Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/791/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" серпня 2022 р. Справа№ 910/791/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Зубець Л.П. Алданової С.О. за участю секретаря судового засідання Яценко І.В. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.08.2022 від позивача: Письмак О.Є. від відповідача: Сорокопуд О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світодар» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі №910/791/22 (суддя - Борисенко І.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України про зобов`язання здійснити перерахунок ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Світодар" (позивач) з позовом до Господарського суду м. Києва до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України (відповідача) про зобов`язання здійснити перерахунок розміру орендної плати за укладеним між сторонами Договором оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України від 04.11.2019, без зазначення у прохальній частині позовної заяви періоду з якого Позивач просить провести перерахунок розміру орендної плати за договором та розмір такого перерахунку, просить встановити орендну плату на рівні фактичних витрат на утримання майна. Позовні вимоги обґрунтовані, що 04.11.2019 між сторонами укладено договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 693.4 м2, що розташовані в нежитловій будівлі літ. В - "Віварій" (частина 1-го поверху будівлі, загальною площею 416 кв.м та частина 2-го поверху будівлі, загальною площею 277 кв.м) за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5, у зв`язку з неможливістю використання об`єкту оренди через запроваджені Урядом обмеження та заборони, спричинені коронавірусом, позивач звертався до відповідача з проханням зменшити орендну плату, проте відповідач повідомив про відсутність підстав для зменшення розміру орендної плати. Короткий зміст заперечень відповідача проти позову Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, відсутність підстав для перерахунку орендної плати. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі № 910/791/22 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Світодар» відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази, що Позивач з дати встановлення карантину до дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" звертався з проханням звільнити чи зменшити орендну плату або з метою фіксування припинення своєї господарської діяльності. Суд першої інстанції погодився з твердженням Відповідача, що Позивач звернувся до Відповідача з даним листом в липні 2020, а отже відсутня можливість здійснити спільне обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди та скласти відповідний акт, який міг би бути підставою для звільнення від орендної плати. У матеріалах справи відсутні докази, що Позивач з 11.03.2020 р. до 27.07.2020 звертався до Відповідача з проханням здійснити будь - які заходити для встановлення факту неможливістю користування орендованим приміщенням для зменшення розміру орендної плати, у зв`язку із встановленням карантину, доказів звернень суду Позивач не надав. Таким чином, за змістом вказаних вище положень зміна орендної плати допускається лише за згодою сторін. При цьому, п. 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 № 483, визначено перелік виключних випадків у яких допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії, вказаним пунктом визначено, що у разі наявності таких обставин зменшення орендної плати або тимчасове звільнення орендаря від сплати орендної плати здійснюється за рішенням орендодавця на підставі заяви орендаря, до якої додані документи, що підтверджують існування відповідних обставин, або на підставі рішення суду. Враховуючи вищевикладене, передумовою зменшення орендної плати або тимчасового звільнення орендаря від сплати орендної плати має бути рішення орендаря, що в подальшому має бути оформлене у вигляді відповідних змін до договору, а аатеріалами справи доведено, що сторонами не було погоджено вказаних змін, а позивач, звертаючись до відповідача із відповідної заявою, не подав доказів невикористання майна у період карантину. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Світодар» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі № 910/791/22, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі № 910/791/22 та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Світодар» повністю. Стягнути з Державної установи «Національний науковий центр «Інститут імені академіка М.Д.Стражеска» Національної академії наук України судові витрати. Поновити строк на апеляційне провадження. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: - судом першої інстанції не надано правової оцінки стосовно оцінки факту заборони діяльності та її припинення скаржником з метою дотримання проти епідеміологічних норм, натомість, судом першої інстанції помилково застосовано до правовідносин позивача та відповідача положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно від час дії карантину»; - судом першої інстанції не взято до уваги лист Фонду державного майна України від 04.08.2020 р. N 10-16-15429, у якому зазначено, що у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно від час дії карантину» звільняються повністю або частково від орендної плати орендарі, визначені в додатках 1-3 цієї постанови, незалежно від того, чи припинили такі орендарі на період дії карантину свою діяльність на орендованому майні чи ні, у даному випадку не вимагається доведення факту не користування об`єктом оренди, тобто проведення його комісійного огляду; - скаржник зазначає, що суми земельного податку та комунальних послуг не включаються до розміру орендної плати, таким чином, наразі зберігається законодавча підстава звільнити від орендної плати, тих орендарів, які не охоплені постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно від час дії карантину», однак не здійснювали діяльність на орендованому майні. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 08.07.2022 від відповідача (Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України) через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи відповідача у відзиві зводяться до наступного, що: - стосовно твердження скаржника про те, що суми земельного податку та комунальних послуг не включаються до розміру орендної плати, таким чином, наразі зберігається законодавча підстава звільнити від орендної плати, тих орендарів, які не охоплені постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно від час дії карантину», однак не здійснювали діяльність на орендованому майні, відповідач зазначив, що вищевказаною Постановою Кабінету Міністрів України передбачено чіткий перелік категорій орендарів, які мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок; - відповідач зазначає, що у копії клопотання позивача у справі №910/13158/20 вказано, що ремонтні роботи здійснювались поетапно і станом на 29.05.2020 в частині орендованого майна, яке використовується для розміщення кабінету директора, бухгалтерії та у частині використання приміщень для іншого користування були закінчені, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт №1 за січень- травень 2020 року, таким чином скаржник не міг працювати в період березень- травень 2020, оскільки ще проводились будівельні роботи та він не мав ліцензії на здійснення медичної практики Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світодар» у справі № 910/791/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 витребувано справу № 910/791/22 у Господарського суду міста Києва. 20.06.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/791/22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022, задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі № 910/791/22 та поновлено зазначений строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Світодар» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі № 910/791/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.08.22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2022, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, справу № 910/791/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді- Алданова С.О., Зубець Л.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2022, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, справу № 910/791/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді- Алданова С.О., Зубець Л.П. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга). Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану. Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку визначити іншу дату та час проведення наступного судового засідання у цій справі у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 02.08.2022 з`явились учасники справи: представники позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар") та відповідача (Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України). У судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору та по суті апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу - задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, з посиланням на доводи відзиву, просив апеляційну скаргу - відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04.11.2019 між Державною установою "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України (відповідач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світодар" (позивач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН України, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леончук І.А та зареєстрованого в реєстрі за № 1442, умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення загальною площею 693,4 м2, що розташовані в нежитловій будівлі літ. В - "Віварій" (частина 1-го поверху будівлі, загальною площею 416 кв.м та частина 2-го поверху будівлі, загальною площею 277 кв.м) за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 5 (надалі майно), що передане в оперативне управління орендодавцю на підставі Постанови Президії Національної Академії медичних наук України № 3/4 від 17.05.2008 року та знаходиться на балансі орендодавця. Відповідно до п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою здійснення та розміщення (згідно додатків № 4 та № 5 пункту ІІ договору оренди): - медичної практики (центр цереброваскулярних хвороб) - 106,4 кв.м.; - офісних приміщень (кабінети директора, бухгалтерії, тощо) - 342,7 кв.м.; - іншого використання (коридори, туалети, душові, складські, тощо) - 244,3 кв.м. Згідно п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення договору, підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2019 року) - 100 143,20 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинному законодавством. Відповідно до п. 3.3. договору, експлуатаційні витрати, відшкодування за спожиті комунальні послуги та податку на землю сплачуються орендарем додатково відповідно до окремо укладеного між сторонами договору. Усі витрати за користування телефонами, послугами інтернет сплачуються орендарем самостійно. Цей договір укладений строком на десять років та діє з 04.11.2019 по 03.11.2029 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, але за умови отримання письмового дозволу НАМН України. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 10.1. договору). 07.07.2020 позивачем було отримано від відповідача лист-претензію № 2.1-08/285, з якого вбачається, що відповідач вказує на наявність заборгованості за користування нежилими приміщеннями за договором оренди від 04.11.2019. Листом від 27.07.2020 № 27/07 позивач звернувся до відповідача, в якому з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" просив відповідача зменшити розмір орендної плати за договором від 04.11.2019 до розміру фактичних витрат Орендодавця на утримання об`єкту оренди. Відповідач Листом від 04.08.2020 за №2/1-08/312 повідомив позивача, що підстави для зменшення розміру орендної плати до розміру фактичних витрат на утримання об`єкту оренди за договором оренди від 04.11.2019 на період дії карантину відсутній. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.11.2019 між позивачем та Відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН України (Відповідача), а саме- нежитлові приміщення загальною площею 693,4 м2, що розташовані в нежитловій будівлі літ. В - "Віварій" (частина 1-го поверху будівлі, загальною площею 416 кв.м та частина 2-го поверху будівлі, загальною площею 277 кв.м) за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення,

5. Згідно даного договору Позивач орендує державне майно за різним цільовим призначенням. Починаючи з моменту оренди і станом на момент встановлення карантину Позивач здійснював поліпшення орендованих приміщень. Вищевказане майно є державною власністю: право власності держави України в особі Національної академії медичних наук України, номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25047683 від 22 лютого 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1496517880000. Як вірно встановлено судом першої інстанції, дані правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року№ 2269-ХІІ, Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" від 7 лютого 2002 року № 3065-ІІІ та іншими нормативно - правовими актами, зокрема і листами та наказами Фонду державного майна України. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна" від 9 грудня 2011 року № 4107-VI Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, шо реалізує державну політик) у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про Фонд державного майна" 9 грудня 2011 року № 4107-VI до основних завдань Фонду державного майна України належать: - реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; - організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням; - управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України. Право на звільнення від орендної плати за певних умов передбачено Цивільним кодексом України (стаття 762). Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, який набрав чинності 18 квітня 2020 року, внесені зміни до Цивільного кодексу з метою конкретизації умов, за яких орендарі мають право на звільнення. Постановою № 211 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2020 № 377) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин, зокрема, заборонено до 22.05.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, а також медичної практики, діяльності з виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з продажу, надання в оренду, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, періодичних випробувань автотранспортних засобів на предмет дорожньої безпеки, сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з підключення споживачів до Інтернету, поповнення рахунків мобільного зв`язку, сплати комунальних послуг та послуг доступу до Інтернету, ремонту офісної та комп`ютерної техніки, устаткування, приладдя, побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання послуг хімчистки, поштової та кур`єрської діяльності, будівельних робіт, робіт із збирання і заготівлі відходів, діяльності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя, очей, рук) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів. Відповідно до положень частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу". Законом України від 13.04.2020 № 553-IX "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб". Законом України від 16.06.2020 № 692-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19", який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг. Зазначені витрати покладаються на наймача, як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді". У постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 викладено правовий висновок, що у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження. У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" регулює питання щодо нарахування орендної плати на час дії карантину, яка передбачає нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, здійснюється у розмірі: - 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; - 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком

3. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" чітко визначений перелік категорій орендарів, які мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок. Як вже зазначалося, відповідно до п. 1.2 Договору Позивач орендує приміщення за різним цільовим призначенням. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" передбачено, що орендодавцям державного майна забезпечується нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину. Позивач орендує державне майно за різним цільовим призначенням, що не передбачено вищевказаною постановою №611, а отже у Позивача не має підстав на перерахунок орендної плати в цілому. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 щодо питання застосування положень Постанови № 611, вказаним нормативно-правовим актом зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. Оскільки, Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що Відповідач, враховуючи той факт, що між сторонами вже існує не один спір щодо нарахування орендної плати за оренду приміщень за карантину, а, як вже зазначалося, майно є державною власністю, Відповідач звернувся за відповідними роз`ясненнями до Фонду державного майна України. Фонд у своєму листі від 04.03.2021 р. № 10-16-4698 повідомив, що постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" не регулює питання порядку надання передбачених нею звільнень та знижок, а також чітко визначено перелік категорій орендарів, які мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок. Крім того, Фонд у своєму листі зазначив, що норма постанови - перелік згідно з додатком 2 постанови №611, не застосовується до тих орендарів, які отримали згоду на здійснення поліпшень і не завершили такі поліпшення станом на дату початку карантину, крім орендарів, які здійснюють поліпшення в закладах освіти державної форми власності. Лист Фонду від 04.03.2021 р. № 10-16-4698 має роз`яснювальний характер, у Відповідача не має обов`язку його доводити до відома Позивача. Фонд листом від 13 серпня 2020 № 10-16-16181 (публічний документ) рекомендував орендодавцям надавати такі звільнення і знижки орендарям, які звернулись до регіональних відділень із письмовим зверненням про їх застосування. Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що не надано доказів, що Позивач звертався до НАМИ України, до Фонду державного майна України чи його регіонального відділення. Також в матеріалах справи відсутні докази, що Позивач з дати встановлення карантину до дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" звертався з проханням звільнити чи зменшити орендну плату або з метою фіксування припинення своєї господарської діяльності. Позивач надав до суду першої інстанції лист від 27.07.200 р. № 27/07 та наказ від 11.03.2020 р. № 11/22 про припинення господарської діяльності Позивача, але зазначений лист вже було надано Відповідачу, коли було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" регулює питання щодо нарахування орендної плати на час дії карантину. Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням Відповідача, що Позивач звернувся до Відповідача з даним листом в липні 2020, а отже відсутня можливість здійснити спільне обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди та скласти відповідний акт, який міг би бути підставою для звільнення від орендної плати. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що Позивач з 11.03.2020 р. до 27.07.2020 р. звертався до Відповідача з проханням здійснити будь - які заходи для встановлення факту неможливістю користування орендованим приміщенням для зменшення розміру орендної плати у зв`язку із встановленням карантину, доказів звернень суду Позивач не надав. Відповідно, твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не взято до уваги лист Фонду державного майна України від 04.08.2020 р. N 10-16-15429, у якому зазначено, що у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно від час дії карантину» звільняються повністю або частково від орендної плати орендарі, визначені в додатках 1-3 цієї постанови, незалежно від того, чи припинили такі орендарі на період дії карантину свою діяльність на орендованому майні чи ні, у даному випадку не вимагається доведення факту не користування об`єктом оренди, тобто проведення його комісійного огляду, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на вищезазначені підстави. Судом першої інстанції вірно встановлено і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що Позивач здійснював поліпшення орендованого приміщення до початку і не завершив їх на момент встановлення карантину, у Позивача відсутній відповідний персонал, ліцензія на здійснення медичної практики. Також, відповідач надав суду копію клопотання Позивача по справі № 910/13158/20, яке було подане представником Позивача адвокатом Т. С. Нестеришиним з додаванням листа підрядника, відповідно до якого роботи в період 15.03.2020 по 24.05.2020 р. не виконувалися. Даний лист датується 01.07.2020 р. і з`явився лише під час судового розгляду справи із зазначенням необхідного періоду. Лист не був наданий Відповідачу під час карантину, як і підрядником не був наданий Позивачу під час карантину, хоч як підрядник, так і Позивач мали би бути зацікавленими про повідомлення про обставини непереборної сили завчасно або принаймні під час обставин непереборної сили. Отже, роботи виконувалися як до початку картину, так і в період карантину. Це підтверджує лист підрядної організації. Відповідно, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє довод скаржника про те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки стосовно оцінки факту заборони діяльності та її припинення скаржником з метою дотримання проти епідеміологічних норм, натомість судом першої інстанції помилково застосовано до правовідносин позивача та відповідача положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно від час дії карантину», як необґрунтований у відповідності до вимог ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, для застосування ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст.762 ЦК викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№914/1248/18, 914/2264/17. При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, обставини стосовно неможливості використання орендарем (у наведеному випадку позивачем) з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого майна відповідно до наведеного висновку Верховного Суду, судом дослідженню відповідні заперечення відповідача з цього приводу, у тому числі стосовно того, що в період із 01.03.2020 до 27.07.2020 позивач не звертався з проханням звільнити чи зменшити орендну плату або з метою фіксування припинення своєї господарської діяльності; позивач здійснював поліпшення орендованого приміщення, як до початку, так і під час спірного періоду; у позивача відсутній відповідний персонал, ліцензія на здійснення медичної практики. Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), за яким, відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто, господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання. З урахуванням того, що орендоване майно є державною власністю, до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов`язаних з передачею державного та комунального майна в оренду. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Згідно з ч. 1, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності; представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності. Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами. Не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії, крім випадків, визначених законодавством, з урахуванням вимог, передбачених Порядком передачі майна в оренду (ч. 5 ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"). Підстави для зміни договору визначені ст. 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У відповідності до абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", внесення змін до договору оренди здійснюється з урахуванням установлених цією статтею та Порядком передачі майна в оренду обмежень за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач. Відповідно до змісту вказаних положень, зміна орендної плати допускається лише за згодою сторін. При цьому, п. 127 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 № 483, визначено перелік виключних випадків у яких допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати (призупинення її нарахування тощо) протягом строку його дії. Також вказаним пунктом визначено, що у разі наявності таких обставин зменшення орендної плати або тимчасове звільнення орендаря від сплати орендної плати здійснюється за рішенням орендодавця на підставі заяви орендаря, до якої додані документи, що підтверджують існування відповідних обставин, або на підставі рішення суду. Таким чином, передумовою зменшення орендної плати або тимчасового звільнення орендаря від сплати орендної плати має бути рішення орендаря, що в подальшому має бути оформлене у вигляді відповідних змін до договору. Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріалами справи доведено, що сторонами не було погоджено вказаних змін, а позивач, звертаючись до відповідача із відповідної заявою, не подав доказів невикористання майна у період карантину. Довод скаржника про те, що суми земельного податку та комунальних послуг не включаються до розміру орендної плати, таким чином, наразі зберігається законодавча підстава звільнити від орендної плати, тих орендарів, які не охоплені постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно від час дії карантину», однак не здійснювали діяльність на орендованому майні, суд апеляційної інстанції відхиляє, як належним чином необґрунтований у відповідності до вимог ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту поновлення порушеного права позивача. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. При цьому, слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Здійснюючи, судовий розгляд даної справи, апеляційний господарський суд установив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, не призводить у спірних правовідносинах до реального захисту та відновлення порушених прав позивача та законних сподівань у такий спосіб. При цьому, визначення судом правової природи спірних правовідносин, як і їх кваліфікація та застосування норми права, яка регулює відповідні відносини - є повноваженнями суду, які реалізуються з метою дотримання засад господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний позивачем спосіб захисту - є неефективним з огляду на вимоги наведених вище положень Цивільного кодексу України та Конвенції з прав людини та основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу до згаданої Конвенції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі № 910/791/22 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, і дію оскаржуваного рішення зупинено, а оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено без змін, відповідно, його дія підлягає поновленню. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світодар» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі № 910/791/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі № 910/791/22 - залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 у справі № 910/791/22.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Світодар».

5. Матеріали справи №910/791/22 повернути до Господарського суду м. Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді Л.П. Зубець С.О. Алданова Повний текст постанови підписано 16.08.2022.