Постанова 4817 № 607/4976/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/4976/21 Головуючий у 1-й інстанції Дзюбича В.Л. Провадження № 22-ц/817/528/22 Доповідач - Міщій О.Я. Категорія - 351000000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2022 року м. Тернопіль Колегія суддів судової палати в цивільних справах Тернопільського апеляційного суду в складі: головуючого - Міщій О.Я. суддів - Костів О. З., Шевчук Г. М., секретар с/з - Сович Н.А. з участю боржника ОСОБА_1 , представника Відділу ДВС у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Крушанської О.Р., стягувача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/4976/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.04.2022 року, постановлену суддею Дзюбичем В.Л., за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 67925788 від 17.12.2021 року, ВСТАНОВИЛА: В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 17.12.2021 головним державним виконавцем Відділу ДВС у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Перешлюгою Н.Р. на підставі виконавчого листа № 607/4976/21, виданого 26.11.2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67925788. Згідно вказаного виконавчого листа, ОСОБА_1 зобов`язано усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом її вселення у вказане житлове приміщення, а також зобов`язано виділити ОСОБА_2 у вказаній квартирі в користування прохідну кімнату 7 площею 17,4 кв. м. з правом проходу через неї відповідача ОСОБА_1 до кімнати 8 площею 8,5 кв. м., а також кімнату 9 площею 8,4 кв.м., кімнати 6 площею 8,4 кв. м. та 8 площею 8,5 кв. м. - залишено у користуванні ОСОБА_1 , коридор площею 4,3 кв. м., кладова - 0,6 кв. м., туалет - 1,1 кв.м., ванна - 2,0 кв.м., кухня - 5,8 кв. м. залишена в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 гривень. ОСОБА_1 зазначив, що згідно постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2021 року його повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 днів та стягнуто виконавчий збір/основу винагороду приватного виконавця у розмірі 12000 гривень. Вказав, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2021року не відповідає вимогам закону, оскільки указаний процесуальний документ прийнятий після добровільного виконання ним рішення суду. Зокрема, ще в кінці листопада 2021 року він передав стягувачу ключі від квартири та надав ОСОБА_2 безперешкодний доступ до житла. Указана обставина, на думку ОСОБА_1 , свідчить про те, що державний виконавець виконавчих дій не вчиняв, оскільки судове рішення було виконане задовго до відкриття виконавчого провадження. Враховуючи вказане, ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу ДВС у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р. у виконавчому провадженні № 67925788 щодо відкриття виконавчого провадження та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2021 року, яка прийнята у виконавчому провадженні № 67925788. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 14.04.2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Перешлюги Н.Р. у виконавчому провадженні № 67925788 та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2021 року, яка прийнята у виконавчому провадженні № 67925788 - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, постановивши нове судове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на те, що суд не повно з`ясував обставини справи, допустив порушення вимог цивільно-процесуального закону. Висновок суду про правомірність дій державного виконавця Попович М.О. вважає безпідставним, оскільки рішення суду про усунення перешкод у користування квартирою шляхом вселення ОСОБА_2 у квартиру та зобов`язання виділити ОСОБА_2 житлові приміщення було виконане ним у добровільному порядку. Так, ОСОБА_1 вказав, що в кінці листопада 2021 р. він передав стягувачу ключі від квартири. ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 за допомогою невідомих осіб 1 і 2 грудня 2021 року, без його згоди, встановила додаткову стіну у прохідній кімнаті і закрила двері на замок. Зазначив, що цими діями не він, а стягувач перешкоджає йому користуватися житловим приміщенням, оскільки він не може користуватись балконом, вихід на який розміщений в прохідній кімнаті, яка тепер замурована. ОСОБА_1 указує, що стягувач не заперечує факту отримання ключів від квартири і побудови стіни в приміщенні ще до відкриття виконавчого провадження. Представник відділу ДВС у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - Крушанська О.Р. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Зазначив, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 67925788 вчинялися у відповідності до вимог Закону України Про виконавче провадження, тому відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 . Представник відділу ДВС зазначила, що боржником не доведено неправомірності дій державного виконавця у виконавчому провадженні, як і не доведено факту виконання ним рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05.10.2021 року в добровільному порядку, тому дії державного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2021 року є правомірними. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що боржником не доведено факту добровільного виконання судового рішення, а дії державного виконавця є правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції. Судом установлено, що 26.11.2021 року видано виконавчий лист у справі № 607/4976/21, згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5.10.2021 року, яким зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 у житлове приміщення. Зобов`язано виділити ОСОБА_2 у вказаній квартирі в користування прохідну кімнату 7 площею 17,4 кв. м. з правом проходу через неї ОСОБА_1 до кімнати 8 площею 8,5 кв. м., а також кімнату 9 площею 8,4 кв.м., кімнати 6 площею 8,4 кв. м. та 8 площею 8,5 кв. м. - залишено у користуванні ОСОБА_1 , коридор площею 4,3 кв. м., кладову - 0,6 кв. м., туалет - 1,1 кв.м., ванну - 2,0 кв.м., кухню - 5,8 кв. м. залишено в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Із матеріалів справи видно, що 16.12.2021 року стягувач ОСОБА_2 звернулася до відділу ДВС у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом (а.с. 107). Постановою головного державного виконавця відділу ДВС у м. Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 17.12.2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 67925788 з примусового виконання виконання виконавчого листа № 607/4976/21, виданого 26.11.2021 року. Визначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 12000 гривень. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження (а.с. 109, 110). 17.12.2021 року головним державним виконавцем відділу ДВС у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 150 гривень. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження (а.с. 111,112). 17.12.2021року старшим державним виконавцем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 в користь відділу ДВС у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виконавчого збору в розмірі 12000 гривень. Зазначено, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її прийняття. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження (а.с. 113). Також, 22.12.2021 року старшим державним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_1 направлено виклик державного виконавця, у якому зобов`язано ОСОБА_1 з`явитись 30.12.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 та повідомити про повне чи часткове самостійне виконання рішення суду (а.с. 114-115). 30.12.2021 року старшим державним виконавцем здійснено вихід для перевірки виконання рішення суду боржником за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено Акт, згідно якого усунено ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , який підписано стягувачем ОСОБА_2 і боржником ОСОБА_1 , що відповідає ч. 5 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 116). 18.01.2022 року старшим державним виконавцем відділу ДВС у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на підставі пункту 9 частини першої статті 39, ст. 40 Закону України Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження. У постанові встановлено, що усунено перешкоди у користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення стягувача у житлове приміщення. Виділено стягувачу в користування прохідну кімнату 7 площею 17,4 кв. м. з правом проходу через неї боржника до кімнати 8 площею 8,5 кв. м., а також кімнату 9 площею 8,4 кв.м., кімнату 6 площею 8,4 кв. Кімнату 8 площею 8,5 кв. м. залишено у користуванні боржника. Коридор, кладову, ванну, кухню залишено в спільному користуванні боржника та стягувача (а.с. 118-119). Згідно ст.124 Конституції України, ст. ст. 2, 18 ЦПК України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно статті п`ятої Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців. При цьому, закон установлює саме обов`язок, а не право державного виконавця відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання. Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до частини шостої наведеної норми, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Судом першої інстанції установлено, що зазначені норми матеріального права державним виконавцем додержані і його дії відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №607/4976/21, виданого 26.11.2021 року Тернопільським міськрайонним судом, датована 17.12.2021 року і на момент її прийняття підстави для повернення виконавчого документу стягувачу були відсутні. Доводи ОСОБА_1 про те, що державний виконавець безпідставно відкрив виконавче провадження колегія суддів вважає безпідставними, оскільки боржник не подав доказів щодо добровільного виконання рішення суду. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги те, що після направлення усіх процесуальних документів ОСОБА_1 він не повідомляв державного виконавця про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження. Твердження ОСОБА_1 про передачу ОСОБА_2 в кінці листопада 2021 року ключів від спірної квартири не свідчить про добровільне виконання виконавчого листа, оскільки із змісту виконавчого документа видно, що рішення суду вважається виконаним шляхом вселення ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 , а не шляхом передачі стягувачу ключів від квартири, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу, колегія суддів вважає безпідставними. Крім того, стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні указувала, що рішення суду від 05.10.2021 року на час подання нею заяви до Відділу ДВС для його примусового виконання не було виконане, оскільки боржник продовжує чинити перешкоди у користуванні житлом. Та обставина, що стягувач ОСОБА_2 у спірній квартирі установила без згоди боржника додаткову стіну не може бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки судом в межах заявлених вимог установлено, що держаний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 607/4976/21. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. На підставі наведеного, керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.04.2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 01.08.2022 року. Головуючий Судді