Постанова 4855 № 355/794/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 355/794/21 Головуючий у 1 інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Аліменка В.О. Кузьмишиної О.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Баришівського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Баришівського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - Баришівський РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Баришівського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо оформлення і видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року замість пошкодженого, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; - зобов`язати Баришівський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити на ім`я ОСОБА_1 і видати новий паспорт громадянина України зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що не можна порівнювати паспортну картку, оформлення і видача якої були передбачені Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ та ID-картку, запроваджену Законом № 5492-VІ, оскільки, йдеться про різні за описом документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Також, апелянт наголошує на тому, що нею було надано усі необхідні документи, передбачені п. 13 Положенням про паспорт громадянина України від 26 червня 1992 №2503-ХІІ. 14 червня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Баришівського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. 22 червня 2022 року до суду апеляційної інстанції від позивача - ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 12 червня 2001 року Ленінградським РУ ГУ МВС України у м. Києві. ОСОБА_1 звернулася до Баришівського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою, в якій просила: надати бланк формуляра (заяви) заповнення якого разом із наданими документами буде підставою для відкриття провадження з надання адміністративної послуги щодо обміну діючого паспорта громадянина України, у зв`язку з непридатністю до користування, на паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ; Надати реквізити, із зазначенням суми, для сплати державного мита за надання адміністративної послуги щодо обміну мого діючого паспорта громадянина України, у зв`язку з його непридатністю до користування, на паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ; Оформити і видати паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року замість непридатного до користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ; Вести паспортний облік за раніше встановленими формами виключно за моїм ім`ям: прізвищем, ім`ям, по батькові, використовуючи при потребі інформацію щодо ОСОБА_1 з обмеженого переліку: дата і місце народження, місце фактичного проживання, місце роботи/навчання), без внесення інформації про ОСОБА_1 до Єдиного державного демографічного реєстру, будь-яких інших інформаційних систем, без їх автоматизованої обробки, у т.ч. передачі. Баришівський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області своїм листом від 22.04.2021 №80.3219-339/80.3219.1-21 повідомив про відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року за відсутності відповідного судового рішення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо оформлення і видачі паспорта замість пошкодженого, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначено Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI). Підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI визначено, що документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України є, зокрема, паспорт громадянина України. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 14 Закону №5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. За приписами ч.ч. 4-5 ст. 14 Закону №5492-VI, документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. У відповідності до частини 1 статті 16 Закону №5492-VI, оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом. Частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України 25 березня 2015 року прийняв Постанову №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - «Постанова №302»), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. За змістом пункту 2 Постанови №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: - з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення №2503-XII; - з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Водночас згідно з пунктами 1-4 Загальної частини Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, який затверджений Постановою №302, паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 Постанови №302 державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок №456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку. Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку №456 встановлено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб). Відповідно до розділу IХ Тимчасового порядку №456, територіальний підрозділ державної міграційної служби відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи. У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови. Заявник має право повторно звернутися до територіального підрозділу державної міграційної служби в разі зміни або усунення обставин, через які йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки). Водночас, постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-XII). Згідно п. 1 вищевказаного Положення, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Пунктом 3 Положення №2503-XII передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. В силу пункту 5 Положення №2503-XII, паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Відповідно до п.п. 9-11 Положення №2503-XII, паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту. Абзацом 3 пункту 16 Положення №2503-XII передбачено, що обмін паспорта провадиться у разі непридатності для користування. Як вбачається з матеріалів справи, Баришівський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, у відповідь на заяву ОСОБА_1 про обмін паспорта через його непридатність, листом від 22 квітня 2021 року №80.3219-339/80.3219.1-21 повідомив про відсутність правових підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. У вказаному листі відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом МВС від 06.06.2019 року №456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591. Отже, ОСОБА_1 відмовлено у видачі паспорту у вигляді книжечки замість непридатного для користування, оскільки, нею не надано рішення суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зверталася до відповідача із заявою для видачі паспорта у формі книжечки, сформованою в установленій формі, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка. Також, суд першої інстанції зазначив, що подана заява, котра долучена позивачем до матеріалів справи, за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням №2503-ХІІ, було подано заяву не за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до заяви не долучено законодавчо встановлених документів ( оригіналу паспорта, що підлягав обміну та ін.), що є передумовою для розгляду питання щодо обміну паспорта у формі паспортної книжечки у разі непридатності паспорта для користування. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, з огляду на наступне. Пунктом 17 Положення про паспорт громадянина України встановлено, що для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Форма такої заяви, зазначеної у пункті 17 Положення №2503-XII, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №320 від 13 квітня 2012 року «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток

1. Однак, вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 01 березня 2018 року №161. Відтак, на сьогодні немає іншого зразка форми заяви про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 17 Положення про паспорт громадянина України. Даний висновок відповідає висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладений у постанові від 19 липня 2021 року у справі № 280/851/20. З огляду на зазначене, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем було подано заяву не за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, колегія суддів вважає помилковим. Водночас, як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 09 квітня 2021 року, що зареєстрована Баришівським РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 09.04.2021 за №20/80.3219.1-21, позивач просила відповідача оформити і видати паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року замість непридатного до користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ (пункт 3 прохальної частини зави). Враховуючи, що зразок форми заяви про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, затверджений у встановленому законом порядку на час подання заяви ОСОБА_1 був відсутній, а зі змісту поданої заяви та, зокрема, пункту 3 її прохальної частини, однозначно зрозуміло намір позивача, колегія суддів вважає, що посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що позивач не зверталася до уповноваженого органу із заявою для видачі паспорта у формі книжечки є безпідставним. З приводу посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду, від 26.06.2019 у справі №0840/3992/18, від 19.07.2019 у справі №2340/2876/18, від 25.07.2019 у справі №807/85/18, від 27.11.2019 у справі №589/4905/17, від 29.11.2019 у справі №260/1414/18 та від 21.08.2020 у справі №260/99/19, слід зазначити наступне. Дослідивши зазначені судові рішення Верховного Суду, колегія суддів встановила, що у них спір виник за інших фактичних обставин: - у справі №0840/3992/18 позивач звернувся до суду з позовом до особи, яка не приймала рішення про відмову в оформленні паспорта, а також, ним не було дотримано встановленого порядку звернення для отримання паспорта громадянина України, не надано жодного документа, необхідного для видачі паспорту; - у справі №2340/2876/18 позивач звертався до відповідачів із заявами, в яких просив вести облік його дитини, згідно Положення № 2503-ХІІ (в редакції 2012 року), без використання номера УНЗР та просив на дані заяви надати відповідь письмово, у термін згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації»; - у справі №807/85/18 позивачі разом з донькою звернулися до міграційного органу із заявою про отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, при цьому, просили надіслати письмову відповідь па вказану заяву відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а також, зазначили, що копію свідоцтва про народження і дві фотокартки для оформлення паспорта у формі книжечки буде подано у разі позитивної відповіді на заяву; - у справі №589/4905/17 позивачі звернулися із заявою в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян», а не із заявою про видачу паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, не подавши відповідний пакет документів, як встановлено нормами Положення № 2503-ХІІ; - у справах №260/1414/18 та № 260/99/19 при зверненні до міграційного органу із заявою, позивачами було вказано, що необхідні документи (буде подано додатково, а також просили, відповідь за наслідками розгляду заяви надіслати, відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; Зазначені відмінності у фактичних обставинах справи виключають можливість врахування висновків Верховного Суду у справах №0840/3992/18, №2340/2876/18, №807/85/18, №589/4905/17, №260/1414/18 та № 260/99/19. Водночас, беручи до уваги суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема те, що чинне законодавство (як-от Положення № 2503-ХІІ) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивачк), та наведене правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що дана справа відповідає ознакам зразкової справи № 806/3265/17 (провадження № Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії. Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт № 2503-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. Велика Палата Верховного Суду вважає, що це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що законодавець, прийнявши Закон України від 14 липня 2016 року №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України. Будь-яке обмеження прав і свобод особи, за змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Як вбачається з листа Баришівського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22 квітня 2021 року №80.3219-339/80.3219.1-21, відповідач відмовив ОСОБА_1 в оформлені та видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки замість непридатного для користування, відповідно до Положення № 2503-ХІІ, оскільки, нею не надано рішення суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. При цьому, відповідач посилався на положення Постанови №302 та Тимчасового порядку №456. Колегія суддів вважає посилання суду першої інстанції та відповідача на положення Тимчасового порядку №456 помилковими, оскільки, наказ Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06 червня 2019 «Про затвердження Тимчасового порядку оформленні і видачі паспорта громадянина України» хоч і містить форму заяви про видачу паспорта громадянина України (додаток 1), проте, цей наказ, виходячи із його суті і змісту, не може бути застосовано у спірних правовідносинах, оскільки, на дату подання документів відсутнє на користь заявника рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 19 липня 2021 року у справі № 280/851/20. З огляду на зазначене, оскільки, посилання міграційного органу на ненадання рішення суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року є безпідставним, колегія суддів вважає, що Баришівський РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області протиправно відмовив ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. В позовних вимогах ОСОБА_1 просила визнати протиправною бездіяльність Баришівського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року замість пошкодженого, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року замість пошкодженого, оскільки, відповідач розглянув подану заяву та листом від 22 квітня 2021 року №80.3219-339/80.3219.1-21 відмовив їй в обміні непридатного для користування паспорта на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року. З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправною відмову Баришівського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в оформленні і видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року замість непридатного для користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Щодо посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що позивачем до заяви не було додано оригіналу паспорта, що підлягав обміну, слід зазначити наступне. Як вбачається із заяви від 09 квітня 2021 року, позивачем було додано копію паспорта на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_2 , виданого Ленінградським РУ ГУ МВС України у м. Києві 12.06.2001 р. та дві фотокартки розміром 35x45 мм. Колегія суддів повторно наголошує на тому, що в листі Баришівського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22.04.2021 №80.3219-339/80.3219.1-21 єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 в оформлені та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки замість непридатного для користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, було ненадання позивачем рішення суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Інших підстав відмови у видачі цього паспорта в листі міграційного органу не зазначено. Тобто, в листі Баришівського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22.04.2021 №80.3219-339/80.3219.1-21 посилання на ненадання ОСОБА_1 оригіналу паспорта, як на підставу для його обміну відсутнє. Так, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Таким чином, в даному випадку, не можуть братися до уваги посилання відповідача під час судового розгляду справи на підстави для відмови у видачі паспорта зразка 1994 року, які не були зазначені у відповіді Баришівського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 22.04.2021 №80.3219-339/80.3219.1-21. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеного у постановах від 31 березня 2020 року у справі №520/4214/19, від 28 квітня 2021 року у справі №120/55/20-а, від 28 лютого 2020 року у справі №200/10469/19-а. Водночас, слід зазначити, що відповідач може отримати оригінал непридатного для користування паспорту ОСОБА_1 під час її звернення з метою виконання рішення суду. Оскільки відповідач протиправно відмовив в оформленні та видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року замість непридатного для користування, колегія суддів вважає з необхідне зобов`язати Баришівський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною відмову Баришівського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року замість непридатного для користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Зобов`язати Баришівський районний відділ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України зразка 1994, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 42552598) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в загальному розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Аліменко В.О. Кузьмишина О.М.