Ухвала КАС ВС № 215/1038/21

УХВАЛА 09 серпня 2022 року м. Київ справа №215/1038/21 адміністративне провадження № К/990/20250/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шевцової Н.В., суддів: Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2022 року у справі №215/1038/21 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Року Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради, яка виявилася у порушенні правової форми розгляду його заяви від 26 травня 2020 року вх. С-247 згідно статей 18, 19, 29 ЗУ «Про звернення громадян», частин 1, 2, 8 статті 11 ЗУ «Про державну службу» і правового порядку статей 1, 3, 19, 22, частини другої статті 28 Конституції України; - зобов`язати виконавчий комітет Криворізької міської ради, протягом 15 днів надати зазначені документи згідно заяви від 26 травня 2020 року вх.С-247; - визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради, яка виявилася у не внесенні за результатами розгляду звернення від 26 травня 2020 року вх.С-247 рішення, постанови, тобто правового акту; - визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради, яка виявилася у порушенні права бути присутнім при розгляді заяви (запиту) 26 травня 2020 року вх.С-247; - визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради, яка виявилася у порушенні права бути присутнім при розгляді заяви від 26 травня 2020 року вх. С-247; - визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Криворізької міської ради, який не вжив заходів усунення причин, які породжують подання заяви від 26 травня 2020 року вх.С-247. Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2022 року, адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви. На зазначену постанову апеляційного суду позивач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 серпня 2022 року. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку. Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмова у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року у задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову. Конверт із копією ухвали про залишення адміністративного позову без руху повернувся на адресу суду із зазначеною причиною повернення - «за закінченням терміну зберігання». Пунктом 4 частини шостої вказаної статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Згідно із частиною першою статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до змісту абзацу четвертого частини четвертої статті 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином. За правилами частини одинадцятої статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. При цьому беруться до уваги положення частини шостої статті 7 КАС України, згідно із якими у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Поштове відправлення із копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30 березня 2021 року не вручено адресату з незалежних від суду причин, а тому вважається, що така ухвала суду є врученою позивачу. Суд зауважує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у встановлений судом строк позивачем виявлені недоліки позовної заяви не усунуто, у зв`язку з чим наявні правові підстави для її повернення позивачеві на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підлягає звільненню від сплати судового збору, оскільки вважає, що згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви не сплачується у зв`язку з доходами, які менші рівня прожиткового мінімуму. Суди попередніх інстанцій встановили, що виходячи зі ставки, встановленої Законом України «Про судовий збір», розмір судового збору, що має бути сплачений позивачем в межах цієї справи, складає 908,00 грн. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. На підтвердження своїх аргументів щодо тяжкого матеріального стану позивачем було надано довідку про розмір щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом І групи, що містить лише відомості про розмір компенсаційної виплати позивачеві за догляд за інвалідом І групи. Жодних відомостей про те, що позивач не має будь-яких інших доходів у вказаному документі не зазначено. За висновком суду першої інстанції, надана позивачем довідка не може бути розцінена як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки доказів того, що щомісячна компенсація виплат непрацюючій особі є єдиним джерелом доходів позивача до суду надано не було, а тому така довідка не відображає відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати і інші джерела доходу. Зважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, а позивачем, окрім наведеної довідки, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища не надано, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за поданою ним заявою. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву, правильно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись частиною другою статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2022 року у справі №215/1038/21 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіН.В. Шевцова В.Е. Мацедонська Н.А. Данилевич