Ухвала КАС ВС № 813/7981/14

УХВАЛА 11 серпня 2022 року м. Київ справа № 813/7981/14 адміністративне провадження № К/990/18099/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №813/7981/14 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Львівської обласної прокуратури (далі - відповідач-2), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1463к, яким звільнено державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора м. Львова Львівської області, у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 статті 36 КЗпП України та увільнено від обов`язків члена колегії прокуратури цієї області; - поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Львова Львівської області з 24 жовтня 2014 року та в цій частині допустити негайне виконання судового рішення; - стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі; - зобов`язати Офіс Генерального прокурора як правонаступника Генеральної прокуратури України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади". Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1463к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Львова Львівської області з 24 жовтня 2014 року. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 2780899 грн 86 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року до 15 липня 2021 року з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Львова Львівської області з 24 жовтня 2014 року та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 15 892 грн 80 коп звернуто до негайного виконання. На вказані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції відповідачем-2 вчетверте подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 15 липня 2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаного клопотання. 02 серпня 2022 року на виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду від відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення строку Львівська обласна прокуратура зазначає, що касаційна скарга подана повторно після її повернення ухвалами Верховного Суду від 28 квітня 2022 року, 26 травня 2022 року, 29 червня 2022 року, що не позбавляє права звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду. Крім того, скаржник зазначає, що у зв`язку з запровадженням воєнного стану на території України було закрито доступ до Державного реєстру судових рішень, а тому обласна прокуратура не мала можливості опрацювати судову практику для застосування приписів статті 328 КАС України, що було єдиною підставою повернення касаційної скарги указаними ухвалами. Враховуючи викладене, відповідач-2 вважає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження. Відповідно до частин першої, другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Суд ураховує, що за даними офіційного вебпорталу судової влади України (https://dsa.court.gov.ua/dsa/pres-centr/news/1286014/), Державна судова адміністрація України відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень з 20 червня 2022 року, тобто після третього (попереднього) звернення 13 червня 2022 року Львівською обласною прокуратурою до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №813/7981/14, яку ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року повернуто заявку у зв`язку із невикладенням передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи викладене, наведені обставини є достатніми для визнання поважними підстав подачі касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі відповідачем-2 зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги пояснює, що підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі обласною прокуратурою у попередніх касаційних скаргах було визначено неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень Закону України «Про очищення влади», пункту 7-2 частини першої статті 36, статей 235, 236 Кодексу законів про працю України та статей 2, 27 Закону України «Про оплату праці», викладених у постановах від 21 травня 2020 року у справі № 800/235/17, від 14 липня 2021 року у справі №1340/4393/18, від 31 січня 2019 року у справі № 800/186/17. Однак Верховний Суд в ухвалах від 18 квітня 2022 року, від 26 травня 2022 року та від 29 червня 2022 року визнав неподібними правовідносини у наведених справах спірним правовідносинам у цій справі. З огляду на викладене у цій касаційній скарзі підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відповідачем-2 визначено відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, у касаційній скарзі заявник лише процитував пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС, не вказав, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися. Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Подана касаційна скарга відповідача-2 містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанови Верховного Суду, незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що виключає можливість перегляду оскаржуваних судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Крім того, Суд вважає аргументи заявника касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду стосовно застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах необґрунтованому ще й з огляду на те, що, за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховним Судом неодноразово викладалися висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 23 червня 2021 року у справі №826/20075/14, від 29 червня 2021 року у справі № 822/5103/14, від 02 листопада 2021 року у справах №813/7713/14, № 826/20483/14, від 04 листопада 2021 року у справі № 826/6301/15, від 23 грудня 2021 року у справі № 826/7030/15. Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням позивачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на наявність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтею 248, 329, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Клопотання Львівської обласної прокуратури про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Процесуальний строк на касаційне оскарження на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №813/7981/14 поновити. Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року у справі №813/7981/14 за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяН.В. Шевцова