Постанова Чернівецький апеляційний суд № 726/71/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 липня 2022 року м. Чернівці справа № 726/71/22 провадження №22-ц/822/521/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів Височанської Н.К., Одинака О.О. секретаря Паучек І.І. учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2022 року, головуючий у першій інстанції Мілінчук С.В. ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» у січні 2022 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Зазначало, що Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 вчинено договір кредиту від 31 травня 2010 року без номеру. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 не виконано зобов`язання з сплати кредиту в сумі 5130 грн. 67 коп., відсотків в сумі 1843 грн. 48 коп. Із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини постійно проживав син ОСОБА_1 , який вважається таким, що прийняв спадщину. Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» 6 липня 2021 року направлено до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори претензію кредитора. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за договором між Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_2 кредиту від 31 травня 2010 року без номеру в сумі 6974 грн. 15 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2022 року у позові Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6300 грн. Короткий зміст вимог апеляційних скарг Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 15 квітня 2022 року в частині стягнення з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6300 грн. скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» зазначає, що судом першої інстанції не враховано завищений час роботи адвоката, незначний обсяг матеріалів справи, яка не відноситься до справи значної складності, надання адвокатом лише одного процесуального документу відзиву, викладеного на двох аркушах, не перевірено вартість оплати відповідних послуг адвоката, яка склалась в регіоні. Посилається на не співмірність ціни позову, яка становить 6974 грн. 15 коп., із розміром витрат на професійну правничу допомогу 6300 грн. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загарія О.Д., просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303ЦПКУкраїни лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 15 квітня 2022 року в частині відмови у позові Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не оскаржується. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з встановлення договором між ОСОБА_1 та адвокатом Загарія О.Д. про надання професійної правничої допомоги від 7 січня 2022 року та підтвердження детальним розрахунком витрат на правову допомогу, які поніс ОСОБА_1 , від 21 лютого 2022 року, квитанції до прибуткового касового ордера від 21 лютого 2022 року №35 розміру судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу 6300 грн. Водночас судом першої інстанції ураховано співмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, значення справи для сторін Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення, в частині що оскаржується, наведеним нормам не відповідає в частині. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загарія О.Д., у лютому 2022 року подано відзив на позовну заяву, до якого додано договір між ОСОБА_1 та адвокатом Загарія О.Д. про надання професійної правничої допомоги від 7 січня 2022 року, детальний розрахунком витрат на правову допомогу, які поніс ОСОБА_1 , від 21 лютого 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 21 лютого 2022 року №35. ОСОБА_1 та адвокатом Загарія О.Д. укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 7 січня 2022 року. На підставі п.3.2 договору між ОСОБА_1 та адвокатом Загарія О.Д. укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 7 січня 2022 року гонорар складається із кількості годин роботи адвоката, вартість послуг, що надаються адвокатом, становить 1400 грн. за одну годину роботи. Адвокатом Загарія О.Д. видано ордер на надання ОСОБА_1 правничої (правової) допомоги у Садгірському районному суді м.Чернівці. Згідно детального опису та розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, які поніс ОСОБА_1 від 21 лютого 2022 адвокатом надано послуги з прибуття до приміщення суду для ознайомлення з матеріалами справи тривалістю 30 хв. вартість 700 грн., ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду тривалістю 30 хв. вартість 700 грн., правового аналізу позовної заяви та доданих до неї документів, консультації клієнта та узгодження правової позиції тривалістю 1 год. вартістю 1400 грн., написання відзиву тривалістю 2 год. 30 хв. вартістю 3500 грн., загальною вартістю 6300 грн. Відповідно квитанції до прибуткового касового ордера №35 від 21 лютого 2022 року адвокатом Загарія О.Д. прийнято від ОСОБА_1 6300 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частини перша статті 133 ЦПК України). Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Статтею 134 ЦПК Українипередбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У відповідності до пункту 1,2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Зі змісту статей 10 - 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. На підставі частини другої 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ЦПК України. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат. З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загарія О.Д., у лютому 2022 року подано відзив на позовну заяву, до якого додано договір між ОСОБА_1 та адвокатом Загарія О.Д. про надання професійної правничої допомоги від 7 січня 2022 року, детальний розрахунком витрат на правову допомогу, які поніс ОСОБА_1 , від 21 лютого 2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 21 лютого 2022 року №35. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Звідси, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підставі п.3.2 договору між ОСОБА_1 та адвокатом Загарія О.Д. укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 7 січня 2022 року гонорар складається із кількості годин роботи адвоката, вартість послуг, що надаються адвокатом, становить 1400 грн. за одну годину роботи. Згідно детального опису та розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, які поніс ОСОБА_1 від 21 лютого 2022 адвокатом надано послуги з прибуття до приміщення суду для ознайомлення з матеріалами справи тривалістю 30 хв. вартість 700 грн., ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду тривалістю 30 хв. вартість 700 грн., правового аналізу позовної заяви та доданих до неї документів, консультації клієнта та узгодження правової позиції тривалістю 1 год. вартістю 1400 грн., написання відзиву тривалістю 2 год. 30 хв. вартістю 3500 грн., загальною вартістю 6300 грн. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У відповіді на відзив, поданої до суду першої інстанції, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» зазначало, що розрахунок, наданий ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загарія О.Д., на підтвердження витрат, понесених на правничу допомогу, не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості, просило відмовити у відшкодуванні судових витрат. Доводи Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», викладені у відповіді на відзив, по суті є клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої правової допомоги у розумінні частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 724/1837/19. Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (справа "East/West Alliance Limited" проти України") від 23 січня 2014 року). Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. З огляду на те, що рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 15 квітня 2022 року у позові Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено, витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Заслуговують на увагу посилання Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано завищений час роботи адвоката, надання адвокатом лише одного процесуального документу відзиву, викладеного на двох аркушах, не співмірність ціни позову, яка становить 6974 грн. 15 коп., із розміром витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6300 грн. Так, витрати на професійну правничу допомогу з надання послуги з прибуття адвоката до приміщення суду для ознайомлення з матеріалами справи тривалістю 30 хв. вартість 700 грн. не відповідають критерію реальності надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності). Разом з тим при вирішенні питання про розподіл судових судом першої інстанції не враховано складність справи та виконаних адвокатом робіт з ознайомлення з матеріалами справи, правового аналізу позовної заяви та доданих до неї документів, консультації клієнта та узгодження правової позиції, написання відзиву об`ємом 2 аркуші, непропорційність розміру відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, в сумі 6300 грн. до предмета спору стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість в сумі 6974 грн. 15 коп. Ураховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, значення справи для ОСОБА_1 , реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, ураховуючи принципи співмірності, колегія суддів вважає справедливим і співмірним обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для справи, відшкодувати ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 2500 грн. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Тому рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2022 року в частині, що оскаржується, підлягає зміні з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2022 року в частині стягнення з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесених витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6300 грн. змінити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. В решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді Н.К. Височанська О.О. Одинак