Постанова 4873 № 910/16490/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" липня 2022 р. Справа№ 910/16490/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Яковлєва М.Л. Чорногуза М.Г. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/16490/21 (суддя Андреїшина І.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 169 599,12 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 169 599,12 грн штрафу. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не забезпечив своєчасної доставки вантажів. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія «Вертикаль» штраф за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 169 599 грн 12 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 543 грн 99 коп. Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/16490/21 змінити шляхом зменшення розміру задоволених позовних вимог до суми 141 332,05 грн. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, зазначаючи, що суд дійшов хибного висновку про те, що розмір штрафу, який підлягає стягненню, має розраховуватись у відсотковому співвідношенні від розміру провізної плати з урахуванням податку на додану вартість. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/16490/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Чорногуза М.Г., Кравчука Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/16490/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16490/21. Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/16490/21. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 у зв`язку перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/16490/21. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022 для розгляду справи №910/16490/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Чорногуз М.Г., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/16490/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/16490/21. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Позивач своїм процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне. Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 23.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно- експедиторська компанія «Вертикаль» (надалі - позивач, замовник) шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису направило Акціонерному товариству «Українська залізниця» (надалі - відповідач, перевізник) заяву № 43133523/2020-001 від 23.03.2020 про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. 24.03.2020 відповідач направив позивачу повідомлення № 99-43133523/2020- 001, яким засвідчив прийняття від позивача заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, повідомив про присвоєння позивачу кодів відправника/одержувача 2217 та платника 8141123 з відкриттям особового рахунку 8141123. Відповідно до зазначеного повідомлення код платника 8141123 використовується для ідентифікації договірних відносин між замовником та перевізником як номер договору. Згідно з п. 1.1. договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. Відповідно до п. 1.4. договору, надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами. Згідно з п. 1.5. договору цей договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до п.п. 8.1., 8.2. договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовується власні інформаційні системи перевізника. Електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає оформлення документів з накладанням КЕП (із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача), якщо їх оформлення в електронній формі реалізовано в інформаційних системах перевізника та нормативно- правовими актами не встановлено обов`язковість паперового оформлення, а саме, накладна та супроводжувальні документи при перевезенні у внутрішньому сполученні. Згідно з п.п. 8.5.4., 8.5.5. договору підтвердження приймання вантажу до перевезення за ЕПД проводиться шляхом проставляння в ЕПД дати прийняття вантажу до перевезення та накладання КЕП. На вимогу замовника перевізник засвідчує дату прийняття вантажу до перевезення шляхом проставляння календарного штемпелю в роздрукованій копії ЕПД. Друк паперової копії ЕПД накладної виконується замовником або за окрему плату на його вимогу перевізником. Оформлений ЕПД із наявним КЕП (що є підтвердженням прийняття вантажу до перевезення), передається замовнику за допомогою власної інформаційної системи перевізника. Відповідно до п. 8.7. договору у випадку судового розгляду справи, чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері. Пунктом 9.5. договору передбачено, що договір укладається в електронній формі. У виняткових випадках, обумовлених правовим статусом замовника допускається укладення договору в паперовій формі. На виконання умов договору, відповідач (перевізник) протягом серпня місяця 2021 доставив на адресу одержувачів ТОВ «ТІС», AT «Одеський припортовий завод» вантажі згідно залізничних накладних №№ 40831208, 40929770 (досилочна накладна). 40791386, 40816241, (досилочна накладна), 40817017 (досилочна накладна), 40861536 (досилочна накладна), 40122269, 40405870, 40523250 (досилочна накладна), 40241432, 40226789, 40350563, 40611774, 34763938, 40579831, 40376493, 34774182, 34804310. Відправником вантажу та замовником послуг перевезення за даними накладними є позивач. Звернувшись з даним позовом, позивач зазначає, що відповідно до календарних дат прибуття вантажів на станції призначення згідно вказаних вище накладних (графа 51), останні доставлено відповідачем з простроченням терміну доставки, визначеного п. 41 Статуту залізниць України та правилами обчислення термінів доставки вантажів. Однак, за твердженнями позивача, відповідач порушив передбачені у ст. 41 Статуту залізниць України та Правилах обчислення термінів доставки вантажів, строки доставки вагонів за спірними накладними, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 169 599,12 грн. Вказані вимоги судом першої інстанції визнано обґрунтованими та задоволено. Суд дійшов висновку, що оскільки відповідач допустив прострочення термінів доставки вантажів, що підтверджується доданими до позову накладними та відображено у розрахунку розміру штрафу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідний штраф у загальному розмірі 169 599,12 грн. Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру штрафу. Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до частин 5, 6 статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Згідно статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. За змістом частини 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Відповідно до частини 5 вищезазначеної статті умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У статті 2 Статуту зазначено, що останній визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту). Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Згідно пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ (пункт 1.3 цих Правил). Частинами 1, 2, 5 статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року № 644, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 8 червня 2011 року № 138, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 ГК України). Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки. Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000. № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата. Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на число місяць» (пункт 2.1. Правил). Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу. До відзиву на позовну заяву відповідачем надано акти загальної форми. Відповідно до п. 4.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011) у разі переадресування вантажу за первинними документами найменування станції призначення і її код, одержувач, його код і адреса в накладній змінюються (так, щоб їх можна було прочитати) і вказуються нові дані відповідно до наказу про переадресування. Крім того, в графі 49 «Відмітки залізниці» проставляється запис: «Вантаж переадресовано за наказом _______ від ____ N ____ на станції ________ залізниці». Зміни засвідчуються підписом працівника станції із зазначенням найменування станції переадресування. Пунктом 2.9 Правил передбачено, що про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, частково зроблені у графах 49 накладних №№ 40831208, 40929770 (досилочна накладна). 40791386, 40816241, (досилочна накладна), 40817017 (досилочна накладна), 40861536 (досилочна накладна), 40122269, 40405870, 40523250 (досилочна накладна), 40241432, 40226789, 40350563, 40611774, 34763938, 40579831, 40376493, 34774182, 34804310 відмітки не містять причини затримки вагонів, яка дає право залізниці на збільшення термінів доставки вантажів, та не є підставою для збільшення термінів доставки. Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. Частиною 1 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. Відповідно до п.116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні. Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. Календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, підтверджується, що вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вказане відповідачем не заперечується. Натомість апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір штрафу, який підлягає стягненню, має розраховуватись у відсотковому співвідношенні від розміру провізної плати з урахуванням податку на додану вартість та у зв`язку з цим просить суд змінити оскаржуване рішення шляхом зменшення розміру задоволених позовних вимог до суми 141 332,05 грн. Також посилаючись на те, що позивачем неправильно нараховано штрафні санкції на вартість послуг із перевезення вантажу, із врахуванням ПДВ, у відзиві відповідач навів власний розрахунок штрафних санкцій з урахуванням вказаної позиції. Однак, вказані доводи відповідача колегією суддів сприймаються критично, оскільки податок на додану вартість - це одна із складових ринкової вартості у даному випадку - послуг з перевезення вантажу, а відтак - штраф у відповідності до п. 116 Статуту залізниць України повинен враховуватись з повної вартості послуги перевезення вантажу, тобто із урахуванням ПДВ. Більше того, як правильно вказав суд першої інстанції, сторони у справі є платниками ПДВ, та відповідачем за свої послуги нараховується та списується податок на додану вартість з позивача, про що свідчать надані позивачем переліки по кожній спірній залізничній накладній. Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Південно-Західного апеляційного господарського суду від 19.07.2019 року у справі №916/1002/19 та від 30.09.2019 року у справі №916/1005/19. Отже, з огляду на викладене, твердження скаржника щодо зменшення розміру задоволених позовних вимог до суми 141 332,05 грн. колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. У частині третій статті 2 ГПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем надано розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку залізницею вантажу, розрахованого на підставі п. 116 Статуту залізниць України, розмір якого становить 169 599,12 грн. Відтак, враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач допустив прострочення термінів доставки вантажів, що підтверджується доданими до позову накладними та відображено у розрахунку розміру штрафу, з огляду на відхилення судом заперечень скаржника щодо його розрахунку, та як наслідок, відхилення розрахунку відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідний штраф у загальному розмірі 169 599,12 грн. Судовою колегією враховано, що відповідачем в суді першої інстанції заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафу на 80%, мотивоване відсутністю збитків у позивача. Вказане клопотання судом першої інстанції вмотивовано відхилено з посиланням на те, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому відсутні підстави для зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру штрафу. Суд апеляційної інстанції наголошує, що вказане відповідачем на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не оспорюється. Підсумовуючи викладене, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції. Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/16490/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/16490/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/16490/21 - залишити без змін. Матеріали справи №910/16490/21 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Головуючий суддя В.В. Куксов Судді М.Л. Яковлєв М.Г. Чорногуз