Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/4214/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/4214/21 пров. № А/857/8549/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Гінди О.М., Курильця А.Р., за участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, прийняте суддею Осташ А.В. в м.Тернополі, о 11 годині 04 хвилині, повний текст складено 28 грудня 2021, у справі № 500/4214/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: в липні 2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22 березня 2019 року за № 145427 та № 1900-0412-9/18200 від 30 жовтня 2020 року про утримання з нього виплачених сум пенсій; стягнути з відповідача на його користь протиправно утримані з пенсійних виплат за період з 15 червня 2015 року по 17 липня 2021 року кошти в розмірі 78380,13 грн.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за період з 01 березня 2019 року по 17 липня 2021 року у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої та невиплаченої пенсії в сумі 78380,13 грн.; стягнути з відповідача завдану моральну шкоду за протиправне тривале позбавлення пенсії в розмірі 10000 грн. і понесені судові витрати та сплати судового збору; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надати Тернопільському окружному адміністративному суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили. В обґрунтування позову зазначено, що рішення пенсійного органу від 22 березня 2019 року за № 145427 та інформація № 1900-0412-9/18200 від 30 жовтня 2020 року є незаконними та необґрунтованими, такими, що суперечать вимогам ст. 8, 19, 41, 46, 64 та ст. 92 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ч. 2 ст. 50 Закону № 1058-ІУ та п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, тому підлягають скасуванню судом як протиправні, а порушені права позивача відновленню - шляхом стягнення з відповідача на його користь невиплаченої пенсії в сумі 78380,13 гривень, моральної шкоди та компенсації. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22 березня 2019 № 145427 та від 30 жовтня 2020 року № 1900-0412-9/18200 про утримання з позивача виплачених сум пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повернути позивачу безпідставно утримані суми пенсії на підставі рішень від 22 березня 2019 № 145427 та від 30 жовтня 2020 року № 1900-0412-9/18200. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позову в сумі 908 грн. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано на те, що на підставі рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 30.10.2020 № 16 із пенсійної виплати позивача утримувалась переплата у розмірі 33804,50 грн. (із врахуванням того, що вже утримано суму переплати 10213,54 грн.) Таким чином, вважають безпідставною вимогу позивача про стягнення утриманих сум пенсії у розмірі 78380,13 грн., оскільки Головним управлінням утримано коштів з пенсійних виплат на суму 44018,04 грн. Станом на вересень 2021 з пенсії позивача утримано 44018,04 грн. й сума переплати повністю погашена. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи. У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарга та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31.05.2015 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ. На виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.01.2016 по справі № 607/18146/15а позивачу з 15.06.2015 призначено пенсію за вислугу років, як прокурору відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Розмір пенсійної виплати становив 5683,25грн. (9472,09 грн*60%). Позивач, 13.11.2018 до відповідача надіслав заяву, в якій повідомив про те, що він з 30.10.2018 працевлаштований в органи прокуратури Тернопільської області. Згідно листа прокуратури Тернопільської області від 21.12.2018 № 11/725, наказом від 20.10.2018 позивача призначено на вакантну посаду прокурора з 30.10.2018. На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 позивача поновлено на посаді начальника відділу. Наказом від 14.04.2017 позивача звільнено з роботи. На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 наказом прокурора Тернопільської області від 19.07.2018 скасовано наказ від 14.04.2017 про звільнення позивача з роботи. Відповідач на підставі зазначеної інформації, з 30.10.2018 перерахував пенсію позивачу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Головне управління Пенсійного фонду України прийняло 22.03.2019 рішення № 145427 про утримання надміру виплачених сум пенсії, в якій установлено, що сума переплати становить 55396,37 грн. за період з 01.07.2016 по 31.01.2017 та з 30.10.2018 по 28.02.2019 у зв`язку з тим, що пенсіонер не повідомив про працевлаштування та сума переплати підлягає поверненню. Також зазначено, що відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно. У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.05.2019 до повного погашення. За наслідками поданих позивачем звернень, листом Пенсійного фонду України від 04.09.2020 № 23661-21427/М-03/8-2800/20 повідомлено позивача про те, що утримання надміру виплачених коштів з його пенсії проводиться в розмірі 20% пенсії, починаючи з 01.01.2020. Головному управлінню повідомлено, що при поновленні на посаді на виконання рішення суду особа вважається працюючою, але фактично (до початку виконання обов`язків) не працює на посаді прокурора. Вказано, що до 30.10.2018 (до прийняття на роботу) позивач не виконував функції прокурора. З урахуванням зазначеного необхідно переглянути порядок виплати пенсії у період з 31.05.2015 по 29.10.2018 та розмір переплати пенсії та прийняти рішення. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виконання зазначеного листа Пенсійного фонду України від 04.09.2020, листом від 30.10.2020 № 1900-0412-9/18200 повідомив позивача, що внаслідок перерахунку виникла переплата за період з 15.06.2016 по 03.12.2015 в сумі 26270,33 грн, та з 04.12.2015 по 28.02.2019 в сумі 44018,04 грн. Однак, частково проведено утримання з пенсії в сумі 10213,54, залишок станом на 01.11.2020 становить 33804,50 грн., яка буде утримуватися в розмірі 20% пенсії щомісячно починаючи з 01.12.2020. Водночас відповідач встановив, що в період, за який в Реєстрі застрахованих осіб наявна інформація про факт роботи, позивач не мав права на одержання надбавок на неповнолітніх дітей, призначених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №

654. Відповідач, 30.10.2020 прийняв рішення № 16 про утримання надміру виплачених сум пенсій, в якому установлено, що сума переплати становить 33804,25, яка утворилась за період з 04.12.2015 по 28.02.2018, у зв`язку з тим, що 04.12.2015 позивача поновлено на роботі згідно рішення суду, проте виплата пенсії проводилась, як непрацюючій особі. Також, позивач не мав права на отримання надбавки на неповнолітніх дітей, а тому сума переплати підлягає поверненню. Зазначено, що відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно. У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.12.2020 до повного погашення. Згідно ч.1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог пункту 1, 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. З аналізу положень ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що суми надмірно виплачених пенсій можуть стягуватись на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку у випадках встановлення зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Тобто, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та визначити з чиєї вини нараховано суми пенсійних виплат у розмірі, що суперечить вимогам законодавства. Між тим, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Тобто, пенсійному органу, як суб`єкту владних повноважень, необхідно довести наявність умислу заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав. Пунктом 1 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості. У відповідності до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Статтею 103 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 р. № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 р. за № 374/7695 (далі Порядок № 6-4). Згідно із вимогами пункту 3 цього Порядку № 6-4, повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону № 1788-ХІІ у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім`ї тощо. Нормами статті 1215 Цивільного кодексу України визначено безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. Відтак, законодавством встановлено два винятки, за яких безпідставно набуті кошти підлягають поверненню: по-перше, якщо виплата платежів, про які зазначено у статті 1215 Цивільного кодексу України, є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. У випадку правильності виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісності набувача, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно не підлягає поверненню. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа №753/15556/15-ц), а також у постановах Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №155/1598/16-а та від 14 вересня 2021 року у справі №591/2669/16-а. Отже, перед винесенням рішення про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам закону. Судом встановлено, що зі сторони позивача не було зловживань або надання недостовірних даних для призначення пенсії. Підставою для висновку відповідача про наявність переплати пенсії позивачу, та в подальшому для прийняття оскаржуваних рішень від 22.03.2019 № 145427 та від 30.10.2020 № 1900-0412-9/18200 про утримання з пенсії позивача надміру виплачених сум, стало працевлаштування позивача, та як наслідок він не мав права на отримання надбавки на неповнолітніх дітей. Також, суд встановив, що поновлення позивача з 04.12.2015 на роботі в органах прокуратури було здійснене 30.08.2018, на підставі відповідного наказу. Факт звернення позивача 13.11.2018 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою від 30.10.2018, в якій повідомив про своє поновлення в органах прокуратури, не заперечується сторонами. Відповідно до статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. Аналогічні положення закріплені також в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, (далі - Порядок № 22-1). Зокрема, пунктом 2.21 Порядку № 22-1 у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням. При цьому, відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору). У разі звільнення (припинення діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату звільнення (припинення діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) шляхом подання заяви. З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язок пенсіонера повідомити орган, що призначає пенсію, про своє працевлаштування, позивачем було своєчасно та належним чином виконано, а, відтак, переплата позивачу пенсії не була наслідком неповідомлення ним про його перебування на посаді в органах прокуратури. Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували допущення зловживань саме з боку пенсіонера, відтак у даній адміністративній справі відсутній факт допущення зловживань з боку позивача. Оскільки, позивачем не було допущено жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсії в більшому розмірі, відтак відповідач не мав правових підстав для прийняття рішення про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій. Враховуючи викладене, дії відповідача щодо утримання надміру виплачених сум пенсій є протиправними. Оскільки відповідач протиправно проводив відрахування з пенсії не на підставі судового рішення, що суперечить вимозі ч.2 ст. 50 Закону України № 1058-VI, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про зобов`язання відповідача повернути позивачу безпідставно утримані суми пенсії на підставі рішень від 22 березня 2019 №145427 та від 30 жовтня 2020 року № 1900-0412-9/18200. Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Керуючись ч.3 ст. 243, ст..ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 500/4214/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 11.08.22