Постанова 4852 № 160/26224/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 160/26224/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Господарського суду Дніпропетровської області та Державної судової адміністрації України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, стягнення грошових коштів,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області просила визнати протиправними дії Господарського суду Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застуванням обмеження нарахування у сумі 226229,29 грн.; Стягнути на користь виплати судді господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду в розмірі 226229,29 грн. за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (01601, вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795); Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути на користь ОСОБА_1 недоотримону суддівську винагороду в розмірі 226 229,29 грн. за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів (при її виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (01601, вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795). У задоволенні інших позовних вимог - відмовити. Господарським судом Дніпропетровської області подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції змінити шляхом виключення наступних положень з мотивувальної частини (сторінка 8): «Також про зменшення обсягів видатків на виплату суддівської винагороди у період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року, у зв`язку із прийняттям Закону N 553-IX не зазначено Господарським судом Дніпропетровської області. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що ДСА України не виділила Господарському суду Дніпропетровської області достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону N 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис). Отже, суд вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області розпорядився цими коштами з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону N 294-IX (зі змінами, внесеними Законом N 553-IX), а тому є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій саме Господарського суду Дніпропетровської області.» Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що Господарський суд Дніпропетровської області як розпорядник бюджетних коштів, не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду протягом спірного періоду понад виділені для цього бюджетні асигнування. Державною судовою адміністрацією України також подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, обставини справи з`ясовано неповно. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Як було встановлено судом першої інстанції, позивач зарахована до складу суддів Господарського суду Дніпропетровської області Указом Президента України N 346/2003 «Про призначення суддів» від 21.04.2003 строком на 5 років. Постановою Верховної Ради України «Про призначення суддів» від 11.12.2008 N 647-VI позивача обрано на посаду судді Господарського суду Дніпропетровської області безстроково. Наказом виконуючого обов`язків голови Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2020 позивачу, як судді Господарського суду Дніпропетровської області, встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 % від посадового окладу, починаючи з 01.01.2020. Згідно довідки Господарського суду Дніпропетровської області про заробітну плату, виданої 06 грудня 2021 року, з квітня 2020 року по серпень 2020 року включно, позивачу нараховано обмеження заробітку у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 226229,29 грн на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» (в редакції Закону України від 13.04.2020 N 553-IX) та, враховуючи Рішення Ради суддів України від 24.04.2020 N

22. Позивач звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що обмеження виплати позивачеві суддівської винагороди у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 року на підставі статті 29 Закону N 294-IX (в редакції Закону N 553-IX) було неправомірним. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій та не може змінюватися іншими законами. Висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають положенням ст.130 Конституції України. Що стосується визначення способу захисту порушеного права позивача. Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду в розмірі 226 229,29 грн. за період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів (при її виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, фактично встановив порядок примусового виконання судового рішення. Разом із тим, особливості виконання судового рішення про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, не вказують на необхідність встановлення відповідного порядку виконання у самому судовому рішенні. Задовольняючи позов таким чином, суд першої інстанції не врахував відсутність в резолютивні частини судового рішення відповідачів, чим унеможливив визначення боржника у виконавчому документі, на підставі якого рішення суду підлягає примусовому виконанню. Наявність у ДСА України окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду не впливає на порядок виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є відповідний суд та ДСА України, оскільки, виходячи з положень частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і пункту 25 Порядку N 845, безспірне списання коштів за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду здійснюється незалежно від того, чи діє така бюджетна програма у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів. В той же час, приймаючи рішення по справі, колегія суддів виходить з положень частини 5 статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. В позовних вимогах, що заявлені позивачем до суду першої інстанції, не зазначено з кого з відповідачів позивач просить стягнути спірну суму. Враховуючи позовні вимогти, заявлені позивачем, рішення суду в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню, в задоволенні позову в цій частині належить відмовити. Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Господарського суду Дніпропетровської області та Державної судової адміністрації України задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, стягнення грошових коштів скасувати в частині задоволених позовних вимог. В задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Дніпропетровської області, Державної судової адміністрації України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, стягнення грошових коштів залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 03 серпня 2022 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш