LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КАС ВС753/18666/17

від 03.08.2022 · Адміністративна

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2022 року м. Київ справа № 753/18666/17 адміністративне провадження № К/9901/36179/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мороз Л.Л., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №753/18666/17 за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 05.12.2017 (суддя Комаревцева Л.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 (головуючий суддя Горяйнов А.М., судді: Кузьмишина О.М., Файдюк В.В.), ВСТАНОВИВ: У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач, Управління), у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виставлення переплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по 16 червня 2017 року як працюючому пенсіонеру та повернути грошові кошти, які безпідставно утримуються з пенсії згідно з ч. 3 ст. 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.03.2016 по 16.06.2017 позивач не може вважатися працюючим пенсіонером, оскільки він хоч і був зареєстрований як особа, яка провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність, однак фактично таку діяльність не здійснював, доходів не отримував, а страхові внески за вказаний період сплачував на вимогу контролюючого органу. Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 05.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018, в задоволенні позову відмовлено. Так, судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Після приведення пенсійної справи ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства відділом з нарахування та виплати пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві було виявлено переплату пенсії позивачу за період з 01.10.2015 по 31.03.2017 у розмірі 26605, 71 грн. у зв`язку з неповідомленням пенсіонера про працевлаштування. Про факт виникнення переплати пенсії у ОСОБА_1 , як констатовано судами, свідчить лист Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 1142 від 14.03.2017 та довідка форми ОК-5, згідно з якою у період з січня 2015 року по червень 2017 року позивач отримував доходи. З метою досудового врегулювання спору позивачу було направлено лист від 20.03.2017 №324/1к, яким було запропоновано сплатити суму боргу в добровільному порядку, проте такий лист залишений останнім без виконання. 25.04.2017 відповідачем було прийнято рішення № 506 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії в розмірі 26605, 71 грн у зв`язку із працевлаштуванням останнього у період з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2017 року. Не погоджуючись з таким рішенням Управління в частині утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 01 березня 2016 по 16 червня 2017 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Водночас, у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що у період з 01 жовтня 2015 року по 29 лютого 2016 року дійсно працював юристом в МГО «Луганське земляцтво» в м.Києві на підставі цивільно-правової угоди. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що у період з 01 березня 2016 року по 31 березня 2017 року ОСОБА_1 належав до працюючих пенсіонерів, оскільки мав право провадити незалежну професійну (адвокатську) діяльність та був застрахованою особою, що, у свою чергу, свідчить про законність рішення відповідача про утримання надміру виплачених сум. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки усіх доводів сторін та усіх обставин справ, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що у період з 01.03.2016 по 16.06.2017 відповідачем необґрунтовано віднесено його до працюючих пенсіонерів, оскільки адвокатською діяльністю він не займався й доходів від такої не отримував. Відповідач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Спірним у цій справі є правомірність дій пенсійного органу щодо утримання з позивача надміру виплачених сум пенсії у певний період, як працюючій особі, а саме як самозайнятій особі, яка займається незалежною професійною (адвокатською) діяльністю. Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакціях, які діями на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Згідно із частиною 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. На переконання відповідача, позивач у період з 01.03.2016 по 16.06.2017 був працюючим пенсіонером, а саме самозайнятою особо, яка здійснює незалежну професійну (адвокатську) діяльність. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, які забезпечують себе роботою самостійно, зокрема, займаються адвокатською діяльністю, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню. Пунктом 3 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення. Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Частиною 1 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», взяття на облік осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, зокрема тих, що займаються адвокатською діяльністю, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Відповідно до частини 6 статті 31 та частини 7 статті 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відомості як про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю так і про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України. Отже, статус непрацюючої особи набувається за умови як зняття такої особи з обліку податкових органів, так і зупинення або припинення ним права на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до статей 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Судами попередніх інстанцій встановлено, що у спірний період позивач був зареєстрований у Єдиному реєстрі адвокатів України; право ж на заняття адвокатською діяльністю позивача було зупинене згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності) з 16 червня 2017 року. Питання, чи може особа, яка має адвокатське посвідчення вважатись безробітною, вже було предметом розгляду Верховним Судом. Зокрема, у поставах від 31.05.2018 (справа №750/9213/16-ц), від 07.04.2020 (справа №287/21/15-а) Верховний Суд дійшов висновків, що «… адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття її на облік органами Державної фіскальної служби України….». «… адвокату, який має діюче свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, надана законом можливість забезпечувати себе роботою, тобто адвокат є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, належить до зайнятого населення та не може бути визнаний безробітним.». Враховуючи такі приписи Закону та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що у спірний період позивач, забезпечуючи себе роботою самостійно, належав до зайнятого населення, відтак відповідач правомірно прийняв спірне рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії у цей період. Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, відсутність порушень норм процесуального права й необґрунтованість вимог касаційної скарги. Всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Дарницького районного суду м.Києва від 05.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 у справі №753/18666/17 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»