Постанова 4851 № 520/16456/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2022 р. Справа № 520/16456/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/16456/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові від 31.07.2017 року №2012/26411/9529.1/22 про припинення щомісячної страхової виплати з 01.08.2017 року ОСОБА_1 ; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат, з виплатою усієї заборгованості за період їх несплати, починаючи з 01.08.2017 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові від 31.07.2017 року №2012/26411/9529.1/22 про припинення щомісячної страхової виплати з 01.08.2017 року ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат, з виплатою усієї заборгованості за період їх несплати, починаючи з 01.08.2017 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що позивач мав окремий спеціальний статус - внутрішньо переміщеної особи (далі - ВПО), який надає йому право на соціальний захист відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VІІ (далі Закон № 1706-VII). Фонд не має права здійснювати страхові виплати, в тому числі ВПО, за відсутності документів, що підтверджують право особи на страхові виплати. Згідно ст.44 Закону №1105 Фонд соціального страхування розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Державні кошти щодо соціального страхування сплачуються лише на підставі документів, що підтверджують право на призначення страхових виплат. Особова справа ОСОБА_1 у Відділенні відсутня. Тому твердження про право отримувати виплати за умовою відсутності за місцем проживання як ВПО є хибним. Позивачем не надано до суду доказів щодо відкриття ним рахунку а ПАТ «Державний ощадний банк України», що унеможливлює виконання рішення суду відповідачем. Також зазначає, що у відповідача не було законних підстав для нарахування та виплати позивачу сум страхових виплат з 01.08.2017. А тому, оскільки проживання позивача у м. Харкові за спірний період не підтверджене, він не мав статусу ВПО, відповідно підстави для проведення страхових виплат у відділення Фонду відсутні. Зазначає, що відповідач не може перебирати на себе повноваження Кабінету Міністрів України, яким не вчинені відповідні дії, а саме, не визначені умови та порядок виплати соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за минулий період. Посилався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 13.02.2019 року у справі №554/10889/16-а, від 20.02.2018 року у справі № 711/6019/16-а, від 02.03.2018 року у справах №264/1617/17, №761/21804/17, від 14.03.2018 року у справі №713/793/16, від 15.03.2018 року у справі №372/2316/17, від 11.04.2018 року у справі № 766/130221/16-а, від 04.07.2018 у справі №296/4740/16-а. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Фонді соціального страхування України з 30 листопада 2005 року та має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 12 квітня 2011 року. Страхові виплати припинені позивачу з 01.08.2017. Для з`ясування підстав невиплати щомісячних страхових виплат позивач, через свого представника, звернувся до Відповідача із адвокатським запитом. Листом від 18.08.2021 року №02-14-2875 на запит представника позивача відповідач повідомив, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував щомісячні стахові виплати, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України, з 01.06.2015 по 31.07.2017 у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові. З 01.08.2017, згідно постанови про припинення щомісячної страхової виплати від 31.07.2017 № 2012/26411/9529.1/22, щомісячні страхові виплати припинені на підставі пункту 6 частини 1 статті 46 та частини 2 статті 16 Закону №1105-XIV (невідоме місце мешкання). Вважаючи постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові від 31.07.2017 №2012/26411/9529.1/22 про припинення щомісячної страхової виплати протиправною, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність окремого порядку не може бути визнано в якості належної підстави для відмови у виплаті позивачу допомоги за минулий період. Відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, не прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат з 01.08.2017. А тому, є протиправною та підлягає скасуванню Постанова відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові від 31.07.2017 року №2012/26411/9529.1/22 про припинення щомісячної страхової виплати з 01.08.2017 ОСОБА_1 . В силу положень частини 7 статті 47 Закону №1105-XIV, на відповідача, на обліку в якому перебуває позивач, покладено обов`язок поновити нарахування та виплату позивачу раніше призначені страхові виплати з 01.08.2017. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Так, згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII). Відповідно до статті 1 Закону №1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Статтею 4 Закону №1706-VII передбачено, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У відповідності до ст.7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. Пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №

509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Колегія суддів зазначає, що перелік підстав припинення виплати страхових виплат, визначений ч.1 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення страхових виплат і надання соціальних послуг з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. За обставинами справи, позивач перебуває на обліку у відповідача з 30.11.2005 р., має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, яке отримане 12.04.2011р., що вбачається зі змісту постанови від 31.07.2017 № 2012/26411/9529.1/22 та підтверджується довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках виданої МСЕК серія 10 ААА № 058125, отримав право на отримання щомісячних страхових виплат. Позивач отримував виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харкові до 01.08.2017. У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачем не надано до суду доказів щодо вчинення ним дій на протязі чотирьох років. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, враховано твердження відповідача та надано нормативно-правове обґрунтування, яким встановлено гарантоване позивачу право виплати страхової суми без обмеження протягом будь-якого строку, передбачене ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, і незважаючи на зміну місця проживання, позивач має беззаперечне право на отримання страхових виплат, як особа, що втратила працездатність від професійного захворювання, з часу первинного призначення страхових виплат. Інших підстав, які б були визначені ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та слугували б підставою для припинення страхових виплат позивачу, відповідачем не зазначено. Отже, з урахуванням наведених вище висновків, колегія суддів зазначає, що відповідачем протиправно припинено виплату позивачу страхових виплат з посиланням в якості підстави невідоме місце проживання, яка в розумінні ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не є підставою для припинення страхових виплат, а тому постанова відповідача від 31.07.2017 року №2012/26411/9529.1/22 про припинення щомісячної страхової виплати з 01.08.2017 ОСОБА_1 підлягає скасуванню. Положеннями пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. До 28.12.2018 виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначалися Порядком надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 №20 (далі - Порядок № 20). З 28.12.2018 Порядком надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.12.2018 №27 (далі - Порядок № 27). Пунктом 1 Розділу 3 Порядку №20 передбачалося, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред`явленні оригіналів. Пунктом 1.2. Розділу 1 Порядку №27 визначено, що внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - постанова КМУ № 637). Окремо підстав для припинення виплат ні Порядком №20, ні Порядком №27 не передбачено. Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №20 зазначено, що щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі нараховуються з місяця подання заяви або з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду, в якому зберігалася справа про страхові виплати на той час, та фінансується впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат. З аналізу вищевказаної норми слідує, що щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі нараховуються з місяця подання заяви для осіб, які вперше звернулись за страховою виплатою, а для внутрішньо переміщених осіб, які вже отримували страхові виплати з місяця, в якому не здійснювались страхові виплати робочим органом виконавчої дирекції Фонду. Відповідно до п. 3.7. Порядку № 27 щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат. Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (п.3.8. Порядку № 27). Приписами Порядку № 20, який був чинний до 28.12.2018 року не було передбачено, що вказані виплати за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів відмічає, що приписи пункту 3.8 Порядку №27 не надають підстав для нарахування або не нарахування соціальних виплат. Вони визначають лише одну підставу обліку соціальних виплат - "які не виплачені за минулий період". Разом з тим, відповідно до ст. 45 Закону №1105-XIV Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку. Відповідачем не надано доказів існування обставин, що є підставою для відмови у страхових виплатах, передбачених ст. 45 Закону №1105-XIV. Судова колегія зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті правомірно надав оцінку доказам наданих сторонами по справі з яких підтверджуються обставини не виплати відповідачем страхових виплат позивачу з 01.08.2017, а відтак нарахування вказаних виплат позивачу має бути поновлено і повинно виплачуватись. При цьому, приписами Закону №1105-XIV позивачу гарантоване право на отримання страхових виплат з дати встановлення професійного захворювання протягом всього строку встановленого МСЕК. Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою №38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39). У Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не може перебирати на себе повноваження Кабінету Міністрів України, яким не вчинені відповідні дії, а саме, не визначені умови та порядок виплати соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за минулий період, колегія суддів їх відхиляє, як такі, що не впливають на вирішення даної справи з урахуванням визнання протиправною та скасування постанови відповідача. Крім того, щодо посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, які висловлені у його постановах від 13.02.2019 року у справі №554/10889/16-а, від 20.02.2018 року у справі № 711/6019/16-а, від 02.03.2018 року у справах №264/1617/17, №761/21804/17, від 14.03.2018 року у справі №713/793/16, від 15.03.2018 року у справі №372/2316/17, від 11.04.2018 року у справі № 766/130221/16-а, від 04.07.2018 у справі №296/4740/16-а, колегія суддів зазначає, що вони стосуються інших правовідносин та не є аналогічними правовідносинам по даній справі, а тому відповідно не підлягають врахуванню в межах даної справи. Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача не було законних підстав для нарахування та виплати позивачу сум страхових виплат з 01.08.2017 року, колегія суддів відхиляє, з урахуванням вже наведених вище висновків. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 по справі № 520/16456/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич