Постанова Рівненський апеляційний суд № 562/238/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 серпня 2022 року м. Рівне Справа № 562/238/22 Провадження № 22-ц/4815/662/22 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Шимківа С.С., суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., секретар судового засідання Ковальчук Л.В., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2022 року (ухвалене у складі судді Мички І.М.) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,- в с т а н о в и в : У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .. В обґрунтування заяви зазначає, що ОСОБА_2 є її рідним братом, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Працює викладачем у Здолбунівській ЗОШ №1, яка розташована по вул. Д. Галицького, 17, м. Здолбунів, інший корпус школи розташований за адресою: м. Здолбунів, вул. В.Жука,

4. Пояснює, що на сьогоднішній день існують обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису. Протягом останніх декількох років вона потерпає від переслідувань ОСОБА_2 .. Він погрожує її, переслідує та вимагає гроші. Він постійно підстерігає її поблизу дому, школи, де вона працює, церкви, куди вона ходить. Останній часом це почало носити регулярний характер. Його дії стали агресивнішими. Зокрема, 13.12.2021 підстерігав біля Катеринівської церкви; 15.12.2021 в дворі, де вона проживає; 20, 21, 22, 24 грудня 2021 року він приїхав на власному транспорті до приміщення початкової школи Здолбунівської ЗОШ №1 по АДРЕСА_3 , де чекав на неї. 20.12.2021 вона звернулася до поліції і коли приїхала з дільничним до школи він вже втік. 21.12.2021 він знову чекав її біля школи, було викликано дільничного інспектора ОСОБА_3 , який провів з ним профілактичну бесіду. Проте, ні профілактичні заходи, ні кримінальні провадження не впливають на нього. 10.01.2022 близько 8 години ОСОБА_2 підстеріг її поблизу приміщення початкової школи Здолбунівської ЗОШ №1 по АДРЕСА_3 , у робочий час на очах педагогів і дітей, почав вимагати від неї гроші, погрожуючи вбити. Даний факт бачили вчителі початкових класів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 а також дочка заявниці ОСОБА_8 та її чоловік ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зняли відео інциденту. На відео № 1 чітко чути, як ОСОБА_2 вимагає «віддати борг» , якого не існує, ні за рішенням суду, ні за законом. Такі неправомірні дії ОСОБА_2 поблизу навчального закладу є не припустимим, загрожують не лише заявниці але й життю та здоров`ю вчителів та дітей. Адже, після цих подій всі почали хвилюватись та боятись за свою безпеку. Зауважує, що на підставі однієї із попередніх заяв від 14.11.2018 про вчинення стосовно неї злочину, поліція зареєструвала кримінальне провадження № 12018180130000694. 12 січня 2022 року знову було порушено кримінальне провадження №12022186130000016. Однак це не зупиняє ОСОБА_2 .. Він далі погрожує фізичною розправою та вбивством. Чинить психологічний тиск. Ображає нецензурними словами. Принижує її на очах сторонніх людей. Висловлює погрози і по телефону. Таким чином, вважає себе особою, що зазнала домашнього насильства. Адже вона зазнає психологічне насильство та погрози фізичною розправою від рідного брата, який вчиняє це насильство, незалежно від того, що вони проживають окремо. Від протиправної поведінки кривдника у неї погіршився стан здоров`я. Оскільки одним із заходів протидії домашньому насильству є обмежувальний припис стосовно кривдника, тому змушена звернутися до суду із даною заявою, якою просила: заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань 100 (сто) метрів до місця її проживання за адресою: АДРЕСА_2 , роботи (Здолбунівська ЗОШ №1 по вул. Д.Галицького, 17, м. Здолбунів, Рівненської області та вул. В.Жука, 4, м. Здолбунів, Рівненської області), інших місць часткового відвідування, зокрема, Катеринівської церкви на строк 6 (шість ) місяців; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, на строк 6 (шість) місяців. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього обов`язки, а саме: - заборонено ОСОБА_2 наближатись на відстань 100 (сто) метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , роботи ( Здолбунівська ЗОШ №1 по вул. Д.Галицького, 17, м. Здолбунів, Рівненської області та вул. В.Жука, 4, м. Здолбунів, Рівненської області), інших місць часткового відвідування, зокрема, Катеринівської церкви на строк 6 (шість ) місяців; - заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, на строк 6 (шість) місяців. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 надано достатніх належних, допустимих та переконливих доказів для оцінки ризиків вчинення насильства ОСОБА_2 відносно заявниці, а тому місцевий суд прийшов до висновку, що заява про видачу обмежувального припису підлягає до задоволення. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не достатньо ґрунтовно дослідив докази, у зв`язку з чим, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Пояснює, що ОСОБА_1 дуже часто пише на нього різного роду заяви та скарги, які об`єктивно не відповідають дійсності та не підтверджуються достовірними доказами. Зауважує, що між ним та ОСОБА_1 має місце цивільно-правовий спір щодо квартири, у якій вони раніше мешкали разом із батьками. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. При цьому, згідно з п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Таким чином, зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 листопада 2018 року (касаційне провадження № 61-19328св18) в результаті перегляду справи № 756/2072/18. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема верховенство права, змагальність, диспозитивність. Відповідно до ч .ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Суд не може збирати докази що стосуються предмета спору, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України). Згідно ч. 3 ст. 12; ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, і які в розумінні ст. ст. 77-78 ЦПК України повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З наведених положень ЦПК України слідує, що процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 є рідним братом заявниці ОСОБА_1 , у яких склалися неприязні відносини внаслідок спору при спадкуванні квартири їх батька. За заявою заявниці розпочато досудове розслідування № 12018180130000694 та 12 січня 2022 року було порушено кримінальне провадження № 12022186130000016. Наведені ОСОБА_1 у заяві про видачу обмежувального припису обставини її переслідування та погроз з боку ОСОБА_2 підтверджуються наявними у справі матеріалами, у тому числі, фото- та відеоматеріалами. У ході розгляду справи місцевим судом, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , будучи під присягою, також підтвердили обставини переслідування та погроз ОСОБА_2 ОСОБА_1 біля місця роботи, церкви, дому. Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про видачу обмежувального припису. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду. При цьому, апеляційна скарга фактично не містить заперечень щодо наведених ОСОБА_1 у заяві подій. Апеляційний суд акцентує увагу, що наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майнового спору не являється реабілітуючим фактором стосовно протиправної поведінки останнього. Даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а не шляхом протиправного переслідування ОСОБА_1 .. Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03 лютого 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 11 серпня 2022 року. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Ковальчук Н.М. Хилевич С.В.