Постанова 4807 № 314/77/22

запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/334/22Головуючий у 1-й інстанції Капітонов Є.М. Єдиний унікальний №314/77/22Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ст.130 ч.1 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2022 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника-адвоката Ведмедовської Г.О., діючої в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ведмедовської Ганни Олексіївни на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 травня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 04.01.2022 року о 15.00 год. на а/ш Запоріжжя-Донецьк 30 км водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп. В апеляційній скарзі захисник Ведмедовська Г.О. просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивувала тим, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений незаконно, а дії працівників поліції при складанні указаного вище протоколу не відповідали вимогам чинного законодавства. Працівники поліції в суді першої інстанції допитані не були. Матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Відеозапис не є безперервним та постійно переривається, тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Крім того, відеозапис не містить даних за допомогою якого пристрою він здійснений. В матеріалах справи наявна постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №5204878 від 04.01.2022 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом не маючи при собі посвідчення водія. Враховуючи норми ПДР України, особа, яка керує транспортним засобом і не має посвідчення водія не є водієм в розумінні п.1.10 ПДР України, а тому ОСОБА_1 не може бути підданий адміністративному стягненню у виді позбавлення права керування транспортним засобом. Заслухавши захисника Ведмедовську Г.О., яка повністю підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення в повному обсязі підтверджена: - відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №307371 від 04.01.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, бліда шкіра обличчя, порушення мови), від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі відмовився, його копію отримав, йому роз`ясненні права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, і ст.268 КУпАП, від пояснень по суті порушення ОСОБА_1 відмовився; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, в якому викладені ознаки наркотичного сп`яніння та зазначено, що огляд у закладі охорони здоров`я не проведений у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від проходження такого огляду. Зі змісту відеозапису, долученого до матеріалів справи, об`єктивно вбачається, що поліцейський чітко зазначив перед ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, які на його переконання наявні у особи та запропонував пройти відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 надав поліцейському чітку та зрозумілу відмову від проходження огляду та зазначив, що напередодні вживав наркотичні засоби, а тому та є недоцільним проходити такий огляд в медичному закладі. Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі судом не встановлено. Доводи апелянта про те, що відеозапис, зафіксований нагрудною камерою поліцейського, є неналежним доказом, також безпідставні, оскільки застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію". Тому здійснений поліцейським відеозапис є допустимим доказом. Право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України "Про Національну поліцію" (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999. Використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) передбачено ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них", затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100. Доводи апелянта про те, що наданий відеозапис не є безперервним, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки ніким не спростовано та не заперечується того факту, що події, які зафіксовані на наданих фрагментах запису, відбувалися в дійсності. Вказаний відеозапис узгоджується з іншими вищевказаними доказами в справі. Відсутність в матеріалах справи сертифікату та інформації про дату виробництва та серійний номер технічного засобу, яким зроблено відеозапис не впливає на висновки суду, оскільки матеріали відеозапису є не єдиним доказом, що підтверджують порушення водієм ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України. А зміст самого правопорушення не вимагає встановлення з наданого відеозапису технічних даних, на які впливав би факт сертифікації відеокамери та її специфічні характеристики. Твердження захисника щодо протиправних дій працівників поліції не знайшли свого підтвердження, адже як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 діяння працівників поліції у встановленому законом порядку не оскаржував, до відповідних правоохоронних органів не звертався, відтак такі його твердження розцінюються апеляційним судом як намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, факти перевищення працівниками патрульної поліції повноважень не є об`єктом розгляду даної справи. Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень допущених при їх складанні не встановлено. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №307371 від 04.01.2022 року щодо ОСОБА_1 містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року. Із зазначеним протоколом ОСОБА_1 був ознайомлений, його копію отримав, що засвідчив своїм особистим підписом. Зауважень ОСОБА_1 щодо змісту протоколу і пояснень по суті правопорушення протокол не містить. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонено. Факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення. Положення ст. 256 КУпАП не вимагають зазначення у протоколі відомостей про долучення до нього документів, відеозапису правопорушення та інших доказів по справі. Саме на цей протокол про адміністративне правопорушення посилався в постанові суд першої інстанції як на доказ, оскільки інших протоколів матеріали справи не містять, а встановлені судом фактичні обставини справи відповідають відомостям, що викладені у протоколі. Викладеним спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги. Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи про незаконність постанови суду у зв`язку з тим, що суд першої інстанції не допитав працівників поліції є безпідставними, оскільки поліцейські не є свідками у справі, а відтак допитуватись під час дослідження доказів у справі не повинні. Критично суд ставиться до заперечення того, що ОСОБА_1 не є водієм оскільки його було вже позбавлено права керування транспортним засобом. При цьому апеляційний суд виходить з того, суб`єктом вчинення передбаченого ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення є не водій у розумінні п.1.10 ПДР України, а особа, яка керувала транспортним засобом. ОСОБА_1 на момент його зупинки керував транспортним засобом, що не заперечується захистом, а відтак незалежно від наявності чи відсутності у нього водійського посвідчення, він є суб`єктом вчинення передбаченого ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Що стосується інших доводів, наведених в апеляційній скарзі, то вони також не спростовують належності та допустимості наведених вище доказів та не містять в собі достатніх даних для висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, в тому числі через його невідповідність нормам чинного законодавства, порушення яких призвело або могло призвести до неправильного застосування норм процесуального або матеріального права, як про це безпідставно зазначається в апеляційній скарзі. Отже, матеріалами справи підтверджено, що водій ОСОБА_1 , який відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України мав обов`язок на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, ухилився від виконання цього обов`язку, що тягне за собою відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, адже відмова від проходження огляду може бути виражена й у пасивній формі шляхом ухилення від виконання цього обов`язку, що випливає із змісту п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, на який посилається апелянт. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суддя дотримався вимог ст.33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, взявши до уваги характер вчиненого правопорушення і врахувавши, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Ведмедовської Ганни Олексіївни залишити без задоволення. Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 травня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар Дата документу Справа № 314/77/22