Ухвала КАС ВС № 320/5374/20

УХВАЛА 29 липня 2022 року м. Київ справа №320/5374/20 адміністративне провадження № К/990/18726/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №320/5374/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, в с т а н о в и в: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.01.2020 №0000833304 про збільшення грошового зобов`язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачений за результатами річного декларування на суму основного платежу в розмірі 73502,31грн та застосованих штрафних санкцій в розмірі 18375,58грн; від 29.01.2020 №0000843304 про збільшення грошового зобов`язання позивача з військового збору на суму основного платежу в розмірі 6125,19грн та застосованих штрафних санкцій у розмірі 1531,00грн; від 29.01.2020 №0000803304 про збільшення грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 29345,00грн та застосованих штрафних санкцій в розмірі 7336,25грн; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 29.01.200 №Ф-0000853304 в розмірі 83237,40грн; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.01.2020 №0000853304 в розмірі 12337,00грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 позовні вимоги задоволено. 21.09.2021 до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення на її користь витрат на правничу (правову) допомогу у розмірі 10000,00грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 скасовано та ухвалено нову постанову, якою заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Вирішено стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління ДПС у Київській області понесені судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00грн. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №320/5374/20 є невід`ємною складовою рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №320/5374/20 переглянутого Шостим апеляційним адміністративним судом в апеляційному порядку відповідно до постанови 22.06.2022. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 19.07.2022 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №320/5374/20 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача в повному обсязі. Одночасно, у поданій відповідачем касаційній скарзі наведено обґрунтовані причини, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, Верховний Суд виходить з наступного. Статтею 129 Конституції України до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Велика Палата Європейського суду з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказала, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012) (п. 78). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (п. 82). Відповідно до пункту 83 вказаного вище рішення застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Крім того, Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення у справі «Добріч проти Сербії», п. 54) (п. 86). Європейський суд з прав людини 09.10.2018 постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (п. 20-22). Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Статтею 257 КАС України врегульовано питання щодо переліку справ, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Так, відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім не є вичерпним й, при цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи (не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження) у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Матеріали ж касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів «а»-«г» пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С. від 28.07.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №320/5374/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення. Відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ця справа є справою незначної складності. Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №320/5374/20, прийнята у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 12, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд - у х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №320/5374/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді І.Я. Олендер І.А. Гончарова С.С. Пасічник