Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/21202/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/21202/21 Категорія: 109020000 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. при секретарі Піть І. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо не виключення з інтегрованої картки платника податків фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суми недоїмки за податковою вимогою суми недоїмки 30000.00 грн за податковою вимогою форми "ф" від 23.07.2020 № Ф-200954-52; зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області здiйснити коригування даних інтегрованої картки платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) в розмірі 30000.00 грн.; стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну протиправною бездіяльністю контролюючого органу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 6000,00 грн.; судові витрати розподілити відповідно до приписів статті 139 КАС України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо невиключення з інтегрованої картки платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 суми недоїмки за податковою вимогою суми недоїмки 30000.00 грн за податковою вимогою форми "ф" від 23.07.2020 № Ф-200954-52. Зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника фізичної особи підприємця ОСОБА_1 вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) в розмірі 30000.00 грн.; Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну протиправною бездіяльністю контролюючого органу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 6000,00 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року залишено без змін. 27.06.2022 року від фізичної особипідприємця ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року. Обґрунтовуючи необхідність встановлення судового контролю за виконанням вказаного судового рішення, позивач посилається на те, що судове рішення до теперішнього часу не виконано в повному обсязі. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 року у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 27.06.2022р. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №420/21202/21 - відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, фізична особа підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі. В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначив, що не звертався до суду з заявами про примусове виконання судового рішення, оскільки виконання судових рішень гарантується нормами Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно, і в зверненні до органів виконавчої служби в апелянта не було потреби. Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду, на думку скаржника, судом першої інстанції детально досліджені положення ст.382 КАС України, проте відмова в задоволенні заяви мотивована не вказаними нормами, а приписами законодавства про виконавче провадження. Відповідно до ст. ст. 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», враховуючи рішення Ради суддів України від 24.02.2022 року № 09, наказом голови П`ятого апеляційного адміністративного суду № 9-до/с від 28.02.2022 року, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду у П`ятому апеляційному адміністративному суді в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи. З апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить розгляд справи проводити за його участю, а тому розгляд справи призначено у режимі відеоконференції. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може виключно під час прийняття рішення у справі, при цьому, у даній справі, під час винесення рішення суд такого контролю не встановлював. Крім того, вказав, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках, а отже прийшов до висновку, що підстави для задоволення заяви позивача від 27.06.2022р. по справі №420/21202/21 відсутні. Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Приписами ч.ч. 1-2 ст. 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Положеннями статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч.ч 2-3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №800/320/17, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, яка була постановлена окремо від судового рішення. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 березня 2018 року понад рік перебувало на виконанні у ВРП, однак на дату розгляду клопотання про встановлення судового контролю виконане не було, у суду першої інстанції були достатні правові підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання. Таким чином, вирішення питання про встановлення судового контролю можливе і окремо після ухвалення судового рішення по суті справи, внаслідок невиконання такого рішення відповідачем - суб`єктом владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що положення ст.382 КАС України, з урахуванням норм ст.246 КАС України, якою встановлено вимоги щодо змісту судового рішення, не містять положень, відповідно до яких, виключно під час постановлення рішення по суті позовних вимог суд може вирішити питання про встановлення судового контролю за його виконанням. Натомість, положення ст.246 КАС України, в чинній редакції, які визначають вимоги до змісту рішення суду першої інстанції, не містять положень, за яких в резолютивній частині рішення може бути встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення. З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про те, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду можливе лише під час прийняття такого рішення, колегія суддів вважає помилковими. В той же час, слід зазначити, що такий висновок суду першої інстанції не вплинув на правильність вирішення питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, з огляду на наступне. Судовий контроль за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві та провадиться як в порядку, встановленому ст.ст. 382, 383 КАС України, так і в порядку, передбаченому ст. 249 України. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами для їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення в цій справі. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно із ч. ч. 2, 3 вказаної статті адміністративного процесуального законодавства за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Системний аналіз вищевикладених правових норм надає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд може, тобто, наділений правом. Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. У даному випадку, лише ухвалення судом рішення зобов`язального характеру само по собі не є достатньою підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення. Посилання скаржника на необхідність встановлення судового контролю з огляду на невиконання на даний час судового, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення як вже зазначалося є правом суду, а не його обов`язком. В заяві від 27.06.2022 року позивачем не обґрунтовано та належними доказами не підтверджено, що у випадку незастосування такого виключного заходу судового контролю, як зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, останнє залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що до органів примусового виконання рішень він не звертався, відповідно, наявність об`єктивних підстав вважати, що відповідач ухиляється чи ухилятиметься у майбутньому від виконання рішення суду, не вбачається. З огляду на те, що апелянтом не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надано доказів на підтвердження наміру відповідача щодо ухилення від виконання судового рішення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, з-поміж іншого, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають обставинам справи та нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає зміні в мотивувальній частині. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено та підписано 09 серпня 2022 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова