Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3745/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3745/21 Суддя (судді) першої інстанції: Паламар П.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Єгорової Н.М., суддів Федотова І.В, Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор" про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИЛА : Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника СІЗО начальника арештного дому державної установи "Черкаський слідчий ізолятор" від 22 квітня 2021 року №615 про поміщення засудженого ОСОБА_1 до дисциплінарного ізолятора, карцеру. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, проігноровано його доводи та не надано належної оцінки наданим доказам. У відзиві на апеляційну скаргу Державна установа "Черкаський слідчий ізолятор" просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач наголошує на тому, що внаслідок порушення позивачем дисципліни при видачі посилки (навмисного ігнорування законних вимог адміністрації СІЗО та вживання нецензурної лайки в сторону персоналу СІЗО) до нього правомірно були застосовані заходи дисциплінарного впливу. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, 21 квітня 2021 року на ім`я засудженого ОСОБА_1 від громадянки ОСОБА_2 поштовим зв`язком "Нова Пошта" надійшла посилка, яку комісією у складі: заступника начальника відділу режиму і охорони державної установи "Черкаський слідчий ізолятор" майора внутрішньої служби ОСОБА_3 , заступника чергового помічника начальника державної установи "Черкаський слідчий ізолятор" лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_4 , молодшого інспектора відділу режиму і охорони державної установи "Черкаський слідчий ізолятор" старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_8, було видано засудженому ОСОБА_1 того ж дня, про що свідчить його підпис. У цей же день зазначеною комісією, на ім`я начальника СІЗО начальника арештного дому ДУ "Черкаський слідчий ізолятор" подано рапорт щодо вжиття до засудженого ОСОБА_1 заходів дисциплінарного впливу за порушення вимог режиму тримання в СІЗО. Внаслідок чого ОСОБА_1 відконвойовано до відділу режиму і охорони, де було проведено профілактичну бесіду, в ході якої повідомлено, що по вказаному факту порушення режиму тримання в установі буде проведено 22 квітня 2021 року дисциплінарну комісію та надано для ознайомлення акт попередження про проведення дисциплінарної комісії. 21 квітня 2021 року відповідачем складено акти про відмову ОСОБА_1 давати письмові пояснення з приводу скоєного порушення режиму та про відмову ознайомлення з актом щодо роз`яснення засудженому про проведення дисциплінарної комісії 22 квітня 2021 року в кабінеті начальника СІЗО та щодо його прав. Згідно з протоколом №126 засідання дисциплінарної комісії ДУ "Черкаський слідчий ізолятор" від 22 квітня 2021 року в присутності: голови комісії ОСОБА_5 , заступника голови комісії ОСОБА_6 , секретаря комісії ОСОБА_9, членів комісії ОСОБА_10, ОСОБА_7 , ОСОБА_11, ОСОБА_12, заслухавши пояснення засудженого, комісія більшістю голосів постановила притягти ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. 22 квітня 2021 року на підставі рішення комісії начальником СІЗО начальником арештного дому ДУ "Черкаський слідчий ізолятор" винесено постанову №615 про поміщення засудженого ОСОБА_1 в ДІЗО (карцер) строком на 10 діб. Також 22 квітня 2021 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від отримання постанови та ознайомлюватися з порядком його оскарження, про що проставлено відповідну відмітку. Вважаючи винесену постанову від 22 квітня 2021 року №615 протиправною позивач звернувся до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при прийнятті спірної постанови про поміщення в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань ОСОБА_1 дотримано всі вимоги встановлені законодавством, доведено вину засудженого, повідомлено про розгляд дисциплінарною комісією та з урахуванням вимог КВК України, правомірно застосовано вид стягнення, оскільки вчинення дрібного хуліганства є злісним невиконанням засудженим правил внутрішнього розпорядку. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Порядок і умови тримання у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою, і окремих категорій засуджених до позбавлення волі врегульовано Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №1769/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2019 року за №633/33604 (далі - Правила, у редакції станом на день винесення оскаржуваної постанови від 30 серпня 2019 року). За визначенням пункту 1.3 глави 1 розділу І Правил: засуджені - особи, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, які на підставі статті 89 КВК залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особи, засуджені до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК підлягають направленню до місця відбування покарання; особи, засуджені до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань; засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії; особи, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК переміщуються під вартою з однієї установи до іншої; Пунктом 3.1 глави 3 розділу І Правил встановлено, що ув`язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув`язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження. Згідно з пунктом 4.3 глави 4 розділу І Правил ув`язненим і засудженим забороняється, зокрема, порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою; вживати у присутності адміністрації СІЗО, персоналу СІЗО та інших осіб, які відвідують СІЗО, нецензурні та жаргонні слова. Отже, ув`язнені та засуджені під час перебування у СІЗО зобов`язані суворо дотримуватись правил поведінки та правил тримання під вартою. Згідно до пп. 1, 2, 3 п. 3 розділу 6 Правил, посилки та бандеролі, адресовані ув`язненим та засудженим, приймає від поштових відділень персонал СІЗО. Розкриття та огляд вмісту посилки і бандеролі здійснює персонал СІЗО, призначений наказом начальника СІЗО, у присутності ув`язненого чи засудженого відповідно до порядку огляду посилок (передач) та бандеролей. Виявлені в посилках і бандеролях продукти харчування, речі і предмети, які заборонено передавати ув`язненим і засудженим, за їх письмовою заявою можуть бути здані на склад СІЗО з метою повернення родичам або іншим особам, зазначеним у заяві. Якщо заборонені для зберігання ув`язненими та засудженими продукти харчування, що перебувають на складі, зіпсувалися або термін їх придатності закінчився, комісія СІЗО знищує їх, про що складається акт, з яким ув`язнені та засуджені ознайомлюються під підпис. Колегія суддів зауважує, що при вилученні продуктів харчування та предметів, заборонених для передавання засудженому, працівники СІЗО діяли виключно згідно Правил. Зворотного позивачем не доведено. Згідно абз. 7 розділу ХХХІІІ Правил на засуджених до довічного позбавлення волі поширюються заходи заохочення, стягнення та порядок їх застосування, передбачені ст.ст. 130, 132 Кримінально-виконавчого кодексу України і розділом XXI цих Правил. Абзац 2 пункту 2 розділу ХХІ Правил встановлює, що застосування заходів стягнення у виді поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань оформлюється постановою начальників таких установ (додаток 25). Перед накладенням стягнення на засудженого, який відбуває покарання у виправній колонії, дисциплінарною комісією установи вирішується питання про доцільність застосування стягнення у порядку, визначеному статтями 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України. (абз. 3 п. 2 розділу ХХІ Правил). Статтею 131-1 КВК України визначено, що дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КВК України за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися заходи стягнення, зокрема, поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб. Відповідно до ч. 16 ст. 134 КВК України адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов`язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид. Якщо адміністрація колонії прийняла рішення обмежитися іншими профілактичними заходами, це відображається у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим та доводиться до відома особи під підпис. Згідно ч. 1 ст. 135 КВК України питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії (ч.6 ст. 135 КВК України). Відповідно до ч. 8 ст. 134 КВК України поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов`язки, з визначенням строку тримання. Частина 7 ст. 135 КВК України вказує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду. Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження. З огляду на зазначені вимоги КВК України, наказу державної установи "Черкаський слідчий ізолятор" від 04 січня 2021 року №66/ОД-2 з додатком та безпосередньо протоколу засідання, вбачається повноважність складу дисциплінарної комісії установи при прийнятті спірної постанови. Як свідчать матеріали справи, згідно актів ДУ "Черкаський слідчий ізолятор" від 21 квітня 2021 року засудженого ОСОБА_1 було вчасно повідомлено щодо вчиненого ним проступку, часу і місця розгляду дисциплінарного провадження та роз`яснено його права і обов`язки, однак останній відмовився давати письмові пояснення і ознайомлюватися з актами. Колегія суддів також звертає увагу на довідку про раніше накладені заходи стягнення на засудженого ОСОБА_1 від 22 квітня 2021 року, згідно якої в позивача відсутні заохочення і наявні лише стягнення 14 шт. (попередження, догана, сувора догана, карцер). Тобто, позивач порушення вимог встановленого режиму допускає систематично, на заходи виховного та профілактичного впливу не реагує, заохочень не має. Зважаючи на викладене, при прийнятті спірної постанови про поміщення в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань ОСОБА_1 враховано причини, обставини та мотиви вчиненого порушення, поведінку засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, дотримано всі вимоги встановлені законодавством та з урахуванням вимог КВК України, правомірно застосовано вид стягнення, оскільки вчинення дрібного хуліганства є злісним невиконанням засудженим правил внутрішнього розпорядку. Підводячи підсумок наведеного, апеляційний суд вважає, що відповідач довів факт вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, оскільки надав для цього належні докази. Доводи апелянта щодо незаконності застосованих до нього заходів дисциплінарного стягнення не знайшли свого підтвердження, будь-яких доказів протиправності дій відповідача апелянтом не було надано. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку