Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/3343/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/3343/21 пров. № А/857/8156/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів - Обрізка І. М., Шинкар Т. І., за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Гаврилком С. Є. о 13:54 год у м. Ужгороді, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1) Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Чопського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1) Державної прикордонної служби України, в якому просить визнати незаконним та скасувати пункти 1, 5 наказу начальника Чопського прикордонного загону від 29.05.2021 № 521-аг. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірними пунктами наказу начальника Чопського прикордонного загону «Про результати службового розслідування» зроблено протиправний висновок щодо невиконання ним, під час перебування на посаді головного бухгалтера, ряду наказів начальника Чопського прикордонного загону, зокрема, щодо нарахування та позбавлення премій військовослужбовцям Чопського прикордонного загону, оскільки до його відома не були доведені накази керівника про позбавлення (нарахування) військовослужбовцям премії. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.04.2022 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове - про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує обставинами, викладеними у позовній заяві, а також тим, що судом першої інстанції не враховано порушення відповідачем при проведенні службового розслідування вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженій наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 14.02.2005 № 111, та відсутність доказів доведення позивачу до відома наказів про розмір виплат щомісячних надбавок, доплат, премій, що передбачено Інструкцією про організацію фінансового господарства в органах Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 28.02.2006 №

155. Зазначає, що на момент проведення службового розслідування позивач не був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1, не був підлеглим військовослужбовцем для командира згаданої військової частини, а тому останній не мав права видавати наказ про проведення службового розслідування. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін. Під час апеляційного розгляду представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 11.02.2019 по 16.12.2020 займав посаду головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу Чопського прикордонного загону. Наказом начальника Чопського прикордонного загону від 07.04.2021 № 324-аг «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування на підставі рапорту заступника головного бухгалтера фінансово-економічного відділу від 05.04.2021 стосовно нереалізації окремих наказів начальника Чопського прикордонного загону в частині позбавлення (нарахування) премій персоналу загону. Згідно з наказом начальника Чопського прикордонного загону від 06.05.2021 № 429-аг «Про продовження терміну проведення службового розслідування» службове розслідування було продовжено до 28.05.2021. 28.05.2021 групою визначених офіцерів було складено висновок службового розслідування, проведеного з метою всебічного з`ясування обставин та причин нереалізації окремих наказів начальника Чопського прикордонного загону в частині позбавлення (нарахування) премій персоналу загону, який затверджений начальником Чопського прикордонного загону полковником Цапюком Р. 28.05.2021. 29.05.2021 начальником Чопського прикордонного загону було прийнято наказ № 521-аг «Про результати проведення службового розслідування», згідно з пунктами 1, 5 якого: встановлено факт невиконання наступних пунктів наказів Чопського прикордонного загону: пункту 1 наказу начальника Чопського прикордонного загону від 13.03.2020 № 264-аг "Про позбавлення премії"; пункту 2.1 наказу від 11.01.2020 № 13 "Про результати оперативно-службової діяльності в період з 04 по 09 січня 2020 року"; пунктів 7, 10 наказу від 17.04.2020 №377-аг "Про результати оперативно-службової діяльності в період з 10 по 16 квітня 2020 року"; пункту 5 наказу від 24.04.2020 № 400-аг "Про результати оперативно-службової діяльності в період з 17 по 23 квітня 2020 року"; пункту 6 наказу від 24.09.2020 № 331 "Про результат службового розслідування за фактом незаконного перетинання державного кордону двома громадянами Туреччини на ділянці відповідальності віпс "Гута" впс "Ужгород" 30.08.2020 року"; пункту 5 наказу від 16.01.2020 № 57-аг "Про результати службового розслідування"; пункту 4 наказу від 19.02.2020 № 179-аг "Про результат службового розслідування"; пункту 8 наказу від 21.02.2020 №188-аг "Про результати оперативно-службової діяльності в період з 14 по 20 лютого 2020 року"; пункту 7 наказу начальника Чопського прикордонного загону від 08.05.2020 № 434-аг "Про результати оперативно-службової діяльності в період з 24 квітня по 07 травня 2020 року"; пункту 4, 6, 8 наказу начальника Чопського прикордонного загону від 25.05.2020 № 476-аг "Про результати службового розслідування"; пункту 6 наказу від 30.06.2020 № 593-аг "Про результати службової розслідування»; враховуючи можливу наявність ознак кримінального правопорушення в діях посадових осіб, зокрема підполковника ОСОБА_1 , наказано штабу загону в термін до 01.06.2021 направити матеріали службового розслідування на адресу Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону. З вказаними пунктами 1 та 5 наказу начальника Чопського прикордонного загону від 29.05.2021 № 521-аг позивач не погоджується, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ не є актом, який створює, змінює чи припиняє права чи обов`язки для позивача під час проходження військової служби, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб`єктом рішення щодо позивача за результатами службового розслідування, а тому правомірність його винесення може бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про застосування до позивача дисциплінарного стягнення, прийнятого на його реалізацію, в сукупності з іншими доказами. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. При тлумаченні вище згаданих норм права, Верховний Суд України у постанові від 15.12.2015 у справі №800/206/15 вказав, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спір у цій справі виник у зв`язку із (не)дотриманням відповідачем установленого законодавством порядку проведення службового розслідування щодо позивача, обґрунтованості (необґрунтованості) встановлених фактів та підставністю скерування матеріалів службового розслідування щодо позивача на адресу Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підстави та порядок проведення службового розслідування в органах Державної прикордонної служби України визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут № 551-XIV), та Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 14.02.2005 № 111 (далі - Інструкція № 111). Згідно з пунктом 84 Дисциплінарного статуту № 551-XIV прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Пунктом 85 Дисциплінарного статуту № 551-XIV передбачено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. Відповідно до пункту 86 Дисциплінарного статуту № 551-XIV якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Апеляційний суд звертає увагу, що висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб`єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта по відношенню, до якого він винесений. Таким чином, оскаржуваний висновок не має обов`язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 821/2137/15-а. Такий підхід ґрунтується на тому, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Тож питання обґрунтованості висновку службового розслідування має бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію. Між тим, пунктом 33 Інструкції № 111 передбачено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому начальнику або звернутися до суду у визначений законом строк. Прийняття рішень за результатами службового розслідування врегульовано пунктами 23-31 Інструкції №

111. У постанові від 30.11.2020 у справі № 640/19574/18 Верховний Суд сформулював висновок, що рішеннями, які створюють для особи правові наслідки, є рішення, якими посадова особа, яка призначила службове розслідування, у встановленому порядку за наявності підстав вживає адміністративних та організаційних заходів, у тому числі щодо звільнення з посади, чи ініціює питання про притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим у межах позовних вимог цієї справи позивачем такі рішення не оскаржуються. Апеляційний суд зазначає, що дії і рішення відповідача, спрямовані на встановлення та фіксацію фактів нереалізації окремих наказів начальника Чопського прикордонного загону в частині позбавлення (нарахування) премій персоналу загону - це процедурні дії суб`єкта владних повноважень із забезпечення військової дисципліни та самі по собі не є діями і рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України. Зважаючи на те, що оскаржуваний наказ Чопського прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1) Державної прикордонної служби України не зумовив виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача чи їх порушення, що підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства, то обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання протиправними та скасування пунктів 1, 5 такого наказу не відповідає його змісту, з огляду на що в задоволенні позову слід відмовити. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність порушеного права ОСОБА_1 є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову, відтак, його доводи, викладені у позовній заяві, про порушення відповідачем при проведенні службового розслідування вимог Інструкції № 111 є безпідставними. За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі № 260/3343/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 16.08.2022