Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/11162/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 серпня 2022 року м.Дніпросправа № 340/11162/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 340/11162/21 (суддя Сагун А.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач) щодо застосування обмеження пенсії, призначеної ОСОБА_1 , максимальним розміром з 01.04.2019; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позову посилався на протиправні дії відповідача, який після проведення перерахунку на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 у справі №340/3625/21 застосував обмеження максимального розміру пенсії (розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено. Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, позовні вимоги в частині зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01.12.2019 повинні бути залишені без розгляду в зв`язку з пропуском позивачем 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду. На думку відповідача, положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668 від 08.07.2011, які діяли на момент виникнення права на призначення пенсії та продовжують діяти на час подання позовної заяви, рішенням Конституційного Суду України неконституційними не визнавались, а тому зазначені норми Закону підлягають застосуванню при визначенні максимального розміру пенсій позивача. Отже, позовні вимоги не гуртуються на нормах чинного законодавства України та не підлягають задоволенню. Також, представником відповідача зазначено, що Головне управління з квітня 2021 року позбавлене функції фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, фінансування зазначених виплат здійснюється централізовано - Пенсійним фондом України. Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером за вислугою років Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перебуває на обліку відповідача ( а.с. 36-53). Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 у справі №340/3625/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо непроведення з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії позивачу на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області" від 14.05.2021 №8753; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області" від 14.05.2021 №8753, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Пенсію позивачу перераховано на підставі рішення суду з розрахунку 90 % відповідних сум грошового забезпечення у розмірі 24 289,2 грн., яку, з 01.10.2021, обмежено 10 прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, в сумі 18 540 грн. ( а.с.53). Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивачу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Частиною 2 ст.19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Законом від 09.04.1992 № 2262-XII. Так, Закон від 09.04.1992 № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. У ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII визначається максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Положеннями Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доповнено згідно із Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI. Водночас, зазначені положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року. Так, згідно з п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20.12.2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Отже, всі подальші зміни, внесені до вказаної норми є нереалізованими. У зв`язку із чим, протягом 2019 року ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про обмеження пенсії максимальним розміром. Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI (у тому числі із змінами і доповненнями) до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17. Помилковими є і посилання відповідача на чинність положень Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI, враховуючи те, що вказаний нормативний акт визначає загальні правила щодо заходів реформування пенсійної системи, а отже їх чинність не спростовує неконституційність норм Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року №2262-XII з 20.12.2016 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016. Отже, оскільки обмеження пенсії позивача максимальним розміром не ґрунтується на законі, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплачувати пенсію з 01.04.2019 року без обмеження максимальним розміром пенсії. Щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині позовних про зобов`язання здійснити виплату пенсії позивачу з 01.04.2019, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом. Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає. Тобто, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, не слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки застосування зазначеного строку матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі. Зазначена права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №806/1952/18 (адміністративне провадження №К/9901/66396/18). Посилання відповідача на правові висновки Великої палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16 а від 24.12.2020 не є застосовними до спірних правовідносин, оскільки у зазначеній справі ВП ВС надавав правовий висновок щодо застосування ст. ст. 87, 98 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», а до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ст. 51 Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ. Таким чином посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права є необґрунтованими. Слід врахувати, що фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат не є предметом спору у даній адміністративній справі. Зокрема, позивач, звертаючи вимоги до відповідача, просить провести перерахунок та виплату пенсії. Відповідно до абз. 6 п.3 ч.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 ( чинного на час виникнення спірних правовідносин та судового розгляду справи) Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області є належним відповідачем у справі, на якого покладено функції з виплати перерахованої пенсії. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 340/11162/21 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак