Постанова 4855 № 640/3213/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3213/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Лічевецького І.О., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у зарахуванні позивачу до пільгового стажу періодів роботи з 14 червня 1990 року по 30 листопада 1996 року, з 01 грудня 1996 року по 31 жовтня 1997 року, з 01 листопада 1997 року по 09 квітня 2001 року та призначенні йому пенсії за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи з 14 червня 1990 року по 30 листопада 1996 року, з 01 грудня 1996 року по 31 жовтня 1997 року, з 01 листопада 1997 року по 09 квітня 2001 року, призначити та виплачувати йому пенсію за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років ГУ ПФУ в м. Києві від 24 січня 2020 року №8. Визнано протиправними дії Головного управління ПФУ в м. Києві щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів роботи з 14 червня 1990 року по 30 листопада 1996 року, з 01 грудня 1996 року по 31 жовтня 1997 року, з 01 листопада 1997 року по 09 квітня 2001 року та призначенні йому пенсії за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 14 червня 1990 року по 30 листопада 1996 року, з 01 грудня 1996 року по 31 жовтня 1997 року, з 01 листопада 1997 року по 09 квітня 2001 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати звернення. В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач наголошував на тому, що вимога щодо виплати призначеної пенсії не є передчасною, так як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші майбутні протиправні дії або рішення суб`єкта владних повноважень. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до положень статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що листом ГУ ПФУ в м. Києві від 20 вересня 2018 року №80645/03 за наслідками розгляду заяви позивача від 02 серпня 2018 року щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та рекомендовано звернутись із заявою на призначення пенсії за віком при досягненні 60 років, оскільки рішенням Комісії при ГУ ПФУ в м. Києві від 28 серпня 2018 року №25 позивачу підтверджено стаж роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, що в цілому становить 3 роки 2 місяці 15 днів за період з 12 вересня 1986 року по 22 листопада 1988 року, з 10 червня 1989 року по 13 червня 1990 року та не відповідає нормам статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж складає 33 роки 7 місяців 2 дні. Листом ГУ ПФУ в м. Києві №68720/03 позивача повідомлено, що Комісія з підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років 28 серпня 2018 року розглянула документи, які містяться в макеті пенсійної справи, сформованої відділом обслуговування громадян №16 ГУ ПФУ в м. Києві та рішенням від 28 серпня 2018 року №25 позивачу підтверджено право на зарахування періодів роботи в якості акумуляторника транспортного цеху з 12 вересня 1986 року по 22 листопада 1988 року, з 10 червня 1989 року по 13 червня 1990 року на ЗАТ «Дарна» до стажу що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відмовлено в підтвердженні права на зарахування періодів роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: з 14 червня 1990 року по 30 листопада 1996 року у зв`язку з присвоєнням другої професії водія вантажника (електровантажника, електрокари); з 01 грудня 1996 року по 31 жовтня 1997 року, оскільки зазначений період роботи не підтверджений результатами атестації робочих місць у спеціалізованому відділенні «Транссервіс». До того ж, у жовтні 1997 року відсутні нарахування заробітної плати; з 01 листопада 1997 року по 18 лютого 2003 року у зв`язку з нарахуванням незначних сум заробітної плати та відсутністю нарахувань зарплати у період з 01 лютого 1998 року по 31 серпня 1999 року, які не підтверджують повну зайнятість протягом повного робочого дня, та у зв`язку з відсутністю атестації після 09 квітня 2001 року. Тобто, відповідачем не підтверджено право на зарахування періодів роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загалом більше 12 років. Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушених майнових прав та приватних фінансових інтересів. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не належать задоволенню вимоги щодо виплати призначсеної пенсії як такі, що на час звернення позивача з позовом та на час ухвалення судового рішення є передчасними (заявленими на майбутнє). Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637). Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1). Суд першої інстанції дійшов висновку, що на час звернення із заявою до відповідача пільговий стаж для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, який відповідач відмовився врахувати, був належним чином підтверджений, та із врахуванням стажу, зарахованого відповідачем, становив більше 12 років та 6 місяців. Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі №П/800/490/15 як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу до пільгового стажу періодів роботи з 14 червня 1990 року по 30 листопада 1996 року, з 01 грудня 1996 року по 31 жовтня 1997 року, з 01 листопада 1997 року по 09 квітня 2001 року та призначенні йому пенсії за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи з 14 червня 1990 року по 30 листопада 1996 року, з 01 грудня 1996 року по 31 жовтня 1997 року, з 01 листопада 1997 року по 09 квітня 2001 року, призначити та виплачувати йому пенсію за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 02 серпня 2018 року. Відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних, зокрема, для призначення пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи. У спірному випадку, відповідачем не враховано, що визначальним фактом для призначення пенсії на пільгових умовах є підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а тому, відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв незаконно та протиправно. При цьому, суд зазначає, що вищезазначені обставини та встановлені судом факти дають підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах. З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи з 14 червня 1990 року по 30 листопада 1996 року, з 01 грудня 1996 року по 31 жовтня 1997 року, з 01 листопада 1997 року по 09 квітня 2001 року та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати звернення. Що стосується вимог щодо здійснення виплати призначеної пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі вимоги позивача заявлені передчасно. Колегія суддів, вважає передчасними заявлені позивачем у цій справі вимоги щодо зобов`язання виплатити призначену пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки подальші дії відповідача після призначення позивачу пенсії, визначення відповідного розміру пенсії позивача та її складових, а також вирішення питання щодо компенсації втрати частини доходів належать до його повноважень, які наразі ним не реалізовані, так як пенсія ще не призначена. Тобто, ці позовні вимоги є передчасними. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені ст.ст. 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді А.Ю. Кучма І.О. Лічевецький