Постанова 4857 № 500/1874/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/1874/22 пров. № А/857/8402/22 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 року (ухвала прийнята у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Дерех Н.В.) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради , в якому просив визнати протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо виплати позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України від 22.10.1993 №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов`язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити позивачу як учаснику бойових дій, недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 року позовну заяву повернуто позивачу. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою справу направити на продовження розгляду. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, у такий спосіб: 1) подати до суду докази, що підтверджують призов позивача з 25.02.2022 в ряди Збройних сил України і перебування на службі на Сході країни. Представник позивача - адвокат Федчишин Г.С. 06.05.2022 подав до суду письмове клопотання на виконання ухвали суду від 25.04.2022, до якого долучив лист ГУНП в Тернопільській області №181/19/02-22 від 04.05.2022. Зокрема, з даного листа вбачається, що ОСОБА_1 в період з 25.02.2022 перебував в службових відрядженнях за межами області. Апеляційним судом встановлено, що у позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно статті 122 КАС України початком перебігу строку звернення до адміністративного суду є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Частиною 4 статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" врегульовано, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Таким чином, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року. Строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком слід обчислювати з 30.09.2020. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 по справі №607/7919/17. Відповідно до частин 1 та 3 статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Відтак, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01.10.2021 та сплинув 01.04.2022. Зазначена грошова виплата є періодичним платежем, тому про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується, у 2021 році. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що у листі ГУНП в Тернопільській області №181/19/02-22 від 04.05.2022 не зазначено, в який період та де перебував у відрядженні позивач, лише зазначено про те, що в період з 25.02.2022 перебував в службових відрядженнях за межами області. Перебування у відрядженні (протягом певних періодів) на думку апеляційного суду не може бути безумовною підставою для поновлення процесуального строку на подання позовної заяви, оскільки позивач повинен аргументувати те, в який саме спосіб перебування у відрядженні завадило йому звернутися до суду з відповідною заявою протягом строку, визначеного законом, а суд, в свою чергу, має надати безпосередню оцінку поважності цих причин. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу". Доказів призову позивача у розумінні Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з 25.02.2022 в ряди Збройних сил України і перебування на службі на Сході країни позивачем станом на день подання позову до суду не подано. Зміст наведених доводів представника позивача не свідчить про те, що він не мав об`єктивної можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк з 01.10.2021 до 01.04.2022.. Апеляційний суд звертає увагу, що не встановлено об`єктивних причин неможливості позивача та його представника взяти участь у розгляді справи, в тому числі дистанційно, а саме: за місцезнаходженням учасників справи та суду не ведуться активні бойові дії, працюють засоби комунікації та поштового зв`язку, робота органів місцевого самоврядування не припинена, тощо. Разом з тим, Тернопільський окружний адміністративний суд з 24.02.2022 по сьогоднішній день працює у звичайному штатному режимі, що надає можливість будь-якій особі здійснити гарантований Конституцією доступ до правосуддя. Відповідно до Конституції України та чинних законодавчих норм забезпечення правосуддя, в тому числі під час воєнного стану, є одним із першочергових завдань держави. Інших обставин, які можна було б вважати об`єктивно непереборними, такими, що не залежали від волевиявлення позивача або пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасно звернутися до суду, у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не наведено. При цьому у суду немає обов`язку самостійно підшуковувати такі причини, підстави, обставини, суд надає оцінку лише тим дійсним обставинам, які зазначені особою, що звертається до суду. Визначені процесуальним законом строки звернення до суду, це період часу, протягом якого особа повинна проявити інтерес стосовно захисту своїх прав, свобод та законних інтересів. Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Стаббігс на інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії". Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковим для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (справа "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії"). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини наголосив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватись при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової впевненості. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними. Таким чином, за наведених вище обставин у сукупності, на переконання суду, позивач та його представник не усунули недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 року про повернення позовної заяви у справі №500/1874/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська