Постанова 4802 № 159/5169/21

Справа № 159/5169/21 Головуючий у 1 інстанції: Волкова Ю. Ф. Провадження № 22-ц/802/631/22 Категорія: 39 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 серпня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., розглянувши в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05.04.2018 у розмірі 22 832,78 грн. Позов мотивовано тим, що 05.04.2018 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в Банку з метою укладення кредитного договору, погодилась на запропоновані Банком умови кредитування, отримала платіжну карту та скористалась кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту. Через неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту станом на 20.08.2021 існує заявлена до стягнення заборгованість на загальну суму 22 832 грн 78 коп., з яких: 17 548 грн 83 коп. заборгованість за тілом кредиту, 5 283 грн 95 коп. заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2022 рокузадоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 05.04.2018, яка відповідає заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17 548 грн 83 коп. (сімнадцять тисяч п`ятсот сорок вісім грн 83 коп.). У задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками у сумі 5 283 грн 95 коп відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати в сумі 1 744 грн 72 коп. (одна тисяча сімсот сорок чотири грн 72 коп.). В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Омельченко Є. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» в цій частині задовольнити. В іншій частині рішення суду жодною із сторін не оскаржується. З поданої апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Згідно ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2018 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, погодившись з тим, що Анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг становить договір про надання банківських послуг. Конкретні Умови та Правила надання банківських послуг чи тарифи кредитування по конкретному виду карти відповідачка не підписувала. За розрахунком банку відповідачка ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, станом на 20.08.2021 існує заборгованість в сумі 22 832 грн 78 коп., з яких: 17 548 грн 83 коп. заборгованість за тілом кредиту, 5 283 грн 95 коп. заборгованість за відсотками. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент- Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів Банк та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-Банк, які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-Банк розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим банком у період - з часу виникнення спірних правовідносин (2018 рік) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (вересень 2022 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-банк у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в Акцент-банк, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в Акцент-Банк не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані АТ «Акцент-Банк» Умови та Правила надання банківських послуг в у АТ «Акцент-Банк» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Відмовляючи у задоволенні вимог банку про стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 5283,95 гривень, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивачем не доведено факт досягнення між сторонами домовленостей про сплату процентів за користування кредитом. Як вбачається із Анкети-заяви від 05 квітня 2018 року, сторони не обумовили суму отриманого тіла кредиту, проценти за користування кредитом, чи штрафні санкції за неналежне виконання вимог щодо повернення кредитних коштів. З поданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що розрахунок проведений за період з 05квітня 2018 року по 20 серпня 2021 року. З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховувались відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 46,8%. Обґрунтовуючи підставність нарахування відсоткової ставки банк послався на Паспорт споживчого кредиту, який містить підпис відповідача. Апеляційний суд відхиляє такі доводи банку, оскільки термін «Паспорт споживчого кредиту» випливає зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банк, які ОСОБА_1 не підписані, а зазначені у цьому Паспорті споживчого кредиту від 05 квітня 2018 року процентні ставки не містять інформації, що вони стосуються саме договору б/н від 05 квітня 2018 року, а тому не можуть свідчити про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагають положення статей 3, 627 ЦК України. Зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише в період з 05 квітня 2018 року по 01 липня 2018 року. Більше того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, а тому доводи банку про погодження умов кредитного договору шляхом підписання позичальником даного паспорту кредиту є необґрунтованими. З врахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що даний паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору. Висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у подібних правовідносинах, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 у справі № 313/346/20-ц провадження № 61-14573св20. Отже, висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову узгоджується з наведеними нормами матеріального права, правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 342/180/17, а також із встановленими у даній справі обставинами, тому перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про часткове задоволення позову АТ «Акцент-Банк» відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно звільнив відповідача від відповідальності щодо погашення складової заборгованості, а саме заборгованості за процентами, відхиляються апеляційним судом, оскільки можливість нарахування банком відсотків у зазначеному розмірі позивачем належними та допустимими доказами не підтверджені. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленого рішення, в оскаржуваній частині, не впливають. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення, в оскаржуваній частині, та відсутність підстав для його скасування. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у даній справі єдата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 квітня 2022 року, в оскаржуваній частині, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: