Постанова Київський апеляційний суд № 754/15729/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 754/15729/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3196/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Сенюта В.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А. 02 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Семенюк Т.А. Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., при секретарі - Стешенко М.В., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві, справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання права власності,- В С ТА Н О В И В : У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції із даним позовом, посилаючись в обґрунтування вимог на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебуваючи у шлюбі приватизували квартиру АДРЕСА_1 , про що було видано свідоцтво на право власності на житло. 30.10.2008 року шлюб розірвано, після розлучення взаємовідносини між колишнім подружжям стали неприязні. У 2010 році ОСОБА_2 звертався до Деснянського районного суду м. Києва із позовом про вселення у квартиру. У 2010 році ОСОБА_4 зверталася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом про визнання ОСОБА_2 особою, що втратила право користування квартирою. Протягом 2012 року ОСОБА_2 вчиняв спроби вселитися у квартиру, частина якої належить йому. У 2013 році ОСОБА_2 звертався до Деснянського районного суду м. Києва із позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності користування жилим приміщенням та вселення. У 2016 році ОСОБА_4 зверталася із позовом про визначення порядку користування житловим приміщенням, маючи бажання отримати окремий рахунок на сплату житлово-комунальних послуг. Крім того, після розлучення, ОСОБА_4 заволоділа оригіналом свідоцтва про право власності на житло і категорично відмовляється надавати вказане свідоцтво ОСОБА_2 , чим позбавляє та обмежує позивача у його праві розпоряджатися своєю власності. Отримання дублікату вказаного свідоцтва не є можливим, оскільки необхідна згода всіх співвласників житла, що брали участь у приватизації, та копії паспортів співвласників житла. Виконати вказані вимоги ОСОБА_2 не може через конфлікт між сторонами. Позивач також звертався із заявою про встановлення факту, проте судом встановлено спір про право. На підставі викладеного, позивач просив визначити його частку у спільному майні та визнати, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Деснянського районного суду міста від 04 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано, що ОСОБА_2 належить на праві приватної власності Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 7454,82 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано фактичні обставини справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що спірна квартира була набута в процесі приватизації без визначення часток на житло, власником квартири є ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 зазначений як член сім`ї, тому квартира знаходиться в спільній власності. Зазначила, що суд першої інстанції помилково вказував у оскаржуваному рішенні на те, що відповідач заволоділа та відмовляється надавати свідоцтво про право власності, оскільки оригінал свідоцтва є тільки в одному екземплярі і зберігається у скаржника, натомість позивач ніколи не звертався до апелянта з проханням надати йому правовстановлюючий документ на квартиру. Вважає, що посилання позивача про неможливість отримання дублікату правовстановлюючого документу, є також помилковими, оскільки вказаний дублікат не можливо отримати шляхом звернення до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, так як в будь-якому випадку необхідно надати заяву з органу внутрішніх справ про втрату оригіналу свідоцтва про право власності, проте свідоцтво про право власності ніколи не втрачалося відповідачем. Вказувала на те, що втрати та/або неможливість надання відповідачем правовстановлюючих документів, також не можуть обґрунтовувати порушення прав позивача як власника спірного об`єкту нерухомості у даному спорі про визнання права власності, оскільки позивачем не доведено, що останній не зміг реалізувати своє право на володіння, користування та/або розпорядження спірним об`єктом через відсутність зазначених документів. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позову про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України. Вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що право позивача ніким не оспорюється, а навпаки документально підтверджено наданими ним доказами, перешкоди у здійсненні права власності відповідачем не чиняться, заявлені вимоги позивача зводяться до того, що суд повинен визначити частку у спільній сумісній власності, оскільки мова йде про технічний розрахунок такої частки, але до відповідача ніхто з таким проханням чи вимогою не звертався. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Судом встановлено, що 14.12.1993 року відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної державної адміністрації видано свідоцтво про право власності на житло - кв. АДРЕСА_1 , загальною площею 54,04 кв.м, належить ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.20). З копії інформаційної довідки від 15.06.2020 року, яка видана Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що згідноз даними реєстрових книг Бюро, АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло (а.с.18). Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано 30.10.2007 року про що зроблено відповідний актовий запис № 1147 в Книзі реєстрації розірвань шлюбів (а.с.22). Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами неодноразово виникали спори щодо спірного майна. Так, 28.01.2011 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва, яке залишено без змін на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05.05.2011 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_7 , Комунальне підприємств по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс», про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08.04.2013 року, яке залишено без змін на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22.08.2013 року, постановлено усунути ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права власності та користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . З письмових матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2017 року, визначено порядок користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користуванні ОСОБА_1 кімнату, площею 17,5 кв. м., ОСОБА_2 - кімнату 12,5 кв.м., місця загального користування залишити у спільному користуванні співвласників. Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили. Враховуючи положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставина, встановлена обставина, заочним рішенням Деснянського районного суду м Києва від 23.01.2017 року, про те, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частинах (а.с.23) не підлягає доказуванню під час розгляду цивільної справи №754/15729/20. Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звертався до Деснянської районної м. Києві державної адміністрації із заявою про видачу дублікату свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , проте останньому було роз`яснено, що видача дублікату свідоцтва про право власності на житло можлива після надання повного пакету документів: заява зі згодою всіх повнолітніх співвласників житла, що брали участь у приватизації, копії паспортів співвласників житла, лист з органу внутрішніх справ на заяву про втрату оригіналу свідоцтва про право власності на житло, інформаційну довідку щодо реєстрації права власності на приватизоване житло з КМБТІ, оголошення про втрату свідоцтва в друкованих засобах масової формації (а.с.14-17). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено належними доказами наявне у нього права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , яке не визнається відповідачем. Як вбачається зі свідоцтва про право власності на житло, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 54,04 кв.м, належить ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на праві спільної власності. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин ст. 392 ЦК України, за якою власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що право позивача на спірну квартиру ніким не оспорюється, та підтверджено свідоцтвом. Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , що нею не чиняться перешкоди у здійсненні права власності відповідачем, заявлені вимоги позивача зводяться до того, що суд повинен визначити частку у спільній сумісній власності, але до відповідача ніхто з таким проханням чи вимогою не звертався, виходячи з наступного. Як зазначено вище, спірна квартира перебуває у спільній власності сторін без визначення часток. Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем наявні спірні відносини щодо користування спірним майном, що підтверджується копіями рішень Деснянського районного суду м. Києва, копіями постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, актами про вчиненні перешкод у вселенні ОСОБА_2 , чим порушуються права позивача як співвласника квартири. Як вбачається з позовної заяви, позивач, між іншим, просив визначити його частку у спільному майні. Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_2 щодо визначення його частки у спільній власності та визнання, що йому належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню. Оскільки судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення ст. 392 ЦК України,колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Оскільки апеляційний суд змінює оскаржені судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється. Оскільки при прийнятті апеляційної скарги було задоволено клопотання апелянта про відстрочення оплати судового збору до розгляду справи в апеляційному суді, зі ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 11 182,23 грн. на реквізити: отримувач коштів ГУК у м. Києві/ Солом`янський р-н./ 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 11 182, 23 грн. в дохід держави на реквізити: отримувач коштів ГУК у м. Києві/ Солом`янський р-н./ 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст виготовлено 08 серпня 2022 року. Головуючий Судді