Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/9638/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/9638/21 пров. № А/857/8715/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідач Кушнерика М.П. суддів Гінда О.М., Курильця А.Р., за участю секретаря судового засідання Єрошової Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Щербатюка Олега Дмитровича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року, прийняте суддею Баранюком А.З. в м.Тернополі, в порядку письмового провадження, у справі № 500/9638/21 за адміністративним позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення платежів,- ВСТАНОВИВ: у грудні 2021 управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області в особі Тернопільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області капіталізовані платежі в сумі 192306.63 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 було проведено розрахунок потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими на виробництві станом на 01 жовтня 2021 року. Зазначає, що з внесенням до Єдиного державного реєстру відповідного запису про держану реєстрацію припинення підприємницької діяльності у ФОП виникли зобов`язання перед Фондом щодо сплати капіталізованих платежів. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області капіталізовані платежі в сумі 192306.63 грн. Не погодившись із ухваленим рішенням, адвокат Щербатюк О.Д. - представник ОСОБА_1 оскаржив його, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає те, що капіталізація платежів здійснюється тільки у випадку ліквідації фізичної особи підприємця страхувальника, після визнання боржника банкрутом та відкриття стосовно нього ліквідаційної процедури. Вказує що, в даному випадку відбулась не ліквідація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а припинення діяльності з власної ініціативи підприємця, що виключає можливість застосування до існуючих правовідносин положень Порядку капіталізації платежів. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апелянт не зазначає жодних обставин та норм матеріального права, які б було порушено чи неповно з`ясовано судом першої інстанції при постановленні судового рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення у справі № 500/9638/21 без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, які просять залишити без змін рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 27.06.2006 року здійснена державна реєстрацію ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до трудового договору від 01.06.2011 року, зареєстрованого у державній службі зайнятості, ФОП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2 25.07.2011 року під час роботи у ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_2 стався нещасний випадок, внаслідок чого вона отримала виробничу травму, що підтверджується актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. ОСОБА_2 перебуває на обліку у Хмельницькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області та має зареєстрований страховий випадок трудового каліцтва. Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серія ХМ № 001320 ОСОБА_2 встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 10 (десяти) відсотків у зв`язку з виробничою травмою довічно. Постановою винесеною начальником Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волочиському районі від 14 лютого 2012 № 2203/236/236/3 "Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати", потерпілій ОСОБА_2 призначено щомісячну страхову виплату в розмірі 97,41 грн з 18 жовтня 2011 року безстроково. Відповідно до постанови Хмельницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 05 квітня 2021 року № 68012/547407/236/14 "Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до частини другої статті 37", потерпілій ОСОБА_2 призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 413,99 грн, що підлягає проведенню з 01 березня 2021 безстроково. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань видно, що 29.10.2020 року проведена реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням. У зв`язку з припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 та відповідно до таблиці смертності та середньої очікуваності тривалості життя Україні 2020 рік (жінки) позивач провів капіталізацію платежів для продовження страхових виплат відповідно до довідки МСЕК потерпілій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Загальна сума потреби в розрахунку з потерпілою склала 192306,63. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до частини першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом. Згідно з частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV). Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності. Відповідно до ст.18 Закону № 1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах. Згідно зі ст. 4, 12 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків - це некомерційна самоврядна організація, яка проводить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників - роботодавців (юридичних та фізичних осіб). Відповідно до пункту 5 частини першої статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.3 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.12.2019 № 986 (далі - Порядок № 986), капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством. Згідно п.4 Порядку № 986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення. Проаналізувавши наведені норми, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що законодавець зобов`язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням Порядку №

986. Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин. Згідно ст.609 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Стаття 51 Цивільного кодексу України передбачає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Разом з цим, відповідальною особою стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов`язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи. Отже, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності. Матеріали справи не містять доказів перебування ФОП ОСОБА_1 у статусі банкрута. Останній припинив підприємницьку діяльність через державну реєстрацію її припинення. До цієї реєстрації у позивача не було підстав провадити капіталізацію страхових платежів, оскільки ФОП ОСОБА_1 до дати реєстрації припинення підприємницької діяльності здійснював таку і зобов`язаний був сплачувати страхові внески до Фонд соціального страхування в порядку, встановленому законом. Підстава провести капіталізацію платежів і вимагати їх сплати виникла тоді, коли відповідач позбувся статусу суб`єкта підприємницької діяльності поза процедурою банкрутства. Аналогічна позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2020 № 809/1738/17. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Щербатюка Олега Дмитровича залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у справі № 500/9638/21, без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 11.08.22