Постанова 4824 № 761/5970/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/5970/2015 Головуючий у І інстанції - Притула Н.Г. апеляційне провадження №22-ц/824/7593/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , державний виконавець Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сазанович Юлія Ігорівна про визнання дій незаконними, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії, - встановив: В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із скаргою про визнання дій незаконними, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , державний виконавець Васильківського МВ ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) Сазанович Ю.І. Вимоги скарги обґрунтовував тим, що на виконанні у Васильківському МВ ДВС ЦМУМЮ знаходиться виконавчий лист №2/761/3844 від 16 лютого 2016 року, виданий Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з заявника на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох спільних дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 березня 2015 року. Листом від 01 серпня 2019 року державний виконавець направив розрахунок заборгованості по аліментам з червня 2018 року по липень 2019 року. 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 направив до державної виконавчої служби заяву про перерахунок заборгованості з урахуванням відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків. Як зазначає заявник, замість проведеного перерахунку заборгованості, йому було направлено розрахунок заборгованості по аліментам від 22 березня 2021 року за період з квітня 2018 року по лютий 2021 року і без врахування відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, оскільки ОСОБА_1 за вказаний період не мав жодних доходів. В зв`язку з тим, що не вірно проведено розрахунок заборгованості, державний виконавець безпідставно виніс постанови про встановлення тимчасових обмежень та про арешт майна та грошових коштів. Просив суд, визнати дії державного виконавця щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 22 березня 2020 року за період з квітня 2018 року по лютий 2021 року у рамках виконавчого провадження №50800919 таким, що є незаконним і зобов`язати здійснити перерахунок заборгованості за відповідний період з урахуванням відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (вих. №480 від 13 листопада 2019 року); Визнати дії державного виконавця по накладенню арешту на все майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, а також дії по винесенню постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30 червня 2020 року, постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 30 червня 2020 року; постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30 червня 2020 року; постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 30 червня 2020 року; постанови про арешт коштів боржника від 15 серпня 2019 року та постанови про накладення арешту від 19 лютого 2021 року неправомірними та зобов`язати скасувати їх. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування всіх обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що на виконанні у Васильківського МВ ДВС ЦМУМЮ знаходиться виконавчий лист №2/761/3844 від 16 лютого 2016 року, виданий Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів від заробітку щомісячно, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії, починаючи з 03 березня 2015 року і до їх повноліття (виконавче провадження №50800919). Листом від 01 серпня 2019 року державним виконавцем Старцевою В.О. було надіслано розрахунок заборгованості по аліментам з червня 2018 року по липень 2019 року. Разом з цим, 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 направив до Васильківського МВ ДВС ЦМУМЮ заяву про перерахунок заборгованості з урахуванням відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (Вих. №480 від 13 листопада 2019 року). Проте, всупереч та в ігнорування вказаної заяви про перерахунок заборгованості, виконуючим обов`язки начальника МВ ДВС ЦМУМЮ Юлією Ляш було направлено розрахунок заборгованості по аліментах від 22 березня 2021 року за період з квітня 2018 року по лютий 2021 року. Так, наданий розрахунок заборгованості по аліментах від 22 березня 2021 року був як і попередній проведений без врахування того факту, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за вказаний державним виконавцем період (01 червня 2018 року - 01 липня 2019 оку) ОСОБА_1 не мав жодних доходів, що підтверджується відповідною довідкою №480 від 13 листопада 2019 року. Окрім цього, через неправильний розрахунок заборгованості по аліментах державний виконавець неправомірно виніс постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 30 червня 2020 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 30 червня 2020 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 30 червня 2020 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 30 червня 2020 року, постанову про арешт коштів боржника від 15 серпня 2019 року та постанову про накладення арешту майна боржника від 19 лютого 2021 року. Таким чином, внаслідок незаконних дій державного виконавця, які полягають у невідповідності розрахунку вимогам закону, на ОСОБА_1 було неправомірно нараховано заборгованість по аліментах і накладено обмеження та арешти. Суд першої інстанції незважаючи на те, що ним було взято до уваги, той факт, що Скаржник відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 01 червня 2018 року по 01 липня 2019 року не мав жодних доходів, що підтверджується довідкою №480 від 13 листопада 2019 року, поданою разом із скаргою до суду першої інстанції, висновки, які зробив суд абсолютно повністю не відповідають фактичним обставинам справи. Сімейний кодекс покладає обов`язки щодо утримання дитини на обох батьків у рівній мірі, що не було враховано судом першої інстанції, який визнав правомірними дії державного виконавця, що нарахування Скаржникові аліментів у розмірі 1/3 від розміру доходів Боржника, які він до того ж ще й не отримував, і які значно перевищують 50% прожиткового мінімуму, що встановлений для дитини відповідного віку. Зазначає, що 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку становить: з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року - 930 грн, з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2018 року - 972 грн, з 01 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року - 1013,50 грн, з 01 липня 2019 року по 30 листопада 2019 року - 1059 грн, з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2020 року - 1109 грн, з 01 липня 2020 року по 30 листопада 2020 року - 1159 грн, з 01 грудня 2020 року по 27 лютого 2021 року - 1197,50 грн. Отже, розмір заборгованості по аліментах нарахований Скаржнику за період з 01 квітня 2018 року до 27 лютого 2021 року у сумі 129177,40 грн є надмірним для Боржника та таким, що він не в змозі сплачувати, зважаючи на його скрутне матеріальне становище, факт перебування в якому було встановлено у межах розгляду скарги, та несправедливим по відношенню до нього, бо законодавством чітко встановлений рівний обов`язок обох батьків щодо утримання свої дітей. Разом з цим, Скаржник не наполягає на повному скасуванні заборгованості, позаяк він спроможний добровільно сплачувати аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму, що встановлений для дитини відповідного віку і просить суд апеляційної інстанції у відповідності ч. 3 ст.195 СК України здійснити перерахунок заборгованості Скаржника по сплаті аліментів спираючись на вищенаведене у наступному розмірі: з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року - 930 грн х 2 = 5580 грн; з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2018 року - 972 грн х 2 = 9720 грн; з 01 грудня 2018 року по 30 червня 2019 року - 1013,50 грн х 2 = 14189 грн; з 01 липня 2019 року по 30 листопада 2019 року - 1059 грн х 2 = 10590 грн; з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2020 року - 1109 грн х 2 = 15526 грн; з 01 липня 2020 року по 30 листопада 2020 року - 1159 грн х 2 = 11590 грн; з 01 грудня 2020 року по 27 лютого 2021 року - 1197,50 грн х 2 = 7185 грн. Таким чином, із Скаржника за період з 01 квітня 2018 року до 27 лютого 2021 року підлягає стягненню заборгованість у сумі всього 74380 грн, а не нарахована державним виконавцем сума у розмірі 129177,40 грн, що є надмірною для Скаржника і такою, що не співставна з його скрутним матеріальним становищем. Просив, скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його скарги. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Васильківському МВ ДВС ЦМУМЮ з 12 квітня 2016 року перебуває виконавче провадження №50800919 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та доньки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 березня 2015 року і до їх повноліття. В межах зазначеного виконавчого провадження неодноразово складались довідки розрахунки заборгованості по аліментам. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, під час виконання виконавчого листа боржник не сплачував аліменти. Державним виконавцем встановлено, що боржник не має будь-яких доходів, не має на праві власності нерухомого майна. В той же час, державний виконавець встановив, що боржник на праві власності має автомобіль та оголосив його в розшук. Під час виконання виконавчого листа постановою від 15 серпня 2019 року арештовано кошти боржника, постановою від 19 лютого 2021 року арештоване майно боржника; постановами від 30 червня 2020 року встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у праві полювання, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві керування транспортними засобами. Як зазначив заявник в заяві, 01 квітня 2020 року він звернувся до Васильківського МВ ДВС ЦМУМЮ із заявою про проведення перерахунку заборгованості за період з березня 2015 року по березень 2020 року з урахуванням відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків. Копія заяви надана до матеріалів скарги. Додатком до заяви є копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з січня 2015 року по другий квартал 2019 року включно з якої вбачається, що ОСОБА_5 у вказаний період не мав доходів. З копії матеріалів виконавчого провадження вбачається, що вказана заява надійшла до Васильківського МВ ДВС ЦМУМЮ 24 квітня 2020 року. На вказану заяву була надана відповідь від 22 березня 2020 року, з якої вбачається, що відділ державної виконавчої служби не заперечує надходження вказаного листа та з посиланням на ч.2 ст.195 СК України фактично було відмовлено в проведенні перерахунку заборгованості та проведено новий розрахунок заборгованості згідно з яким за період з квітня 2018 року по лютий 2021 року заборгованість за аліментами становить 129177,40 грн. та вказано, що заборгованість нарахована згідно статистичних даних середньомісячної заробітної плати по Васильківському району. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в діях державного виконавця не встановлено порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження». З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частина 2 та 3 статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає права та обов`язки державного виконавця. Крім цього, стаття 180 СК України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. В той же час, положення ч.2 ст.182 СК України передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частина 3 статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Стаття 195 СК України визначає, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Частина 2 статті 195 СК України визначає, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Відповідно до ч.3 ст.195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Згідно з ч.4 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. В той же час ч.8 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. У відповідності до ч.13 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Як передбачено ч.9 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця Васильківського МВ ДВС МЦУМЮ незаконними, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії, оскільки державним виконавцем було проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за матеріалами виконавчого провадження, тоді діючим законодавством не передбачено звільнення батька від обов`язку сплачувати аліменти на утримання дітей у випадку, якщо він офіційно не отримує дохід. Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Викладені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 04 серпня 2022 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді С.О. Журба Т.О. Писана