Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/1675/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4383/22 Справа № 199/1675/22 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Паромової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Стасюка Вячеслава Олексійовича на рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський районний у м.Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2022 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Стасюк В.О. звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський районний у м.Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). В обґрунтування заяви представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Стасюк В.О. посилався на те, що12 березня 2022 року від отриманих осколкових поранень, не сумісних із життям, померла донька заявника, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Осколкові поранення, від яких померли дружина та донька заявника ОСОБА_1 були отримані ними через мінометний обстріл міста Маріуполь з боку окупаційних російських військ та проксі-військ так званої "донецької народної республіки", у дворі будинку, в якому знаходиться бомбосховище за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім доньки зявника ОСОБА_1 на місці військового злочину, вчиненого окупаційними військами російської федерації, загинуло ще 9 осіб, в тому числі інші малолітні діти. В цьому бомбосховищі він разом зі своєю родиною, родиною свого тестя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та багатьма іншими мешканцями м.Маріуполя ховалися протягом періоду з 01 березня 2022 року по 12 березня 2022 року. Станом на 12 березня 2022 року в цьому бомбосховищі перебувало близько 300 осіб. Факт одруження заявника ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб і після реєстрації шлюбу жінці, тобто померлій, було присвоєне прізвище - ОСОБА_5 . Факт народження доньки підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 - батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_6 . Тіла загиблих через збройну агресію Російської Федерації ОСОБА_6 та ОСОБА_2 разом з багатьма тілами інших загиблих мешканців м. Маріуполя залишилися в приміщені міської лікарні №3 м. Маріуполя. Поховати їх тіла не було можливості. Лікарські свідоцтва про смерть не оформлювалися, бо такої можливості також не було. Майже усі медичні установи або взагалі не працювали, або працювали на межі своїх можливостей. Переважна більшість персоналу лікарень, судово-медичної установи (моргу) не працювали, бо в самому місті відбувалися регулярні ракетні, мінометні та авіаційні обстріли, всередині міста вже точилися вуличні бої. Через те, що 16 березня 2022 року трапився обстріл міської лікарні № 3 м. Маріуполя, в якому знаходився заявник, оскільки на лікуванні перебувала молодша сестра його померлої дружини, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка також 12 березня 2022 року на тому самому місті, що і дружина заявника з донькою отримала осколкові поранення, було прийнято рішення про екстрену самостійну евакуацію з міста. 30 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного у м.Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою щодо державної реєстрації смерті дружини та доньки, але йому було повідомлено про неможливість здійснення державної реєстрації їх смертей через відсутність документів встановленої форми про смерть, виданих закладом охорони здоров`я або судово-медичного установою або рішення суду про встановлення факту смерті його дружини та доньки або про оголошення їх померлими. Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є, між іншим рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час. Згідно з п. 1 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особа та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Встановлення факту смерті доньки ОСОБА_2 необхідно заявнику для проведення державної реєстрації її смерті компетентним органом виконавчої влади України, отримання свідоцтва про смерть встановленого державного зразку. На підставі викладеного представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Стасюк В.О. просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце народження: місто Маріуполь Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Маріуполі Донецької області, у віці 4 років. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті. Судові витрати віднесено на рахунок держави. В апеляційній скарзі представника заявника ОСОБА_1 - адвокат Стасюк В.О.просить рішення суду від 08 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно копії Довідки департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради про реєстрацію місця проживання особи заявник ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.11). 16 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, та ОСОБА_4 змінила прізвище на - ОСОБА_5 (а.с.15). У період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилася донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Центральним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с.16). Звернувшись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_1 зазначив, що 12 березня 2022 року від отриманих осколкових поранень, не сумісних із життям, померла його донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Травми нею були отримані через мінометний обстріл міста Маріуполь з боку окупаційних російських військ та проксі-військ так званої "донецької народної республіки". 30 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного у м.Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою щодо державної реєстрації смерті дружини та доньки, але йому було повідомлено про неможливість здійснення державної реєстрації їх смертей через відсутність документів встановленої форми про смерть, виданих закладом охорони здоров`я або судово-медичного установою або рішення суду про встановлення факту смерті його дружини та доньки або про оголошення їх померлими (а.с.18). Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, суд першої інстанції посилався на те, що Верховною Радою України на тепер не визначено м.Маріуполь тимчасово окупованою територією України, а тому звернення заявника до суду в порядку ст.317 ЦПК України є передчасним, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки дійшов них за неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 376 ЦК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення. Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною першою статті 315 ЦПК України визначено перелік фактів, які можуть бути встановлені судом. У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Згідно з ч. 2 ст. 317 ЦПК України визначено, що справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Відповідно до положень частини другої статті 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Як передбачено частинами першою, другою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"). Загальновідомою та такою, що не потребує доказування в контексті статті 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України від 15 березня 2022 року № 7168 Верховна Рада України затвердила Указ Президента "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року на період з 26 березня 2022 року ще на 30 днів, тобто до 24 квітня 2022 року включно. Указом Президента України від 22 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України від 22 травня 2022 року № 2263 Верховна Рада України затвердила Указ Президента від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Відповідно до статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064. Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Вказані нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території бойових дій, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку. Відповідно до «Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 12 травня 2022 року», затверджених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14 травня 2022 року № 92), м. Маріуполь Донецької області знаходиться в районі проведення воєнних дій та перебуває в тимчасовій окупації, внаслідок чого на вказаній території не здійснюється діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування. Встановлено, згідно копії Довідки департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради про реєстрацію місця проживання особи заявник ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.11). 16 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, та ОСОБА_4 змінила прізвище на - ОСОБА_5 (а.с.15). У період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народилася донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Центральним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с.16). Звернувшись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_1 зазначив, що 12 березня 2022 року від отриманих осколкових поранень, не сумісних із життям, померла його донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Травми нею були отримані через мінометний обстріл міста Маріуполь з боку окупаційних російських військ та проксі-військ так званої "донецької народної республіки". 30 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного у м.Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою щодо державної реєстрації смерті дружини та доньки, але йому було повідомлено про неможливість здійснення державної реєстрації їх смертей через відсутність документів встановленої форми про смерть, виданих закладом охорони здоров`я або судово-медичного установою або рішення суду про встановлення факту смерті його дружини та доньки або про оголошення їх померлими (а.с.18). Заявник, на підтвердження факту смерті доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав до апеляційного суду копію лікарського свідоцтва про смерть № 297 від 21 травня 2022 року, що видане так званим республіканським бюро судово-медичної експертизи донецької народної республіки, тобто виданим медичними закладом, що знаходяться на території, непідконтрольній державній владі України (а.с.55). Із вказаного лікарського свідоцтва про смерть № 297 від 21 травня 2022 року вбачається, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , у стаціонарі міської лікарні №3 м.Маріуполя. Зазначається, що смерть настала в результаті отримання вибухової травма: осколкові поранення голови, тулуба та кінцівок (а.с. 55, 56). Встановлено, смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сталася 12 березня 2022 року на території м. Маріуполь Донецької області, тобто частини України, яка розташована у районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточені (блоковані), відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточені (блоковані), затвердженого Наказом міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 (з подальшими змінами). При розгляді цієї справи колегія суддів приймає до уваги загальновідомі факти про ведення станом на 12 березня 2022 року на території м. Маріуполь постійних активних бойових дій, здійснення обстрілів по його інфраструктурі та цивільних об`єктах цього міста, велику кількість жертв, в тому числі серед цивільного населення. Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, колегія суддів керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Разом з тим, згідно із частиною четвертою статті 9 Закону, встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню у межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України. Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію згідно із якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. За змістом частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 10 травня 2001 року у справі "Cyprus v. Turkey" (заява № 25781/94) ЄСПЛ вказав, що "зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним від влади de facto, включаючи й їхні суди; і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які стосуються сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, зокрема і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавити людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це також означало б позбавити їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (§ 96)." Враховуючи, що заявник ОСОБА_1 позбавлений можливості провести державну реєстрацію смерті своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у позасудовому порядку, а встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, колегія суддів дійшла висновку про можливість задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Маріуполь Донецької області, Україна. Причина смерті: вибухова травма, осколкове поранення голови, тулуба та кінцівок. Надані суду медичні документи, які видані незаконно створеними органами, хоч і не мають юридичної сили, проте дозволяють встановити фактичні обставини, необхідні для вирішення справи. Враховуючи те, що повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України розпочалася 24 лютого 2022 року, і наразі чинним законодавством України не встановлений порядок набрання рішенням у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій ведуться бойові дії законної сили, слід застосувати аналогію закону та відповідно до частини четвертої статті 317 ЦПК України, пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України визначити, що рішення про встановлення факту смерті особи на території, де ведуться воєнні (бойові) дії/перебувають у тимчасовій окупації/оточені (блоковані), підлягає до негайного виконання. Частиною другою статті 319 ЦПК України встановлено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Відповідно до пункту 15 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, якщо державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану. За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення,про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Стасюка Вячеслава Олексійовича - задовольнити. Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 квітня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський районний у м.Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про встановлення факту смерті - скасувати. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський районний у м.Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту смерті - задовольнити. Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Маріуполь Донецької області, Україна. Постанова підлягає негайному виконанню. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П. Красвітна О.В. Свистунова