.01.2018р. та форми «Р» №0007711304 від 11.01.2018р. є узгодженими. Контролюючим органом виконані приписи чинного законодавства щодо порядку надіслання податкового повідомлення-рішення, а відповідачем доказів оскарження таких рішень в адміністративному чи в судовому порядку суду надано не було. Матеріали справи містять докази направлення відповідачу вимоги №36574-17 від 03.04.2018р. у порядку, визначеному законом. Оскільки суми податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями у встановлені законом строки не були сплачені відповідачем, вони набули статусу податкового боргу. Враховуючи викладене, є вірними висновки суду про наявність підстав для задоволення позову та стягнення податкового боргу з відповідача. Доводи відповідача стосовно того, що в даному випадку контролюючим органом безпідставно нараховано зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, та військового збору, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення податкового боргу, а не правомірність нарахування контролюючим органом податкових зобов`язань. Судом же встановлено, що відповідач не оскаржив рішення позивача ні в адміністративному, ні в судовому порядку, доказів на спростування цього суду апеляційної інстанції надано не було. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави як для задоволення скарги, так і для скасування рішення. Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 160/8190/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя О.М. Лукманова суддя Н.І. Малиш