Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/1604/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1060/22Головуючий по 1 інстанції Справа №705/1604/22 Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2022 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідачаНовікова О. М., суддів:Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., за участю секретаряЗінченко Ю.О., розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» (КП ЧООБТІ) про скасування реєстрації нерухомого майна, в с т а н о в и в : У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, обгрунтовоючи його тим, що, згідно з договором дарування від 27.05.1994 року йому та ОСОБА_2 належить 1/3 частина приватного житлового будинку по АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності. Проте, Уманський виробничий відділок КП ЧООБТІ самочинно зареєстрував їхню власність як 1/6 частину і, таким чином, без їхньої письмової згоди провів розподіл в натурі їхніх долей і змінив форму власності з спільної сумісної на часткову всупереч Договору 1994 року, що заперечує. Просив скасувати реєстрацію нерухомого майна по Договору дарування від 27.05.1994 р., проведену Уманським виробничим відділком КП ЧООБТІ і визначених по 1/6 частині. Судовий збір стягнути з відповідача. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення його прав, свобод чи законних інтересів. На вказане рішення позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі вказано, що суд самоусунувся від розгляду позову, порушив норми процесуального і матеріального права. Вказує, що суд був зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду незалежно від правил позовного провадження і будь-якої стадії розгляду справи, а не відмовляти в позові за ненаданням доказів. Також скаржник вказує, що суд не вчинив жодної дії за власною ініціативою відповідно до ст. 81 ЦПК України, не з`ясував обставини справи, не витребував докази та не дослідив їх, що унеможливило розглянути справу по суті. ОСОБА_1 просить скасувати рішення міськрайонного суду, залишити його позовну заяву без розгляду, щоб він міг повторно звернутися до суду з вказаним позовом. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Встановлено, що 27 травня 1994 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1/3 частину житлового будинку в рівних долях з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться на присадибній земельній ділянці розміром 2035 кв.м., що підтверджується договором дарування від 27.05.1994 року, посвідчений державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Очеретяною В. В.(а.с.3). У якості підстави своїх позовних вимог, позивач ОСОБА_1 зазначив самочинну реєстрацію Уманським виробничим відділком КП ЧООБТІ власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як 1/6 частку. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення чи захисту в обраний спосіб. Апеляційним судом встановлено, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП ЧООБТІ як до відповідача про скасування реєстрації нерухомого майна. При цьому, позовні вимоги не містять нормативно-правового обґрунтування порушень саме КП ЧООБТІ прав позивача. Звертаючись за захистом своїх прав до суду саме заявник повинен обґрунтувати підстави позову, предмет позову, вказати осіб, які порушують його права, та яких може стосуватись вирішення спору відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільно-процесуального судочинства. Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Частина 2 статті 83 ЦПК Українивизначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог. Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником. В даному випадку позивач не довів наявність підстав для задоволення його вимог, а також не обґрунтував, яким чином дії КП ЧООБТІ порушують права позивача. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції повинен був за власною ініціативою залишити його позовну заяву без розгляду згідно ст. 257 ЦПК України, є помилковим, виходячи з наступного. Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року (справа №761/17393/19) зазначив, що положення ч. 10 ст. 84 ЦПК містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів. Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів. Системне тлумачення п. 9 ч.1 ст. 257 ЦПК свідчить, що його слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями ч.ч. 7-10 ст. 84 ЦПК, а залишення позову без розгляду можливе лише у випадку неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин, тобто коли позивач володіє певними доказами, які необхідні для повного і всебічного з`ясування обставин справи, але свідомо ухиляється від надання їх суду. В іншому випадку суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, зобов`язаний розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які надані учасниками справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає. Судові витрати залишаються за скаржником, а у разі звільнення його від сплати судового збору за законом, такі витрати відносяться за рахунок держави. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення в порядку та за умов визначених ЦПК України. Судді: