Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/8946/22

Справа № 127/8946/22 Провадження № 33/801/511/2022 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2022 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Стьоби Юрія Миколайовича, подану від імені ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, встановив: Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн. Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 28.04.2022 р. о 18-50 год. по вул. Р. Скалецького, 35 м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 520І, р/н НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, почервоніння очей і поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2022 року адвокат Стьоба Ю. М., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність, просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; викликати для дачі свідчень працівників поліції роти БУПП у Вінницькій області ДПП, які складали протокол: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який керував автомобілем. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 28.04.2022 він відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак такі висновки не відповідають фактичним обставинам справ та спростовуються зібраними по справі доказами. Як пояснив ОСОБА_1 28.04.2022 по вул. Р. Скалецького в м. Вінниці сталась ДТП за участі автомобіля BMW 520І, р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , в якому він був пасажиром. Усі учасники ДТП зупинились на парковці і домовлялись про мирне врегулювання пригоди. Визнавши себе винним в ДТП ОСОБА_5 домовився з іншими учасниками про відшкодування їм шкоди. Біля автомобіля був тільки він, оскільки ОСОБА_5 поїхав за коштами для відшкодування шкоди внаслідок ДТП. Після того, як ОСОБА_5 поїхав з місця пригоди, прибули працівники поліції, які перевіряли документи у всіх. Працівники поліції перевірили в ОСОБА_1 паспорт, в якому було його водійське посвідчення, та вирішили, що саме він керував транспортним засобом і безпідставно пропонували останньому пройти освідування на стан наркотичного сп`яніння. Він пояснив, що за кермом не був і просив поліцейських дочекатись ОСОБА_5 . Однак поліцейські не перевіривши того факту, що за кермом ОСОБА_1 не був, склали відносно нього протокол про відмову від проходження ним освідування, хоча останній не відмовлявся і мав намір це зробити разом з ОСОБА_5 . Тому для усунення недоліків і для встановлення істини по справі апелянтом було заявлене клопотання про виклик працівників поліції, ОСОБА_5 та інших учасників ДТП, однак судом йому було відмовлено в задоволенні цього клопотання. Вважає, що місцевий суд визнав ОСОБА_1 винним не дослідивши доказів та не опитавши свідків та прийняв незаконне рішення. Таким чином, працівники поліції для того, щоб на законній підставі складати адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 , повинні були відібрати пояснення від усіх учасників ДТП, в тому числі від ОСОБА_5 , і переконатись у тому, хто був за кермом. Суд, відповідно, для того, щоб притягнути ОСОБА_1 до відповідальності також повинен був допитати перерахованих осіб. Відповідно знаходження ОСОБА_1 поряд з транспортним засобом, який, крім того, не був в стані руху (знаходився в нерухомому стані), не є доказом того, що він ним керував. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Стьоба Ю. М. підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили задовольнити апеляційну скаргу. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомив, що після ДТП водії з`їхали з дороги і зупинилися. Свідок вийшов з машини і попрямував до автомобіля BMW, який зупинився позаду його автомобіля. Від дверей водія автомобіля BMW йому назустріч йшов ОСОБА_1 , який був агресивно налаштований і кричав, що він правий, а свідок винен в даній ситуації. На місці водія нікого не було, а на місці пасажира спереду сидів чоловік, який потім виявився другом ОСОБА_1 .. Суду пояснив, що підтримує свої письмові пояснення надані працівникам поліції. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, свідка ОСОБА_6 , зваживши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України). Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Згідно з пунктом 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Крім того, відповідно п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, у разі виявлення іншого, крім алкогольного, сп`яніння поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я та проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу не проводиться. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, які належно оцінені судом і детально викладені у постанові. Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №412913 від 28.04.2022 (а. с. 2), поясненнями свідка ОСОБА_6 (а. с. 4), дослідженим відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції (а. с. 6), рапортом працівника поліції від 28.04.2022 (а. с. 5), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 3). Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року). Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду і мав намір це зробити разом з товаришем ОСОБА_5 .. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний відеозапис було зроблено з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспекторів патрульної поліції, який приймав участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку. Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку. Проте, з дослідженого відеозапису встановлено, що на неодноразові пропозиції поліції пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 лише повідомляв про можливість такого проходження після повернення його товариша, який, з його слів, теж повинен пройти такий огляд, чим створював перешкоди щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог, передбачених пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України і, відповідно, у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Адміністративне стягнення на нього накладено в межах санкції вищевказаної статті, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження доводів апелянта щодо порушення його процесуальних прав при розгляді справи судом першої інстанції, а порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, відсутні. Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу адвоката Стьоби Юрія Миколайовича, подану від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко