Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/8692/16-ц

Дата документу 12.08.2022 Справа № 334/8692/16-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 334/8692/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Турбіна Т.Ф. № 22-ц/807/1476/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, ВСТАНОВИВ В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2004 року з відповідача на його користь стягнуто борг по договору займу у розмірі 9 504,57 грн., але 03.12.2004 року з відповідача на його користь стягнуто 1 255,00 грн., що встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2004 року, тому розмір грошових коштів, які повинен сплатити ОСОБА_2 зменшився до 8 249,57 грн. Відповідачем станом на теперішній час вказані грошові кошти не сплачено. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2008 року з відповідача на його користь стягнуто компенсацію з врахуванням індексу інфляції за невиконання рішення суду від 03.02.2004 року та відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду за період з 04.03.2004 року по 31.05.2008 року у розмірі 7564,74 грн. Вказане рішення не виконано відповідачем до теперішнього часу. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2012 року з відповідача на його користь стягнуто компенсацію з врахуванням індексу інфляції за невиконання рішення суду від 03.02.2004 року та відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду за період з 01.06.2008 року по 30.04.2011 року у розмірі 3 877,15 грн. Вказане рішення не виконано відповідачем до теперішнього часу. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2011 року з відповідача на його користь стягнуто компенсацію з врахуванням індексу інфляції за невиконання рішення суду від 03.02.2004 року та відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду за період з 08.07.2008 року по 08.06.2011 року у розмірі 3643,20 грн. Вказане рішення не виконано відповідачем до теперішнього часу. У зв`язку з прострочкою виконання грошових зобов`язань, встановлених рішеннями Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2004 року, 25.06.2008 року та 31.01.2012 року, а також рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2011 року за період з 01.12.2013 року по 30.11.2016 року, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь компенсацію у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, які розрахував наступним чином. Розмір грошового зобов`язання, встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2004 року за період з 01.12.2013 року по 30.11.2016 року з врахуванням відповідних індексів інфляції склав 8274,31 грн. (8249,57грн.х 1,005 х 1,249 х 1,433 х 1,009 x 0.996 х 1,01 х 1,035 х 1,001 х 0,998 x 0,999 x 0,997 х 1,018 x1,028 x 1,018) - 8249,57). Відсотки за прострочене невиконання вказаного зобов`язання за період с 01.12.2013 року по 30.11.2016 року (36 місяців) становлять 742,32 грн. (8249,57грн / 100 х 36 місяців / 12 х 3% = 742,32 грн.) Загальний розмір грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача за невиконання рішення суду від 03.02.2004 року склав 9016,63 грн = (8274,31 + 742,32). Розмір грошового зобов`язання, встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2008 року за період з 01.12.2013 року по 30.11.2016 року з врахуванням відповідних індексів інфляції склав 7587,43 грн (7564,74 грн. х l,005 x 1,249 x 1,433 x 1,009 x 0,996 х l,01 x 1,035 x 1,001 x 0,998 x 0,999 x 0,997 x 1,018 x 1,028 x 1,018) - 7564,74). Відсотки за прострочене невиконання вказаного зобов`язання за період с 01.12.2013 року по 30.11.2016 року (36 місяців) становлять 680,82 грн. (7564,74грн. / 100 х 36 місяців / 12 х 3% = 680,82 грн.) Загальний розмір грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача за невиконання рішення суду від 25.06.2008 року склав 8286,25 грн. Розмір грошового зобов`язання, встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2012 року за період з 01.12.2013 року по 30.11.2016 року з врахуванням відповідних індексів інфляції склав 3888,78 грн. (3877,15 грн x l,005 x 1,249 x 1,433 x 1,009 x 0,996 х l,01 x 1,035 x 1,001 x 0,998 x 0,999 x 0,997 x 1,018 x 1,028 x 1,018) - 3877,15). Відсотки за прострочене невиконання вказаного зобов`язання за період с 01.12.2013 року по 30.11.2016 року (36 місяців) становлять 348,84 грн. (3877,15 грн. : 100 х 36 місяців :12 х 3% = 348,84 грн.). Загальний розмір грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача за невиконання рішення суду від 31.01.2012 року склав 4237,62 грн. (3888,78 + 348,84). Розмір грошового зобов`язання, встановлений рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2011 року за період з 01.12.2013 року по 30.11.2016 року з врахуванням відповідних індексів інфляції склав 3654,12грн. (3643,2грн. х l,005 х 1,249 х l,433 x 1,009 x 0,996 х 1,01 x 1,035 x 1,001 x 0,998 x 0,999 x 0,997 x 1,018 x 1,028 x 1,018) - 3643,2). Відсотки за прострочене невиконання вказаного зобов`язання за період с 01.12.2013 року по 30.11.2016 року (36 місяців) становлять 327,88 грн. (3877,15 грн./ 100 х 36 месяцев / 12 х 3% = 327,88 грн.) Загальний розмір грошових коштів, що підлягають стягненню з відповідача за невиконання рішення суду Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2011 року склав 3982,00 грн. (3654,12 + 327,88). Загалом, сума грошових коштів, які у первісному позові просив стягнути ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на свою користь за порушення зобов`язання з виконання рішень судів складала 25504,50 грн. (9016,63 грн. + 8286,25 грн. + 4237,62 грн. + 3982,00 грн.). З врахуванням підстав, зазначених у запереченнях відповідача, ОСОБА_1 уточнюючи свої позовні вимоги 03.07.2017 року, зауважив, що відповідачем дійсно до звернення з вказаним позовом до суду, було сплачено 378,42 грн., про що він забув зазначити у розрахунках, а тому розмір позовних вимог складає 25 133,76 грн., який розраховується шляхом стягнення компенсації з врахуванням індексів інфляції суми, призначеної до стягнення та відсотків у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2012 року та рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2011 року. Так, сума грошового зобов`язання, встановленого рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2012 року за вищевказаний період складає 3694,95 грн. (3877,15грн. х 1,005 x 1,249 x 1,433 x 1,009 x 0,996 x 1,01 x 1,035 x 1,001 x 0,998 x 0,.999 x 0,997 x 1,018) =7420,86: 7420,08643,27=7377,59 грн.; 7377,59x1,028=7584,16 грн.; 7584,16-145,94=7438,22 грн.; 7438,22x1,018=7572,10 грн.; 7572,10-3877,15=3694,95грн. Відсотки за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.12.2013 року по 30.11.2016 року (36 місяців) з врахуванням відрахувань із заробітної плати ОСОБА_2 склали 348,34 грн.: 3877,15/100x34місяці/12х3%=329,55 грн.; 3877,15- 43,27=3833,88 грн.; 3833,88/100x1 місяць/ 12х3%=9,58грн.; 3833,88-145,94=3687,94 грн.; 3687,94/ 100x1 місяць/12х3%=9,21грн.; 329,55+9,58+9,21=348,34 грн. Загальний розмір грошових коштів, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 за невиконання ним рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2012 року з врахуванням відрахувань із заробітної платні склав 4043,29 грн. (6994,95+348,34). Сума грошового зобов`язання, встановленого рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2011 року за вищевказаний період з врахуванням відрахувань із заробітної плати ОСОБА_2 складає 3460,30 грн.: (3643,2 грн. х 1,005 x 1,249 x 1,433 x 1,009 x 0,996 x 1,01 x 1,035 x 1,001 х 0, 998 х 0,999 х 0,997 x l,018) =6973,08; 6973,08- 43,27=6929,81; 6929,81x1,028=7123,84; 7123,84-145,94=6977,9; 6977,9 x 1,018=7103,50; 7103,50-3643,2=3460,30 грн. Відсотки за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.12.2013 року по 30.11.2016 року (36 місяців) з врахуванням відрахувань із заробітної плати ОСОБА_2 склали 327,29 грн.: 3643,2 грн./100x34місяці/12x3% = 309,67 грн.; 3643,2-43,27=3599,93; 3599,93/100x1місяць/12x3% = 8,99 грн.; 3599,93-145,94=3453,99; 3453,99/100x1місяць/12х3% = 8,63; 309,67+8,99+8,63=327,29 грн. Загальний розмір грошових коштів, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 за невиконання рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2011 року з врахуванням відрахувань із заробітної платні склав 3 787,59 грн. (3460,30+327,29). Згодом, уточнивши позовні вимог та посилаючись на вищезазначене просив суд, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь за період з 01.12.2013 року по 30.11.2016 року: за невиконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2004 року: компенсацію з врахуванням інфляції у розмірі 8274,31 грн. та відсотки за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 742,32 грн.; за невиконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2008 року: компенсацію з врахуванням інфляції у розмірі 7587,43 грн. та відсотки за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 680,82 грн.; за невиконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2012 року: компенсацію з врахуванням інфляції у розмірі 3694,95 грн. та відсотки за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 348,34 грн.; за невиконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2011 року: компенсацію з врахуванням інфляції у розмірі 3460,30 грн. та відсотки за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 327,29 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України до суду не надходив. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно зі статтею 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2004 року (справа №2-947/04) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики (розписка) у розмірі 7840,00 грн., відсотки за прострочення виконання умов договору 705,60 грн., інфляційні втрати 815,36 грн., послуги адвоката 50,00 грн. та державне мито 93,61 грн., а разом 9 504,57 грн. Рішення набрало законної сили 04.03.2004 року. Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 05.01.2018 року було відкрито виконавче провадження № 55458479 про примусове виконання виконавчого листа № 2-947/04 виданого 16.11.2017 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8249,57 грн. За невиконання рішення суду від 03.02.2004 року за період з 04.03.2004 року по 31.05.2008 року, з ОСОБА_2 рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2008 року (справа № 2-2047/2008) на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію з урахуванням індексу інфляції у розмірі 6 366,30 грн, проценти за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 1 080,05 грн, витрати по отриманню довідки про індекси інфляції у розмірі 15,86 грн, витрати по сплаті державного мита у розмірі 72,53 грн, витрати на ІТЗ розгляду справи 30,00 грн, а всього 7 564,74 грн. Рішення набрало законної сили 08.07.2008 року. Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 05.01.2018 року було відкрито виконавче провадження № 55458363 про примусове виконання виконавчого листа № 2-2047/08 виданого 16.09.2008 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 564,74 грн. При примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 7 564,74 грн та 9 504,57 грн державним виконавцем Ленінського ВДВС ЗМУЮ 22.10.2008 року було складено Акт опису та арешту майна ОСОБА_2 , а саме квартири АДРЕСА_1 . У 2011 році ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив за невиконання рішення суду від 03.02.2004 року за період з 01.06.2008 року по 30.04.2011 року стягнути з ОСОБА_2 компенсацію з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3134,83 грн., проценти за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 742,32 грн., витрати по отриманню довідки про індекси інфляції у розмірі 17,18 грн. та 7,93 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 51,00 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи 30,00 грн., а всього 3877,15 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2012 року (справа № 2-814/248/2012), яке набрало законної сили 13.02.2012 року, позов задоволено. Ухвалою суду від 26.06.2012 року (справа № 0814/2-2583/2011р., провадження № 2/814/248/2012р.) у вказаному рішенні було виправлено описку, а саме: вірно зазначене прізвище відповідача та період його ухилення від виконання рішення суду з 01.06.2008 року по 30.04.2011 року. У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації з урахуванням індексів інфляції суми, призначеної до стягнення та процентів у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання за невиконання судового рішення від 03.12.2004 за період з 08.07.2008 року по 08.06.2011 року. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2011 року у задоволенні позову було відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2011 року (справа № 2-2975/11) вказане рішення суду першої інстанції було скасовано, та ухвалено нове рішення, яким за невиконання рішення суду від 03.02.2004 року за період з 08.07.2008 року по 08.06.2011 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто компенсацію з врахуванням індексу інфляції у розмірі 2791,38 грн., 3% річних від простроченої суми 680,82 грн., судовий збір 51,00 грн. та ІТЗ розгляду справи 120,00 грн. Рішення набрало законної сили 21.12.2011 року. Вказаним рішенням встановлено, що, з відповідача на користь ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 03.02.2004 року державним виконавцем було частково стягнута сума боргу у розмірі 1 255,00 грн., а тому залишок загальної заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем становив 8 249,57 грн. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із виконання відповідачем зобов`язання перед позивачем шляхом виконання судових рішень, а також із безпідставності вимог позивача щодо повторного нарахування та стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за невиконання рішення суду . Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належить до сплати кредиторові. Зобов`язання має бути саме грошовим та підпадати під дію приписів статті 625 ЦК України. Тому предметом встановлення у справах із застосуванням статті 625 ЦК України мають бути, насамперед, самі ці обставини. За приписом частини п`ятої статті 11 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов`язання згідно з рішенням суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу. За відсутності інших підстав, припинення зобов`язання, передбаченого договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично є виконаним, кредитор не вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних. Згідно зі ст.ст.76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 була повністю виплачена заборгованість за наступними судовими рішеннями: рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31.01.2012 року (справа № 2-814/248/2012), рішення Апеляційного суду Запорізької області від 21.12.2011 року (справа № 2-2975/11), рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2004 року (справа №2-947/04). Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за невиконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2008 року є незаконними, оскільки у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму за положеннями ст. 625 ЦК України, тобто інфляційні втрати та 3 % річних, але таке рішення не виконується, то правова природа відповідної заборгованості саме як відповідальності у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї не можуть бути нараховані інфляційні втрати та 3 % річних, які підлягають нарахуванню лише на суму основного грошового зобов`язання. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відтак, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних не трансформуються відповідно до рішення суду на грошове зобов`язання, яке підпадає під дію приписів статті 625 ЦК України як таке, що саме вже є мірою відповідальності, що носить компенсаційний характер. Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 3241), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному винесенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (Брумареску проти Румунії, №28342/95, п. 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). У рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що принцип правової визначеності також встановлює, що жодна сторона не вправі вимагати перегляду остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і постановлення нового рішення по суті. Повноваження суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції має використовуватися для виправлення судових помилок. Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу правової визначеності, доки використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя у справі (Желтяков проти України, № 4994/04, п. 4244, рішення від 09.06.2001 р.) Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381383 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2020 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 12 серпня 2022 року. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков