Постанова КАС ВС № 440/1286/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2022 року м. Київ справа № 440/1286/20 адміністративне провадження № К/9901/26646/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/1286/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року (прийняту у складі головуючого судді Костенко Г.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Кононенко З.О., суддів: Калиновського В.А., Сіренко О.І.) у с т а н о в и в : ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років від 21 січня 2020 року №125; - зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області прийняти рішення про призначення з 21 січня 2020 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що станом на час звернення до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII її робочий стаж був більшим ніж 25 років, що є необхідним для призначення відповідної пенсії. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні позову повністю.

3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що з моменту визнання неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 положень статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII) при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII. Втім, з огляду на положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) станом на 11 жовтня 2017 року у позивачки відсутній необхідний стаж у розмірі 25 років, який надає право на призначення пільгової пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII. Короткий зміст вимог касаційної скарги 4. 16 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 . Вважаючи, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права, позивачка просить скасувати їх та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що станом на 17 січня 2020 року звертаючись з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII у ОСОБА_1 був необхідний спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення такої, а саме - 26 років 7 місяців 7 днів. Позивач вважає, що спеціальний стаж має обраховуватись станом на час звернення з заявою на призначення пенсії, а не станом на 11 жовтня 2017 року, як зазначено в п.2-1 та п.16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 жовтня 2020 року визначено склад колегії суддів: Желєзний І.В. (головуючий суддя), Берназюк Я.О., Шарапа В.М. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою. 26 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу у якому ГУ ПФУ в Полтавській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі, оскільки судами попередніх інстанцій вирішено позов у відповідності норм закону. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 10.12.2021 № 2245/0/78-21, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді : Стрелець Т.Г., суддів Мороз Л.Л., Тацій Л.В. Верховний Суд ухвалою від 26 липня 2022 року касаційну скаргу призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 27 липня 2022 року. II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 17 січня 2020 року звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років. Разом із заявою ОСОБА_1 надала відповідачу, копію трудової книжки НОМЕР_1 від 15 травня 1992 року, копію диплому, довідку СПОВ про заробітну плату, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію паспорту, копію свідоцтва про народження дитини. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.05.1992 ОСОБА_1 , окрім іншого, працювала: - з 15.07.1993 по 23.02.1999 - в Дмитрівській дільничній лікарні на посаді медсестри палатної стаціонару, що становить 5 років 7 місяців 9 днів; - з 01.03.1999 по 20.08.2002 - в Кременчуцькому обласному спеціалізованому домі дитини на посаді медичної сестри групи, що становить 3 роки 5 місяців 20 днів; - з 23.08.2002 по 31.12.2012 - в Комсомольській міській станції швидкої медичної допомоги на посаді сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, що становить 10 роки 4 місяців 9 днів; - з 01.01.2013 по 29.02.2020 - в КП "Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради" на посаді сестри медичної станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги, що становить 7 років 1 місяць 29 днів. Рішенням відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області від 21 січня 2020 року №125 відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугою років в зв`язку з відсутністю спеціального стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Зокрема, у вказаному рішенні зазначено "аналіз наданих документів гр. ОСОБА_1 , 11.04.1975 показує, що спеціальний стаж, який дає їй право на призначення пенсії за вислугою років незалежно від віку становить: станом на 01.04.2015 року - 21 рік 08 місяців 8 днів, що не є достатнім згідно пункту "е" статті 55 Закону №1788 для виходу на пенсію незалежно від віку. Станом на 11.10.2017 року спеціальний стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 2 місяці 18 днів і вона не має 55 років.". Не погоджуючись з рішенням відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.01.2020 №125, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугою років, остання звернулася до суду з цим позовом. Вважаючи протиправним рішенням відповідача про відмову в призначені пенсії за вислугою років, позивачка звернулась до суду. ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, в частині наявності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії. Згідно положень статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті

55. Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Проте, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01.04.2015 пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. У подальшому, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до якого пункт "е" вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

9. Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

10. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Конституційний Суд України приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.

11. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачці пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII. Отже, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

12. Проте, як було встановлено судами, відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачці пенсії, ГУ ПФУ в Полтавській області також зазначив, що у ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2017 року не достатньо спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії, з даного приводу суд зазначає наступне. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-ІV. 03 жовтня 2017 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1. Згідно пункту 2-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції: "До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

13. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року. Як було встановлено судами, ОСОБА_1 працювала з 15.07.1993 по 23.02.1999 в Дмитрівській дільничній лікарні на посаді медсестри палатної стаціонару, з 01.03.1999 по 20.08.2002 в Кременчуцькому обласному спеціалізованому домі дитини на посаді медичної сестри групи, з 23.08.2002 по 31.12.2012 в Комсомольській міській станції швидкої медичної допомоги на посаді сестри медичної станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, з 01.01.2013 по 29.02.2020 в КП "Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради" на посаді сестри медичної станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці та не ставиться під сумнів відповідачем. Так судами встановлено, що не заперечувалось позивачкою, станом на 11 жовтня 2017 року її стаж роботи, як працівника охорони здоров`я становить 24 роки 2 місці 18 днів.

14. Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії, ОСОБА_1 не мала права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ, оскільки станом на 11 жовтня 2017 року її робочий стаж був меншим ніж 25 років. Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. З огляду на викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду п о с т а н о в и в : Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 440/1286/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Г. Стрелець Судді Л.Л. Мороз Л.В. Тацій