Постанова 4873 № 910/11031/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" липня 2022 р. Справа№ 910/11031/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Шапрана В.В. Андрієнка В.В. секретар Рибчич А.В. за участю представників: позивача - не з`явився відповідача - Данилов К.О. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2021 р. (повне рішення складено 20.12.2021 р.) у справі № 910/11031/21 (суддя - Підченко Ю.О.) за позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про: - скасування рішення Антимонопольного комітету України, викладеного у формі листа від 11.05.2021 р. № 130-26.13/01-7158 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтею 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"", у вигляді зловживання монопольним становищем медіагрупами " 1+1 Media", "Медіа Група Україна", "StarLightMedia" та "Inter Media Group" (реєстраційний номер заяви № 14-01/138-АМ від 19.04.2021 р.); - зобов`язання Антимонопольного комітету України розглянути заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог "Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. №

5. Вимоги позивача обгрунтовані тим, що прийняте відповідачем рішення про залишення її заяви без розгляду суперечить чинному законодавству про захист економічної конкуренції, є незаконним та порушує її права як споживача. Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2021 р. у справі № 910/11031/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що вона є суб`єктом ринку телевізійного мовлення як глядач, а на момент звернення до Антимонопольного комітету України споживала контент (послуги) Медіагруп та сплачувала за це відповідну плату провайдеру. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 910/11031/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 910/11031/21 залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині. У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 р. на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р., з урахуванням наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 р. "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану", судом не вирішено питання щодо відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги у справі № 910/11031/21 у встановлений процесуальний строк. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 р. справу № 910/11031/21 призначено до розгляду на 12.07.2022 р. У судовому засіданні 12.07.2022 р. представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, позивач у судове засідання не з`явилась, хоча повідомлялась про дату, час і місце розгляду скарги. Доказів поважності відсутності позивача суду не надано. Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач була позбавлена можливості через будь-які перешкоди бути присутньою у судовому засіданні. Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. Вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Антимонопольного комітету України із заявою про порушення провідними Медіагрупами України - « 1+1 Media», «Медіа Група Україна», «StarLightMedia» та «Inter Media Group» законодавства про захист економічної конкуренції (далі - заява), у якій просила: - прийняти до розгляду заяву про порушення Медіагрупами законодавства про захист економічної конкуренції, про що повідомити заявника; - прийняти розпорядження про початок розгляду справи за ознаками вчинення Медіагрупами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання колективним монопольним (домінуючим) становищем на ринку телевізійного мовлення; - за результатами розгляду справи прийняти рішення, яким визнати вчинення Медіагрупами порушення законодавства та накласти на Медіагрупи штрафи у розмірі до 10 (десяти) відсотків доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) за фінансовий рік, що передує накладенню штрафу. Листом Антимонопольного комітету України від 11.05.2021 р. № 130-26.13/01-7158 «Про розгляд заяви» вказану заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що прийняття відповідачем рішення про залишення без розгляду заяви у формі листа від 11.05.2021 р. № 130-26.13/01-7158, на думку позивача, суперечить вимогам чинного законодавства про захист економічної конкуренції, є незаконним та порушує право заявника як споживача на захист прав та інтересів в Антимонопольному комітеті України. Відповідно до ст. ст. 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи. Згідно з п. 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику. Як передбачено ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. За абз. 2 ч. 2 ст. 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Виходячи із системного тлумачення положень ст. ст. 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п. 20 Правил розгляду справ, відмова Антимонопольного комітету України в розгляді справи є рішенням комітету, оформленим не розпорядженням, а листом. Отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 910/23000/17. У відповідності до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Статтею 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів. У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо. Згідно зі ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, встановлено, що вони визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Антимонопольного комітету України відповідно до законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про Антимонопольний комітет України» та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства. Як передбачено п. 19 Правил розгляду справ, заява про порушення розглядається протягом 30 календарних днів, а у разі потреби одержання додаткової інформації, яка не може бути надана заявником, строк розгляду заяви може бути подовжений державним уповноваженим, головою відділення на 60 календарних днів, про що письмово повідомляється заявнику. Згідно зі ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: - заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; - поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; - власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України. У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов`язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України. У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи. Відповідно до абз. 3 п. 17 Правил розгляду справ особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" або частини першої статті 28 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", є суб`єкти господарювання - конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права. Такі заяви мають відповідати вимогам, викладеним у пункті 18 цих Правил. Згідно з абз. 4 п. 17 Правил розгляду справ заяви осіб, які не мають права їх подавати згідно з абзацом третім цього пункту, органами Комітету не розглядаються, що не є перешкодою для проведення у разі необхідності за власною ініціативою органів Комітету розслідування щодо фактів, викладених у такій заяві. Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Антимонопольного комітету України із заявою про порушення провідними медіагрупами України - « 1+1 Media», «Медіа Група Україна», «StarLightMedia» та «Inter Media Group» законодавства про захист економічної конкуренції та зазначила, що їй як споживачу (абоненту) телекомунікаційної послуги провайдера програмної послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» стало відомо, що протягом березня Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» отримувало листи від Медіагруп про розірвання з травня 2021 року ліцензійних договорів, внаслідок чого канали Медіагруп будуть виключені з пакетів каналів цього товариства та не будуть транслюватись глядачам. За інформацією зі ЗМІ причинами надсилання таких листів стало невдоволення проведенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» у лютому 2021 року акції, за якою споживачі могли переглядати пакет каналів за 33 грн, тоді як за вимогами Медіагруп мінімальна ціна для споживачів мала би становити 99 грн. Така вимога, на переконання заявника, є антиконкурентною, та є неправомірним втручанням в господарську діяльність провайдера, який як самостійний суб`єкт господарювання самостійно визначає цінову та інші політики своєї діяльності. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 Антимонопольним комітетом України було встановлено, що заявником не підтверджено, що дії Медіагруп, які, на її думку, містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на її права. Так, у заяві описані відносини, які виникають між провайдерами програмних послуг, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» та Медіагрупами. Заявник зазначає, що їй стало відомо зі ЗМІ про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» листів від Медіагруп про розірвання з травня 2021 року ліцензійних договорів. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що заявник не є конкурентом, постачальником чи покупцем послуг Медіагруп. Крім цього, заявник не має жодних договірних чи будь-яких інших правовідносин з Медіагрупами. Так, ОСОБА_1 є абонентом провайдера програмної послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» і сплачує такому провайдеру плату. Організації мовлення здійснюють розповсюдження своїх програм, зокрема, шляхом надання дозволу (права) провайдерам програмної послуги на ретрансляцію своїх програм, що здійснюється на умовах укладених з такими провайдерами договорів. Провайдери програмної послуги, у свою чергу, на підставі укладених договорів сплачують кошти за надання права на ретрансляцію відповідних програм (роялті). З огляду на встановлені обставини Антимонопольний комітет України дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не є належним заявником у розумінні законодавства про захист економічної конкуренції у даній заяві. При цьому, у рішенні, що оформлене листом від 11.05.2021 р. № 130-26.13/01-7158, Антимонопольний комітет України також зазначив, що ним з метою здійснення заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, на підставі п. 5 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», надано Товариству з обмеженою відповідальністю « 1+1 Інтернет», Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа Група України», Товариству з обмеженою відповідальністю «Старлайт Діджитал» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Національний контент центр» обов`язкові для розгляду рекомендації від 29.04.2021 р. № 15-рк щодо утримання від вчинення дій з одночасного/синхронного безпідставного припинення договірних відносин з провайдерами програмної послуги, що можуть призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ринку розповсюдження програмної послуги. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинними суб`єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. Згідно зі ст. 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення; в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом. Організація мовлення також має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався. Майнові права організації мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права, тощо. Майнові права організації мовлення можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи - суб`єкта суміжних прав. Як передбачено ч. 3 ст. 426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Тобто, провайдери програмної послуги отримують від організацій мовлення дозвіл на ретрансляцію їх програм шляхом укладання відповідного договору на умовах, визначених за згодою сторін. Таким чином, описані у заяві ОСОБА_1 обставини, зокрема розірвання договорів на ретрансляцію телеканалів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» з Медіагрупами, це відносини, які виникли безпосередньо між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» та Медіагрупами і пов`язані з порядком надання дозволу на використання прав інтелектуальної власності, зокрема, зі строком дії дозволу на таке використання. При цьому, ОСОБА_1 не є конкурентом, постачальником чи покупцем послуг Медіагрупи, вона є споживачем (абонентом) телекомунікаційної послуги провайдера програмної послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет». Разом з цим, запропоновані споживачам провайдерами програмних послуг пакети програм, які формуються з телеканалів різних організацій мовлень (зокрема, і FOX, Viasat Ukraine, Discovery) є іншими послугами, аніж ті, що провайдери купують безпосередньо в організації мовлення, оскільки саме провайдери формують кінцеві пропозиції для своїх абонентів та вартість їх послуг. Також, споживачі (абоненти) можуть отримати послугу з доступу до телеканалів не лише шляхом укладання договору з провайдером програмної послуги (кабельне, супутникове телебачення, IPTV), але й шляхом придбання пристрою, який підтримує стандарт Національної мережі ефірного цифрового телебачення (Т2) і надає можливість отримати безкоштовний доступ до 32 телеканалів, у тому числі телеканалів Медіагруп та через мережу Інтернет, уклавши договір із інтернет-провайдером про надання послуги доступу до Інтернету. Таким чином, після припинення договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» та Медіагрупами, абоненти Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет» не є обмеженими у доступі до телеканалів Медіагруп. Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Таким чином, у прийнятті рішення, яке оформлене листом від 11.05.2021 р. № 130-26.13/01-7158, Антимонопольний комітет України діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про скасування рішення Антимонопольного комітету України, викладене у формі листа від 11.05.2021 р. №130-26.13/01-7158, про залишення без розгляду її заяви є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Вимога позивача про зобов`язання розглянути вказану заяву відповідно до вимог «Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», затверджених розпорядженням Комітету від 19.04.1994 р. № 5, також не підлягає задоволенню оскільки є похідною вимогою. Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам та доказам наявним в матеріалах справи, слід звернути увагу, на висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. п. 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Отже, суди не повинні ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі, але не зобов`язані надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції надав правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, та доводам обох сторін. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2021 р. у справі № 910/11031/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2021 р. у справі № 910/11031/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 09.08.2022 р. Головуючий суддя С.І. Буравльов Судді В.В. Шапран В.В. Андрієнко