Ухвала КАС ВС № 500/8296/21

УХВАЛА 17 серпня 2022 року м. Київ справа № 500/8296/21 адміністративне провадження № К/990/19729/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі № 500/8296/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Тернопільської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення коштів,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Тернопільської обласної прокуратури (далі - відповідач-2) та П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №231 про неуспішне проходження ним атестації; - визнати протиправним та скасувати наказ Тернопільської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року №876-к про звільнення з 21 жовтня 2021 року його з посади прокурора Заліщицького відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області та органів прокуратури; - поновити його з 21 жовтня 2021 року в органах прокуратури на посаді прокурора Заліщицького відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області; - стягнути з Тернопільської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38514,00 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року, позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №231 про неуспішне проходження атестації; - визнано протиправним та скасовано наказ Тернопільської обласної прокуратури від 20 жовтня 2021 року №876к про звільнення ОСОБА_1 з 21 жовтня 2021 року з посади прокурора Заліщицького відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області та органів прокуратури; - поновлено ОСОБА_1 з 22 жовтня 2021 року в органах прокуратури на посаді прокурора Заліщицького відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області; - стягнуто з Тернопільської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38514,00 грн. 28 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі №500/8296/21. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду прокурора Заліщицького відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області. Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 53-1 Закону України "Про запобігання корупції". Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій норм Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», Порядку проходження прокурорами атестації», Порядку роботи кадрових комісій, а також неврахування позицій Верховного Суду стосовно проходження процедури атестації прокурорами відповідно до положень Закону № 113-ІХ у справах від 21.09.2021 № 200/5038/20-а, 160/6204/20, від 24.09.2021 у справах № 140/3790/19, № 160/6596/20, 280/4314/20, від 29.09.2021 у справах № 640/1218/21, № 440/2682/20. Також скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 20.20.2021 у справі № 280/25298/19 та аналогічній справі № 420/4196/20, а також в інших справах з подібними правовідносинами стосовно проходження прокурорами другого етапу атестації, зокрема від 29.09.2021 у справі № 440/2682/20. Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є наявність та взаємозв`язок усіх чотирьох умов. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Однак скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду, не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі за подібними відносинами з цією справою. Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваним судовим рішенням з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та окремі витяги з постанов Верховного Суду. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку з підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. З урахуванням викладеного, клопотання про зупинення виконання судових рішень не підлягає вирішенню. Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі № 500/8296/21 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська