Постанова КАС ВС № 520/18621/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2022 року м. Київ справа №520/18621/2020 адміністративне провадження № К/9901/36061/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білоуса О.В., суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року (головуючий суддя П`янова Я.В., Любчич Л.В., судді - Присяжнюк О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги, У С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому просив визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 3 грудня 2020 року №Ф-994-17. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки). Стягнуто з ГУ ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 908 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 20 квітня 2021 року ГУ ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу. Вказана апеляційна скарга від імені ГУ ДПС у Харківській області підписана представником Юрчик Людмилою. Водночас, на підтвердження повноважень щодо подання скарги представником Юрчик Л.В . до матеріалів апеляційної скарги додано копію Наказу ГУ ДПС у Харківській області від 20 вересня 2019 року № 182-о «Про призначення працівників» та копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13 липня 2020 року. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу №520/18621/2020. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі № 520/18621/2020 повернуто скаржнику. Ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги мотивована тим, що відсутні документи, які свідчать про те, що Юрчик Л.В., яка підписала апеляційну скаргу, є представником ГУ ДПС у Харківській області у порядку його самопредставництва чи адвокатом. Другий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга має бути повернута скаржнику, оскільки останнім до апеляційної скарги не надано доказів наявності у представника встановлених законом повноважень щодо підписання апеляційної скарги. Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 1 червня 2021 року, ГУ ДПС у Харківській області до Верховного Суду подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило оскаржувану ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Статтею 1 КАС України визначено юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлено порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Частинами першою, третьою статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно із частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Частиною першою статті 55 вказаного Кодексу передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. За приписами частини третьої статті 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Відповідно до частини четвертої статті 55 КАС України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. Отже, КАС України розмежовує такі юридичні категорії як "представництво" та "самопредставництво". Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів") положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України. 2 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України доповнено пунктом 16-1, підпункт 11 якого передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року №1401-VIII. Таким чином, з 1 січня 2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Суд звертає увагу на те, що підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані лише питання представництва. Водночас, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Враховуючи наведене, допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав, можливий за умови сукупної наявності зазначених умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Статтею 82 Цивільного кодексу України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Згідно з частиною четвертою статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, і спеціальним законом, а саме Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. Частиною першою статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр). Згідно із частиною третьою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, з-поміж інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 вказаного Закону, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд. Також суд звертає увагу, що у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, подана апеляційна скарга підписана посадовою особою Головного управління ДПС у Харківській області, яка діє в порядку самопредставництва Юрчик Л.В. На підтвердження повноважень Юрчик Л.В. до матеріалів апеляційної скарги додано копію Наказу ГУ ДПС у Харківській області від 20 вересня 2019 року № 182-о «Про призначення працівників» та копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13 липня 2020 року. Разом з тим, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), станом на дату подання апеляційної скарги (квітень 2021 року) ГУ ДПС у Харківській області перебуває у стані припинення, про що 20 жовтня 2020 року внесено відповідний запис, керівником вказано Єфремова Артема Олександровича, а головою комісії з припинення вказано лише Німого Олега Сергійовича. Відомості про особу, що підписала апеляційну скаргу у Реєстрі відсутні. У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Юрчик Л.В. має статус адвоката, і документа, який би це посвідчував, до апеляційної скарги не додано. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. Враховуючи те, що документів, які б засвідчували право Юрчик Л.В. на здійснення представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і представництва, не надано, то відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що скарга не приймається до розгляду та повертається скаржнику. Оцінюючи у даному конкретному випадку поведінку заявника та обставини справи в сукупності, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції, повернувши апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області, порушив норми частини першої статті 55, частини першої статті 57, частини четвертої статті 59, пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд касаційної інстанції переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України. З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення, а ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В.Білоус Судді Н.Є.Блажівська І.Л.Желтобрюх