Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/5725/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/5725/21 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І. Категорія 47 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/5725/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Житомирської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування та прокуратури за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету завдану моральну шкоду в сумі 1836000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 04.01.2011 щодо нього було порушено кримінальну справу №089002/11, за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 ст. 205,ч.5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. 02.02.2011 йому було обрано міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд. 14.02.11 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно 09.02.2011 позивачу пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України. 28.02.2012 кримінальна справа №089002/11 щодо ОСОБА_1 направлена прокурору Житомирської області для подання до суду для розгляду по суті. 26.03.2015 постановою Корольовського районного суду міста Житомира по справі № 296/415/12 кримінальну справу відносно ОСОБА_1 направлено прокурору Житомирської області для організації проведення додаткового розслідування. 26.05.2015 ухвалою Апеляційного суду Житомирської області по справі №296/415/12, постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26.03.2015 відносно ОСОБА_1 скасовано, кримінальну справу повернуто в суд першої інстанції для розгляду по суті пред`явленого обвинувачення. 16.02.2016 вироком Корольовського районного суду міста Житомира по справі №296/415/12 було виправдано за обвинуваченням за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України у зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину. 25.11.2016 ухвалою Апеляційного суду Житомирської області по справі №296/415/12 вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 16.02.2016 залишено без змін. 10.07.2018 ухвалою Верховного Суду скасовано ухвалу Апеляційного суду Житомирської від 25.11.2016 направлено справу на новий апеляційний розгляд. 11.06.2019 ухвалою Апеляційного суду Житомирської області по справі №296/415/12 вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 16.02.2016 щодо ОСОБА_1 залишено без змін. 26.02.2020 ухвалою Верховного Суду вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 16.02.2016 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11.06.2019 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Зазначав, що таким чином він в період з 02.02.2011 по 26.02.2020, тобто протягом 9 років перебував під незаконним слідством та судом, по звинуваченні у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення та йому була завдана моральна шкода, що виражалась в приниженні честі, гідності, ділової репутації, як успішного підприємця, втраті сім`ї, друзів, роботи, колишнього соціального статусу, відчуття повної несправедливості щодо незаконного переслідування, він був змушений постійно виправдовуватись перед рідними та колегами, знайомими та друзями. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 1500000 (один мільйон п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди. В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі Житомирська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити, зменшивши суму стягнення з 1500000 грн. до 651733 грн. Зазначає, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Рішення суду першої інстанції також не містить будь-якого обґрунтування підстав для відшкодування моральної шкоди в збільшеному до 1 500 000 гривень розмірі. Визначений судом розмір моральної шкоди для відшкодування на користь ОСОБА_1 в сумі 1 500 000 гривень є необґрунтованим, у такому обсязі задоволення позовних вимог не лише суперечить положенням законодавства, але й призведе до збагачення позивача за рахунок коштів Держави Україна, що є неприпустимим. Крім того, подібні необґрунтовані виплати можуть призвести до розбалансованості державного бюджету. Законодавець визначає мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц. Жодних доказів, окрім пояснень самого позивача, та підтвердження перенесених ним душевних страждань, необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків і стосунків з соціальним оточенням, матеріали справи не містять. За відсутності таких доказів суд безпідставно дійшов висновку про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1 500 000 гривень, посилаючись лише на факт перебування його під слідством та подальше виправдання. Період, за який позивачу може бути відшкодована моральна шкода, слід обраховувати з 02.02.2011 (день обрання запобіжного заходу - підписки про невиїзд) по 11.06.2019 (набрання законної сили вироку Корольовського районного суду від 16.02.2016), що складає 100 місяців та 8 днів. Вказана правова позиція щодо визначення періоду, за який підлягає відшкодуванню моральна шкода викладена у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі №607/10144/18. Мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення рішення, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» становить 6500 гри. Отже, розмір відшкодування моральної шкоди становить 650 000 грн. (6500 гри х 100 міс.) та 1733 грн. (6500/30 днів х 8 днів), а всього 651 733 гривні. Натомість визначений судом до стягнення розмір є значно більшим, необґрунтовано завищеним, таким, що не відповідає вимогам розумності й справедливості, завдає збитків державі. Матеріали справи не містять жодної інформації та доказів щодо погіршення ділової репутації, перешкоджання господарській діяльності, погіршення стану здоров`я. Корольовським районним судом м.Житомира при прийнятті рішення у вказаній справі не перевірено у повному обсязі наявність доказів, якими мають бути підтверджені обставини справи, заподіяння позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту протиправності дій органів досудового розслідування, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) працівників зазначених органів та їх вини в заподіянні цієї шкоди. На апеляційну скаргу від адвоката Ревуцького С.Б., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надійшов відзив, де представник, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. В суді апеляційної інстанції представник Житомирської обласної прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги із наведених у ній підстав. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ревуцький С.Б. заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.01.2011 було порушено кримінальну справу № 089002/11 щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 205,ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України (т.1 а.с.48). 02 лютого 2011 року відносно нього обрано міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд (т.1 а.с.49-50). Позивачу пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч.5 ст.. 27, ч. 3 ст. 212 КК України 09.02.2011 і цього ж дня постановою слідчого накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , що вбачається з листа слідчого Дмитренка О.В. (т.1 а.с.44, 51-52,53). 28.02.2012 матеріали кримінальної справи № 089002/11 щодо позивача були направлені прокурору Житомирської області для подання до суду для розгляду по суті. Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 26.03.2015 по справі № 296/415/12 кримінальну справу відносно ОСОБА_1 направлено прокурору Житомирської області для організації проведення додаткового розслідування (т.1 а.с.117). Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 26 травня 2015 року по справі №296/415/12 постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26.03.2015 відносно ОСОБА_1 скасовано, кримінальну справу повернуто в суд першої інстанції для розгляду по суті пред`явленого обвинувачення (т.1 а.с.118-119). 16.02.2016 вироком Корольовського районного суду міста Житомира по справі №296/415/12 його виправдано за обвинуваченням за ч. 5 ст.27, ч.3 ст. 212 КК України у зв`язку із відсутністю в його діях складу вказаних злочинів (т.1 а.с.120-138). Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 25 листопада 2016 року по справі №296/415/12 вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 16.02.2016 залишено без змін (т.1 а.с.139-141). 22.02.2018 ухвалою Верховного Суду скасовано ухвалу Апеляційного суду Житомирської від 25.11.2016 року та направлено справу на новий апеляційний розгляд (т.1 а.с.143-145). Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11 червня 2019 року по справі №296/415/12 вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 16.02.2016 щодо ОСОБА_1 залишено без змін (т.1 а.с.146-166). 26.02.2020 ухвалою Верховного Суду вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 16.02.2016 та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11.06.2019 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення (т.1 а.с.167-170). Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що термін перебування позивача під слідством і судом визначається з 02.02.2011 по 26.02.2020, а розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду 1500000,00 грн., обґрунтовуючи таке рішення засадами розумності, виваженості, справедливості, обставинами справи та тяжкості страждань позивача. Проте повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна, мотивуючи таким. Згідно положень статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (надалі Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. Частиною другою статті 1 Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Згідно частини другої, третьої статті 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Статтею 4 Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Отже, суд першої інстанції правильно керувався тим, що на підставі наведених положень Закону та встановлених обставин справи ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди. Разом з тим поза увагою суду залишилась та обставина, що розмір даної шкоди слід визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи із 02.02.2011, тобто часу обрання запобіжного заходу підписки про невиїзд до 11.06.2019 набрання законної сили вироком Корольовського районного суду м.Житомира, що складає 100 місяців і 8 днів. Обчислення таким чином періоду, за який підлягає відшкодуванню моральна шкода, відповідає правовій позиції наведеній у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №607/10144/18. Рішення місцевого суду не містить будь яких розрахунків щодо визначення розміру моральної шкоди спричиненої позивачу. При цьому суд обмежився загальними фразами щодо незаконного оголошення позивачу про підозру, його тривале перебування під слідством і судом, проведення слідчих дій в межах досудового розслідування, не мотивуючи належним чином розмір відповідного відшкодування. Вказаний недолік судового рішення має бути виправлений апеляційним судом. Так, мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення рішення відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» становить 6500 грн., тому розмір відшкодування моральної шкоди складає 651733 грн. (100 міс.х6500грн.+ 6500 грн./30 днів х 8 днів). Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Суд апеляційної інстанції вважає, що перебування позивача під слідством тривалий термін часу порушило його звичний уклад життя, позбавило можливості реалізації своїх звичок і бажань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя та погіршило відносини з оточуючими людьми і відношення останніх до його особистості, чим ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню на підставі ст.1167 ЦК України та вищенаведених норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Розмір даного відшкодування у 651733 грн., на думку апеляційного суду, є достатньою і справедливою сатисфакцією. Зменшення розміру морального відшкодування, встановленого судом першої інстанції з 1500000 грн. до 651733 грн. відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності і є достатнім для задоволення потреб позивача.? ? Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Житомирської обласної прокуратури Смолевича Ю.В. задовольнити. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 10 лютого 2022 року в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінити, зменшивши суму стягнення з 1 500 000 грн. до 651 733 (шістсот п`ятдесят одна тисяча сімсот тридцять три) гривень. У решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений: 04 серпня 2022 року.