Постанова Черкаський апеляційний суд № 693/1050/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1059/22Головуючий по 1 інстанції Справа №693/1050/21 Категорія: 304090200 Коцюбинська Ю.Д. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: : Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М. учасники справи: позивач АТ КБ «Приватбанк»; відповідач ОСОБА_1 ; особа, яка подає апеляційну скаргу позивач АТ КБ «Приватбанк» розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового провадженняапеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Коцюбинської Ю.Д. у приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області 02.06.2022 року,у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : 08.11.2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач АТ КБ «Приватбанк» вказує, що відповідач звернувся до нього з метою отримання банківських послуг, у зв?язку з чим підписав заяву б/н від 27.11.2019 року. Після підписання вищевказаної заяви-анкети разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, на ім?я відповідача ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, розмір якого у подальшому збільшився до 22 000 грн. 00 коп. Так як позивач - банк свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах установленого кредитного ліміту, а відповідач у свою чергу зобов?язалася здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесення коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов?язкового платежу. Відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов?язаннями, а тому позивач має право достроково вимагати від відповідача повернення всієї суми заборгованості. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 17.10.2021 року має заборгованість 24181,12 грн., яка складається з наступного: 21595,94 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 00,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту та 21595,94 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 2585,18 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 00,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 00,00 грн. - нараховання пені; 00,00 грн. нарахованння комісії. На даний час відповідач ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача. У зв`язку з вищевикладеним позивач АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 24181,12 грн., судові витрати у розмірі 2 270,00 грн. та позивач не заперечував проти винесення заочного рішення. Заочним рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 02 червня 2022 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в сумі 21 595 (двадцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 94 копійки, згідно договору б/н від 27.11.2019 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2 027 (дві тисячи двадцять сім) гривень 34 копійки. В іншій частині позовних вимог у задоволені відмовлено. Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог (щодо стягнення відсотків), АТ КБ «Приватбанк» оскаржило рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається, що скаржник не згоден із заочним рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 02 червня 2022 року в частині незадоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків, оскільки вважає, що рішення в цій частині ухвалено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник зауважив, що в іншій частині рішення суду першої інстанції банком не оскаржується щодо часткового задоволення вимог та стягнення тіла кредиту. В апеляційній скарзі вказується, що сторони письмово узгодили умови кредитування, в тому числі і розмір відсоткової ставки, підписавши заяву № б/н від 27.11.2019 року. 27.11.2019 року відповідачу ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок, видано картку, яка в подальшому перевипускалася, на карту встановлено кредитний ліміт в розмірі 22000,00 грн. 27.11.2019 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг, згідно до якої сторони визначили розмір та порядок погашення кредиту, сплати процентів, обов`язки клієнта здійснювати погашення кредиту у строки та в розмірах відповідно до договору. Таким чином, сторони письмово узгодили умови кредитування, в тому числі і розмір відсоткової ставки. Скаржник посилається в апеляційній скарзі, що підстави вважати укладений кредитний договір безпроцентним відсутні, із виписки по рахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 почала користуватися кредитними коштами, починаючи з 09.12.2019 року, тобто після підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг на ознайомлення з умовами кредитування. Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду з умовами кредитування шляхом часткового погашення заборгованості за відсотками. Скаржник звертає увагу на те, що відповідач не спростувала, що нею отримано кредитну картку, і не надала будь-яких доказів про те, що розрахунок заборгованості банку за відсотками не відповідає умовам кредитування, з якими вона була ознайомлена, підписавши заяву про приєднання до Умов та правил, та з якими вона фактично погодилася, прийнявши оферту банку, користуючись кредитними коштами, та частково погашаючи заборгованість. Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг не була долучена до позовної заяви та не надана до суду першої інстанції, через великий обсяг документів, а саме: 109 сторінок додатків, через технічну помилку дану заяву пропустили, що є поважною причиною її неподання до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі вказується, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 12 ЦПК, оскільки спростував доводи позивача щодо ознайомлення з умовами кредитування, при тому, що відповідач ОСОБА_1 участі у справі не брала і будь-яких заперечень не подавала.Посилання суду на те, що відповідач не була повідомлена про умови кредитування, не містять правового обґрунтування, оскільки відповідач жодного разу не з`явилася до суду першої інстанції, не заперечувала проти позову, не посилалася на порушення банком положень Закону України «Про захист прав споживачів».Висновок суду, щодо не ознайомлення відповідача з умовами кредитування суперечить основним принципам цивільного судочинства - диспозитивності та змагальності сторін. Враховуючи наведене, в апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить суд апеляційної інстанції скасувати заочне рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 червня 2022 року у частині незадоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін та стягнути з відповідача судові витрати. Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу представника позивача від відповідача не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимоги апеляційної скарги позивача, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Приймаючи до уваги, що скаржник в апеляційній скарзі просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків, то колегія суддів апеляційного суду перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за простроченими відсотками згідно договору б/н від 27.11.2019 року у розмірі 2585,18 грн. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, приймаючи до уваги роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року про те, що під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Вирішуючи спір задовольняючи позовні вимоги банку частково, суд першої інстанції , ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсоткамивиходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вирішуючи спір, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції послався у рішенні, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, повні версії яких розміщені на сайті www.privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети - заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідач ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 27.11.2019 року. Згідно вказаної заяви вона погодився з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, ознайомилася з вищевказаними умовами та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір ліміту в подальшому збільшився до 22000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки. У заяві зазначається, що відповідач ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Також вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і згона з його умовами, примірник якого погодилась отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. До кредитного договору позивач - банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Повна версія Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17.10.2021 року становить 21595,94 грн. за простроченим тілом кредиту 2585,18грн. за простроченими відсотками, а разом 24181,12 грн. Частиною 1 ст. 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Частиною 2 ст. 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним відповідно ст.1055 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. АТ КБ «Приватбанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками згідно договору б/н від 27.11.2019 року у розмірі 2585,18 грн. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі, їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Приватбанку, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов?язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов?язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідач ОСОБА_1 та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), який може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 383/418/20. Враховуючи наведе вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов?язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Крім того, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, повні версії яких розміщені на сайті www.privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Так, представник АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі стверджує, що відповідач ОСОБА_1 підписала заяву про ознайомлення з умовами кредитування, яку суд розцінює, як паспорт споживчого кредитування, та підтвердила свою згоду з ними шляхом часткового погашення заборгованості за відсотками. Тобто, скаржник вважає, що дана заява є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору, з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими доводами скаржника з огляду на наступне. Кредитний договір укладається у письмовій формі згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом у відповідності до ч. 3 ст. 1054 ЦК України. Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі, з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема, шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов?язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов?язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), при цьому, відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19). Таким чином, судом першої інстанції виконано вимоги ст. 89 ЦПК Українищодо оцінки доказів і ст. 263 ЦПК Українищодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично, оскільки є безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції в частині відмови стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за простроченими відсотками згідно договору б/н від 27.11.2019 року у розмірі 2585,18 грн. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним в частині відмови стягнення заборгованості за простроченими відсотками, тому не підлягає скасуванню, оскільки ухвалене з дотриманням норм процесуального законодавства, правильним застосовуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід віднести за рахунок скаржника, оскільки з інших учасників судового процесу судові витрати не стягуються, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено та рішення суду першої інстанції залишено без змін, тому судові витрати не підлягають перерозподілу. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 02 червня 2022 рокуу справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством. Головуючий Л.В. Нерушак Судді Б.Б. Вініченко О.М. Новіков