Постанова 4821 № 711/2141/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1086/22Головуючий по 1 інстанції Справа №711/2141/21 Категорія: 301030000 Позарецька С.М. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Нерушак Л.В., Новікова О.М. за участю секретаря Зінченко Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування арешту нерухомого майна, - в с т а н о в и в: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що позивачу на праві власності на підставі дублікату договору дарування №1376 від 16.12.2016р. належить квартира АДРЕСА_1 . На даний час в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження за №18131006 від 07.06.2007р. про арешт майна, який зареєстрований на підставі постанови ПОВ 16978вх. 1414 від 27.08.2002р. Державної виконавчої служби Придніпровського району м. Черкаси та №18130693 від 24.05.2007р. про арешт майна, який зареєстрований на підставі листа вх.2258 №5/2512 від 14.10.1998р. Управління МВС України в Черкаській області. Вказує, що на даний час відкритих відносно позивача виконавчих проваджень та кримінальних проваджень, у рамках яких накладено ці арешти, немає. Крім того, на його звернення до судів, органів ДВС, органів Національної поліції, отримав відповіді про відсутність рішень, на підставі яких відповідачами накладені арешти на майно. Вважає, що накладеними арештами на майно позивача, відповідачами порушуються його право володіння, користування та розпорядження нерухомим майном. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд скасувати арешт за реєстраційним номером обтяження №18131006 від 07.06.2007р., зареєстрований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. на підставі постанови ПОВ.16978 вх.1414 від 27.08.2002р. Державної виконавчої служби Придніпровського району м. Черкаси на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати арешт за реєстраційним номером обтяження №18130693 від 24.05.2007р., зареєстрований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. на підставі листа вх.2258 №5/2512 від 14.10.1998р. Управління МВС України в Черкаській області на квартиру АДРЕСА_2 . Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 29.10.2021р., залучено до участі у справі співвідповідача УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії. Ухвалою суду від 08.02.2022р. закрито провадження по справі в частині вимог, пред`явлених до УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії, на підставі п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що судом не встановлено обставин і позивачем не доведено належними та допустимими доказами про те, що нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1 на час накладення на неї арештів та проведення державної реєстрації записів про обтяження, зокрема у період часу з 1998р. по 2007р. Крім того, не встановлено особу, в інтересах якої були накладені арешти вказаного майна, враховуючи норми чинного законодавства щодо вирішення питання про зняття арешту з майна. При цьому, стороною позивача, його представниками не подавалися до суду заяви/клопотання про залучення до участі у розгляді справи як співвідповідачів таких осіб, відповідно до ст. 51 ЦПК, а в силу ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, і саме позивач визначає осіб, які порушили, не визнали чи оспорюють його права, інтереси. Крім того суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, пред`явлені до відповідача ГУ НП в Черкаській області не підлягають задоволенню, оскільки жодним чином позивачем не доведено обставин про те, що цей відповідач порушив, не визнає чи оспорює права чи майнові інтереси позивача, враховуючи норми ст. 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України та встановлені під час розгляду справи обставини. Судом беззаперечно встановлено, що органи Національної поліції не є правонаступниками органів внутрішніх справ. До того ж кримінальна справа була порушена 24.04.2003р., а лист вх.2259 №5/2512, на підставі якого 24.05.2007р. проведена державна реєстрація обтяження нерухомого майна, датований 14.10.1998р., а тому підстав вважати, що арешт майна здійснений у кримінальній справі, - не має. Також, що стосується позовних вимог, пред`явлених до Придніпровського відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), то суд першої інстанції дійшов висновку, що вони теж не підлягають до задоволення. Судом звернуто увагу, що позивачем позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майном, позивачем ОСОБА_1 не заявлено, проте він просить лише скасувати арешти майна, накладені на підставі постанови ПОВ.16978 вх.1414 від 27.08.2002р. Державною виконавчою службою Придніпровського району м. Черкаси та на підставі листа Управління МВС в Черкаській області вх.2258 №5/2512 від 14.10.1998р. Крім того, позивачем взагалі не зазначено, які ж саме його права чи інтереси порушуються, не визнаються чи оспорюються. Не погодившись із судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував ті обставини, що позивач не був власником нерухомого майна на момент накладення на неї обтяжень у вигляді арештів у 1998 та 2002 роках, відомості про які були зареєстровані в 2007 році та перенесені у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 19.12.2016 року, і отже вказані обтяження стосувались попереднього власника квартири АДРЕСА_1 . Оскільки спірні обтяження перешкоджають позивачу вільно розпоряджатися своєю власністю у вигляді квартири АДРЕСА_1 та органи, на підставі рішень яких були зареєстровані у 2007 році вказані обтяження, відмовились їх скасувати, останній змушений був звернутися до суду за захистом порушеного права власності. Вказує, що суд першої інстанції формально створив умови за яких позивач не зможе скасувати спірні обтяження, а отже розпоряджатися своєю квартирою. Крім того, зазначає, що висновок суду, що в ході розгляду справи не було встановлено особу, в інтересах якої були накладені арешти вказаного майна, не може бути постановлено у вину позивача та взято за основу при відмові у захисті його порушеного права, оскільки спірні обтяження на даний час продовжують існувати після знищення відповідачами усіх матеріалів, які містили інформацію про осіб, в інтересах яких накладені спірні арешти. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Черкаській області вказує, що управління не є правонаступником Управління МВС України в Черкаській області, та жодними діями права позивача не порушувало. Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що за даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.03.2021р. №247197551, ОСОБА_1 на підставі дублікату договору дарування, серія та номер 1376, що виданий 16.12.2016р. приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В., належить квартира АДРЕСА_1 . Крім того, наявна інформація про державну реєстрацію обтяжень: арешт за реєстраційним номером обтяження №18131006 від 07.06.2007р., зареєстрований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. на підставі постанови ПОВ.16978вх.1414 від 27.08.2002р. Державної виконавчої служби Придніпровського району м. Черкаси на квартиру АДРЕСА_1 ; арешт за реєстраційним номером обтяження №18130693 від 24.05.2007р., зареєстрований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. на підставі листа вх.2258 №5/2512 від 14.10.1998р. Управління МВС України в Черкаській області на квартиру АДРЕСА_2 . За даними листа Придніпровського відділу ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) від 15.03.2021р. №13038, перевіркою відомостей АСВП відкритих чи завершених виконавчих проваджень відносно боржника ОСОБА_1 у Придніпровському ВДВС не виявлено. Відповідно до листа УМВС України в Черкаській області від 23.02.2021р., перевірити, ким саме, в рамках якої кримінальної справи та на підставі якого процесуального документа готувався лист вх.2258 №5/2512 від 14.10.1998р., не представилось за можливе. Крім того, зазначено, що прокуратурою Черкаської області 24.04.2003р. порушена кримінальна справа №2510300058 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. ОСОБА_1 02.11.2003р. пред`явлено обвинувачення та 28.11.2003р. кримінальна справа направлена до суду в порядку ст. 232 КПК України. Кримінальні провадження відносно ОСОБА_1 ГУ НП в Черкаській області не розпочинались та досудове розслідування не проводилось. За даними відповідей Господарського суду Черкаської області від 22.04.2021р. та Черкаського районного суду Черкаської області від 27.04.2021р. справи щодо ОСОБА_1 не розглядались. Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 17.12.2003р. ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України і закрито провадження по справі. При цьому, даних про накладення арешту на майно особи чи скасування будь-яких арештів майна, немає. За даними листа КП «ЧООБТІ» від 16.04.2021р., у матеріалах інвентаризаційної справи щодо нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 постанова про арешт майна, відсутня. Встановлено, що за даними листа Черкаського обласного державного нотаріального архіву від 19.10.2021р., відсутня можливість надати до суду копію постанови ПОВ.165978 вх.1414 від 27.08.2002р. та копію листа вх.2258 №5/2512 від 14.10.1998р., на підставі яких приватним нотаріусом Вінніченко Ж.В. зареєстровані обтяження нерухомого майна, оскільки остання згідно описам справ за 1998-2007р.р. не вела та не передавала до нотаріального архіву документи про обтяження. Крім того, встановлено, що за даними листа Придніпровського ВДВС №6166, на виконанні у цьому органі державної виконавчої служби перебували виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 : №65164, відкрите 16.08.2004р. з виконання виконавчого листа №2-424, виданого 12.07.2004р. Придніпровським райсудом м. Черкаси про стягнення на користь держави боргу в сумі 1299,75грн.; №65151, відкрите 16.08.2004р. з виконання виконавчого листа №2-424, виданого 12.07.2004р. Придніпровським райсудом м. Черкаси про стягнення на користь АППБ «Аваль» боргу у розмірі 129979,18грн.; №4387909, відкрите 25.06.2007р. з виконання постанови №3-7278, виданої 20.04.2007р. Придніпровським райсудом м. Черкаси про стягнення штрафу на користь держави в сумі 17грн.; №7789944, відкрите 08.06.2008р. з виконання виконавчого листа №2-3299, виданого 08.01.2008р. Придніпровським райсудом м. Черкаси про стягнення на користь держави державного мита в розмірі 51грн. Ці виконавчі провадження завершено відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та знищені за закінченням терміну зберігання. За загальнодоступною інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 20.01.2022р. за №1000261110014010951 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 08592537, місцезнаходження за адресою: вул. Смілянська, 57 м. Черкаси). Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зробила висновок «що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) також зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Предметом спору в цій справі є звільнення з-під арешту квартири АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_1 . Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги, зокрема, до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). В той же час, колегія суддів звертає увагу, що позивач позбавлений можливості пред`явити позов до попереднього власника квартири та стягувача, оскільки наразі неможливо встановити, хто був стягувачем в межах виконавчого провадження. Крім того, неможливо встановити в рамках якої кримінальної справи було накладено арешт на підставі листа вх.2258, серія та номер: 5/2512, виданий 14.10.1998, видавник Управління МВС України в Черкаській області. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач використав всі процесуальні можливості щодо встановлення особи стягувача та отримання інформації ким саме, в рамках якої кримінальної справи та на підставі якого процесуального документа готувався вищевказаний лист Управління МВС в Черкаській області. Колегія суддів зауважує, що застосування арешту майна як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей. Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У даній правовій ситуації відмова в задоволенні позову щодо зняття арешту, накладеного на квартиру ОСОБА_1 на підставі постанови ПОВ.16978 вх.1414 від 27.08.2002 року Державної виконавчої служби Придніпровського району м. Черкаси та на підставі листа вх.2258 №5/2512 від 14.10.1998 року Управління МВС України в Черкаській області, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що наявність протягом тривалого часу (більше 20 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно кримінального провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що незняття арештів з майна позивача саме за обставинами цієї справи є протиправним і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом скасування арешту з майна боржника. Що стосується доводів ГУ НП в Черкаській області викладених у відзиві на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ГУ НП в Черкаській області не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, а тому жодними діями права позивача управління не порушувало, то колегія суддів враховує наступне. Дійсно, ГУ НП в Черкаській області не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Однак, Законом України «Про Національну поліцію», постанові Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 чи іншими нормативно-правовими актами не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, а отже, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №815/6557/16. Оскільки Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області припинило свою діяльність як юридична особа, однак функції та завдання, які були покладені на даний орган наразі виконує ГУ НП в Черкаській області, а тому колегія суддів вважає, що у даній справі ГУ НП в Черкаській області є належним відповідачем. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду скасуванню з ухваленням нового, яким позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування арешту нерухомого майна задовольнити. Скасувати арешт за реєстраційним номером обтяження №18131006 від 07.06.2007р., зареєстрований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. на підставі постанови ПОВ.16978 вх.1414 від 27.08.2002р. Державної виконавчої служби Придніпровського району м. Черкаси на квартиру АДРЕСА_1 . Скасувати арешт за реєстраційним номером обтяження №18130693 від 24.05.2007р., зареєстрований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. на підставі листа вх.2258 №5/2512 від 14.10.1998р. Управління МВС України в Черкаській області на квартиру АДРЕСА_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст постанови складено 18 серпня 2022 року. Судді: