Постанова Харківський апеляційний суд № 639/6888/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 23 лютого 2022 року м. Харків справа № 639/6888/21 провадження № 22-ц/818/2603/22 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судових засідань Гармаш К.В., Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі його представника ОСОБА_4 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року, постановлену суддею Марченко В.В., - В С Т А Н О В И В : У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок та заявою про вжиття заходів про забезпечення позову. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року задоволено. Заборонено вчиняти дії приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Деркач О.О. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 спадкоємцям після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 до вирішення даної справи по суті. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в особі свого представника ОСОБА_4 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що заявником, окрім нікчемного договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2020 року, не надано доказів, які б свідчили про наявність спору, як і не надано доказів того, що у випадку отримання відповідачі свідоцтва про право на спадщину, останні будуть намагатися відчужити спірний будинок. Крім того, обраний заявником спосіб забезпечення позову є не спірним із заявленими позовними вимогами. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін посилаючись на те, що оскаржуваною ухвалою лише заборонено вчиняти дії приватному нотаріусу щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок. Інше майно, яке входить до складу спадщини та на яке спадкоємці мають право може бути ними на набуте у спосіб передбачений законом, оскаржуваною ухвалою відповідачам це не заборонено. Що стосується наданих ним доказів, то їм суд наддасть оцінку під час розгляду справи по суті. Іншими учасниками по справі ухвала суду не оскаржується. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Обраний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 квітня 2019 року у справі № 554/1893/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц, від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18. Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Матеріали справи свідчать, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок та заявою про вжиття заходів про забезпечення позову, в якому просив суд визнати таким, що відбувся 23 листопада 2020 року та дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями Літ. А-3 гараж літ. Б, вбиральня літ. В, душ літ. 1. огорожі № 1, 2, 3 загальною площею 238,4кв.м. та житловою площею 67,9кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 1 490кв.м. Із змісту позовної заяви вбачається, що 23 листопада 2020 рок між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 матір`ю відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . За договором купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями ОСОБА_5 було передано суму 25 000 доларів США. На час укладання договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями на земельну ділянку на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 був відсутній кадастровий номер, що перешкоджало можливості оформити цей договір нотаріально. Позивач зазначає, що між ним та ОСОБА_5 була домовленість, про те, що після отримання нею кадастрового номеру на земельну ділянку вони оформлять договір купівлі продажу нотаріально до 01 березня 2022 року, однак смерть ОСОБА_5 унеможливила оформлення нотаріального договору купівлі- продажу. В подальшому і відповідачі по справі обіцяли йому, що після смерті ОСОБА_5 переоформлять договір купівлі-продажу житлового будинку на його ім`я, оскільки їм відомо про те, що мати продала йому вказаний житловий будинок, отримала за нього кошти та він ним користуюся і володіє. Але з серпня 2021 року зв`язку з ними немає, вони свідомо ухиляються від оформлення нотаріального договору, а за їх адресою мешкання перебувають інші особи. Таким чином, предметом розгляду у справі є спір з приводу нерухомого майна, а саме щодо житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що згідно Витягу зі спадкового реєстру спадкоємці (відповідачі по справі) звернулися до приватного нотаріуса Деркач О.О. та відкрита спадкова справа № 68106179 від 06 серпня 2021 року. Тому, після 24 жовтня 2021 року нотаріус має право видати їм свідоцтво про право на спадщину, що призведе до неможливості виконання рішення суду у майбутньому, тому вважає за доцільне заборони вчиняти дії: приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Деркач О.О., щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємцям після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що право власності на нерухоме майно, щодо якого позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову, житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на час розгляду заяви за відповідачками не зареєстровано, та згідно даних, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, продовжує бути зареєстрованим за померлою ОСОБА_5 . Враховуючи значну суму позову, виходячи з принципу співмірності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволенні заяви, оскільки після належного оформлення відповідачками прав на спадкове майно та отримання свідоцтва про право на спадщину на це майно у відповідачок відсутні жодні перешкоди щодо розпорядження спірним майном. За таких умов, є доцільним та адекватним в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області Деркач О.О. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок спадкоємцям після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 до вирішення даної справи по суті, який забезпечить ефективний захист прав позивача. Посилання ОСОБА_2 , що оскаржуваний договір є нікчемним колегією суддів не приймаються, оскільки останньому буде надана правова оцінка під час розгляду справи по суті. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та суттєвими не являються, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали, яка постановлена з дотриманням вимог закону. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі його представника ОСОБА_4 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року, залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова О.В. Маміна