Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 759/1726/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 759/1726/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Ключник А.С. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2022 року (розглянута в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін), м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 28 березня 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил, В С Т А Н О В И Л А: У січні 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Святошинського районного суду м. Києва до Чернігівської митниці (далі - відповідач) із адміністративним позовом про скасування постанови про порушення митних правил. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.12.2021 року в.о. начальника Чернігівської митниці було винесено постанову про порушення митних правил №1540/10200/21, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 34000,00 грн. Підставою притягнення позивача до відповідальності стало те, що 10.11.2021 року до м/п «Козелець» Чернігівської митниці звернувся громадянин України ОСОБА_2 , який подав митні декларацію № UA102020/2021/005856, згідно якої у митному режимі «імпорт» заявлено автомобіль марки «Renault Espace», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . При митному оформленні вказаного автомобіля відповідачем було встановлено, що вказаний транспортний засіб було ввезено на митну територію України 30 червня 2018 року ОСОБА_1 через пункт пропуску «Славутич-Комарин» м/п «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС в режимі «транзит». Інформація, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби та АСМО «Інспектор», про переміщення згаданого транспортного засобу через митний кордон України після 30 червня 2018 року відсутня. На підставі вищевказаної інформації відповідач дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак порушення митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 МК України, а саме передачі транспортного засобу особистого користування автомобіля «Renault Espace», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , поміщений у митний режим транзиту, у користування особі, яка безпосередньо не поміщувала його у митний режим транзиту. Позивачем зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля марки «Renault Espace», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 від 27 жовтня 2021 року продавцем виступив власник автомобіля, громадянин Литовської республіки ОСОБА_3 . Таким чином, позивач зазначає, що не передавала ніякого транспортного засобу ОСОБА_2 , а це зробив сам власник транспортного засобу. Серед іншого, позивачем зазначено, що оскаржувана постанова винесена виконуючим обов`язки начальника Чернігівської митниці, тобто особою, яка на думку позивача не мала права цього робити. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таку, що складена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що згідно постанови у справі про порушення митних правил № 1540/10200/21 від 22.12.2021 року, яка винесена в.о. заступника начальника Чернігівської митниці Мартиновим Сергієм Володимировичем, розпочатої 05 грудня 2021 року за ознаками вчинення громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 469 Митного кодексу України, встановлено, що 10.11.2021 року до м/п «Козелець» Чернігівської митниці, до митного оформлення було подано митну декларацію № UA102020/2021/005856, згідно якої у митному режимі «імпорт» заявлено автомобіль марки «Renault Espace», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Проведеною перевіркою встановлено, що транспортний засіб марки «Renault Espace», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ввезено з метою особистого користування на митну територію України 30.06.2018 р. в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС у митному режимі транзиту громадянкою України ОСОБА_1 . Інформація щодо переміщення через митний кордон України автомобіля марки «Renault Espace», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , переміщення зазначеного транспортного засобу в інший митний режим, дозволений МК України, після 30.06.2018 р. в ЄАІС Держмитслужби та АСМО «Інспектор» відсутня. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок провадження у справах про порушення митних правил визначено главою 69 Розділу XІX Митного кодексу України. Частиною 1 ст. 486 МК України визначено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Як зазначено вище, постанова про притягнення позивача до відповідальності складена в.о. заступника начальника Чернігівської митниці Мартиновим Сергієм Володимировичем, який відповідно до вимог ч. 1 ст. 493 МК України має право здійснювати провадження у справі про порушення митних правил на митниці в зоні діяльності якої вчинено або виявлено порушення. Щодо посилання позивача на те, що відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля марки «Renault Espace», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 від 27 жовтня 2021 року продавцем виступив власник автомобіля, громадянин Литовської республіки ОСОБА_3 . Таким чином, позивач зазначає, що не передавала ніякого транспортного засобу ОСОБА_2 , а це зробив сам власник транспортного засобу, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до абзаців 1, 3 ч. 5 ст. 380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Відповідно до п. 1, ч. 6, ст. 321 МК України перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується: у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Відповідно до ч. 3 ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Так, в ході здійснення митного контролю та перевірки наявних документів встановлено, що транспортний засіб марки «Renault Espace», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , було передано, відповідно договору купівлі-продажу від 27.102021 року №б/н громадянину України ОСОБА_2 . Опитаний 10.11.2021 року громадянин ОСОБА_2 повідомив, що вищезгаданий транспортний засіб він придбав на сайті оголошень з метою особистого користування в жовтні 2021 року. Особа, яка ввозила даний транспортний засіб, йому не відома. Таким чином, громадянка ОСОБА_1 передала транспортний засіб особистого користування - легковий автомобіль марки «Renault Espace», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , ввезений нею 30.06.2018 року у режимі транзиту у користування особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України, що вказує на наявність в діях громадянки ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбачених ч. 4 ст. 469 МК України. Посадовою особою при винесенні оскаржуваної постанови перевірено обставини, які б згідно ст.ст. 17, 247 КУпАП, ст. 460 МК України виключали адміністративну відповідальність громадянки ОСОБА_1 , та таких не встановлено. Згідно положень ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Таким чином, матеріалами справи встановлено, що здійснюючи провадження у справі про порушення митних правил, в.о. заступником начальника Чернігівської митниці відповідно до ст. 495 МК України в якості доказів, серед іншого, було взято до уваги інформацію наявну в базі даних АСМО «Інспектор», тобто інформацію яка вказувала на те, що автомобіль «Renault Espace», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 був ввезений на митну територію України 30.06.2018 року ОСОБА_1 через пункт пропуску «Славутич-Комарин» м/п «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС в режимі «транзит». Отже, колегія суддів погоджується із висновком усуд першої інстанції, що позивач, який 30.06.2018 року ввіз на митну територію України транспортний засіб «Renault Espace», номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вчинив дії пов`язані із передачею транспортного засобу у володіння іншої особи, а саме громадянина ОСОБА_2 , тобто позивачем вчинено дії, що суперечать вимогам частини 5 ст. 380 МК України, у зв`язку із чим в.о. заступника начальника Чернігівської митниці Мартиновим С.В. її було притягнуто до відповідальності. За приписами частини 4 ст. 469 МК України, передача транспортного засобу особистого користування, тимчасово ввезеного на митну територію України чи поміщеного у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особі, яка безпосередньо не ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи не поміщувала його у митний режим транзиту, за винятком випадків, коли в транспортному засобі знаходиться особа, яка безпосередньо ввозила такий транспортний засіб на митну територію України чи поміщувала його у митний режим транзиту, а так само використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, суд також приймає до уваги те, що нормою ч. 4 ст. 469 МК України визначено настання відповідальності за передачу іншій особі у володіння, користування або розпорядження транспортного засобу особистого користування незалежно від того в якому з режимів ввезення знаходиться транспортний засіб. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 205, 241, 242, 243, 251, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак М.І. Кобаль