Постанова Львівський апеляційний суд № 463/9573/21

Справа № 463/9573/21 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л. Провадження № 22-ц/811/29/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянувши у м.Львові без участі учасників справи цивільну справу № 463/9573/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом, - В С Т А Н О В И В : позивач через свого представника адвоката Бельдій Н.В., що діє на підставі ордеру серії ВС №1092998 від 19 серпня 2021 року звернулася до суду з позовом про усунення перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права користування та розпорядження належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 , а також про стягнення з відповідача судових витрат. Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року клопотання відповідача задоволено та закрито провадження у справі. При цьому даною ухвалою питання розподілу судових витрат вирішено не було, оскільки в судовому засіданні представник відповідача повідомив, що бажає подати письмове заперечення на клопотання представника позивача про стягнення судових витрат. Оскаржуваною ухвалою клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Бельдій Наталії Володимирівни про стягнення судових витрат задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом, у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (трьох тисяч) гривень. Ухвалу суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Звертає увагу, що відповідач добросовісно доклав усіх зусиль для зняття реєстрації з місця проживання, натомість позивач не надала жодних доказів, які б свідчили про бажання мирно врегулювати спір. Зазначає, що з доданих представником позивача до позову та клопотання про приєднання документів вбачається, що позивачу надавалася юридична допомога, а не професійна правнича, детальний опис робіт відсутній, в акті не зазначено ані номеру справи, ані суті справи, а у зв`язку з тим, що позивачу юридична допомога надавалась у різних категоріях справ з 19.08.2020 року неможливо ідентифікувати надання яких саме послуг підтверджує такий акт. Звертає увагу, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а також ціною позову. Просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 24.11.2021 року і ухвалити нове рішення,яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоч належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що стверджується довідками про доставку електронних листів та SMS (а.с.129-133). Від представника позивача-адвоката Бельдій Н.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду цивільної справи, однак колегія суддів таке відхилила, зважаючи на те, що судову повістку адвокат отримала 09 червня 2022 року та мала достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання відзиву на апеляційну скаргу. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що розглядається процесуальна ухвала про розподіл судових витрат, тобто така не стосується розгляду справи по суті, оскільки провадження у ній закрито. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частин 1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 19 серпня 2020 року між адвокатом Бельдій Н.В. та позивачем ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичної (правової) допомоги №19/08/2, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався за завданням (замовленням) клієнта надати юридичну (правову) допомогу (юридичні послуги/послуги адвоката), а замовник зобов`язувався сплатити адвокату винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень у порядку та строк обумовлені сторонами у договорі (а.с. 25). З матеріалів справи встановлено, що ухвалою суду від 9 вересня 2021 року позов адвоката Бельдій Н.В. в інтересах ОСОБА_2 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 11 жовтня 2022 року за правилами спрощеного позовного провадження(а.с.32). 11 жовтня 2022 року учасники справи в судове засідання не з`явились (а.с.44), розгляд справи відкладено на 15 листопада 2022 року. 8 жовтня 2021 року на електронну адресу суду та 18 жовтня 2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. 9 листопада 2021 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи доказів про те, що він вжив заходів для зняття з реєстрації місця проживання та відповідно просив закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору. 15 листопада 2021 року представником позивача ОСОБА_3 подано заяву-клопотання, відповідно до якої не заперечувала проти закриття провадження у справі, однак оскільки відповідач знявся з реєстрації вже після відкриття провадження у справі просила при постановленні ухвали про закриття провадження у справі розглянути питання про стягнення з відповідача ОСОБА_1 судових витрат. До заяви долучила акт виконаних робіт №1-19/08/2 від 15.11.2022 та копію квитанції до прибуткового касового ордера на суму 5000 грн. Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року клопотання відповідача задоволено та закрито провадження у справі. При цьому даною ухвалою питання розподілу судових витрат вирішено не було, оскільки в судовому засіданні представник відповідача повідомив, що бажає подати письмове заперечення на клопотання представника позивача про стягнення судових витрат. 23 листопада 2021 року на електронну адресу суду надійшло заперечення представника відповідача адвоката Потопальського Б.М. що діє на підставі ордеру серії ВС №1098516 від 22 вересня 2021 року, на клопотання представника позивача про стягнення судових витрат, відповідно до якого в задоволенні такого просив відмовити. Задовольняючи заяву про стягнення судових витрат, суд виходив з того, що оскільки позивач понесла судові витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу, заяву слід задовольнити частково, стягнути в її користь з відповідача 908 грн. сплаченого судового збору та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду. Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин 1-3,5 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно до ст.16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Аналіз зазначених вимог процесуального права та Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що суд дійшов помилкового висновку про стягнення сплаченого судового збору в користь позивача з відповідача. Щодо судових витрат на правничу допомогу, апеляційний суд вважає, що підстав для стягнення таких з відповідача у суду не було, оскільки сторони у даній справи мали можливість врегулювати спір без звернення до суду. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, відповідач дізнавшись про даний позов негайно вжив заходів та 04 жовтня 2022 року подав заяву про зняття з реєстрації місця проживання (а.с.66), натомість позивач подаючи позов до суду не надала доказів того, що вона зверталась до відповідача з вимогою знятися з реєстрації, оскілки це порушує її права. Зважаючи на викладене , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу слід залишити за позивачем, що відповідає п. 4 ч.3 ст.141 ЦПК України. Такий висновок суду відповідає правовій позиції висловленій у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, де прописано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, однак позивач не довела суду необхідності звернення з даним позовом, а також не заперечувала проти закриття провадження у справі, що свідчить про необґрунтованість її дій з приводу подачі позову. Згідно з ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст. 268 ЦПК). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3,4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом скасувати. Клопотання представника позивача ОСОБА_2 -адвоката Бельдій Наталії Володимирівни про стягнення судових витрат залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 28 липня 2022 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк